Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/9845/2024
м. Київ Справа № 753/13820/21
18 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Богуш Марини Костянтинівни на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, визначення способів участі батька у вихованні дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, визначення способів участі матері у вихованні дитини,-
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини - дочки ОСОБА_4 разом з матір'ю та визначення способів та порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дочки.
Батько дитини - ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини разом з батьком, встановлення та визначення способів та порядку участі матері у спілкуванні та вихованні дочки.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 .
Визначено способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні дочки ОСОБА_4 і спілкуванні з нею у формі зустрічей поза місцем проживання дитини та спільного відпочинку за наступним графіком, без присутності матері дитини: щовівторка та щочетверга з 16-00 год. до 20-00 год.; перший, третій, п'ятий тиждень місяця з 10-00 год. суботи до 18-00 год. неділі; кожного парного року з 10-00 год. 31 грудня до 19-00 год. 01 січня; у дні народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом чотирьох годин в узгоджений з матір'ю дитини час;щорічно в період осінніх та весняних канікул протягом 3 днів за домовленістю між батьками;щорічно в період зимових канікул протягом 7 днів за домовленістю між батьками; щорічно в період літніх шкільних канікул не менше 20 днів за домовленістю між батьками.
Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати та сприяти необмеженому спілкуванню батька з донькою будь-якими засобами зв'язку: телефонним, поштовим, електронним, тощо. Зобов'язано ОСОБА_1 повідомляти про наявність об'єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіку зустрічей та спільного відпочинку батька з дитиною.Зобов'язано ОСОБА_1 на вимогу батька дитини надавати інформацію про місцезнаходження дитини, умови її життя, навчання та виховання. Зобов'язано ОСОБА_3 під час спілкування з дочкою дотримуватися розпорядку її дня і режиму харчування, не допускати негативних розмов стосовно матері дитини та письмово або в електронній формі повідомляти ОСОБА_1 про намір забрати дитину під час канікул, а саме: під час осінніх, зимових та весняних канікул - не пізніше, ніж за два тижні до їх початку; під час літніх канікул - не пізніше, ніж за місяць до їх початку.
Відстрочено виконання рішення в частині особистих зустрічей батька з дитиною на час дії правового режиму воєнного стану в Україні, але не пізніше повернення дитини на територію України.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.
У зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року скасовано в частині відстрочення виконання рішення в частині особистих зустрічей батька з дитиною на час дії правового режиму воєнного стану в Україні, але не пізніше повернення дитини на територію України, в іншій частині - залишено без змін.
04 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду у якій просила відстрочити виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2022 року у справі № 753/13820/21 в частині особистих зустрічей батька ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 на час дії правового режиму воєнного стану в Україні, або повернення ОСОБА_1 разом з донькою - ОСОБА_4 до України, в залежності від того, яка подія настане раніше, але не пізніше 04березня 2025 року.
Заява обгрунтована тим, що перебування ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_4 у Словацькій Республіці ускладнює виконання рішення суду в частині особистих зустрічей батька з дитиною. Виїзд дитини ОСОБА_4 за межі території України був вимушеною мірою у зв'язку зі збройною агресією російської федерації після повномасштабного вторгнення та здійснений відповідно до чинного законодавства України. Мати з дитиною проживають у Словацькій Республіці за адресою: АДРЕСА_1 , дозвіл на перебування був подовжений на рік до 04березня 2025 року. Для забезпечення особистої безпеки дитини, збереження її життя та здоров'я, а також з метою уникнення ризику позбавлення права на проживання у Словацькій Республіці ОСОБА_1 не виїжджає в Україну, що робить неможливим виконання рішення суду. Вважає, що запропоновані ОСОБА_3 механізм та місце зустрічі батька з дитиною в м. Ужгороді буде небезпечним для дитини та порушить її сталий повсякденний ритм життя. Рішення в іншій частині ОСОБА_1 виконує: повідомила батька про місцезнаходження дитини, забезпечує спілкування дитини з батьком засобами телефонного та відео зв'язку.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача (заявника) ОСОБА_1 адвокат Богуш Марина Костянтинівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/13820/21 та ухвалити нове судове рішенняпро задоволеннязаяви позивача про відстрочення виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.06.2022 року у справі № 753/13820/21 в частині особистих зустрічей батька ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 на час дії правового режиму воєнного стану в Україні, або повернення ОСОБА_1 разом з донькою - ОСОБА_4 до України, в залежності від того, яка подія настане раніше, але не пізніше 04.03.2025 року.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою і такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам, які мають значення для справи. Судом не було досліджено докази, що мають істотне значення для справи, а також неправильно застосовані норми законодавства.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які заявник ОСОБА_1 посилались в обгрунтування своїх вимог про відстрочення виконання рішення суду.
Зазначає, що виїзд дитини - ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 був вимушеною мірою задля забезпечення безпеки життю та здоров'ю дитини, що є першочерговим інтересом останньої.Також заявником було наведено достатні аргументи стосовно дії воєнного стану, обстрілів різних територій України та постійних лунаючих повітряних тривог, що у своїй сукупності може спричинити небезпеку життю дитини та погіршення стану її здоров'я.
Таким чином, висновок суду про те, що заявником не надано беззаперечних доказів на підтвердження доводів заяви є необґрунтованим і протиправним, оскільки сам режим дії воєнного стану передбачає загрозу не тільки державній цілісності, а й загрозу життю та здоров'ю людей.
Безпідставним вважає висновок суду першої інстанції про те, що сторони не позбавлені можливості виконувати рішення суду як за місцем знаходження дитини, так і на максимально наближеній до кордону території України.
Судом не враховано, що перебування дитини ОСОБА_4 на теориторії України створює загрозу для її життя і здоров'я, а тому мати - ОСОБА_1 , як сторона справи, позбавлена можливості передати дитину без погрози її життю на територію України.
Батько дитини ОСОБА_3 не має дозволу на перетин державного кордону для побачення з дитиною, оскільки він є не тільки військовозобов'язаним, що підлягає призову на військову службу, а й стоїть на військовому обліку як лікар і не підпадає під жодні критерії осіб, що мають право на виїзд з України, визначені п. 2-1 Постанови Кабінету МіністрівУкраїни «Про затвердження Правил перетинання державного кордону».
З огляду на зазначене, до моменту завершення в Україні режиму воєнного стану у сторін немає жодних можливостей виконувати рішення суду.
Сторона заявника не заперечує, що питання про відстрочення виконання судового рішення вже вирішувалося судом і виконання рішення в частині особистих зустрічей було відстрочено до 04 березня 2024 року. При винесенні судом ухвали від 04 жовтня 2023 року були враховані такі аргументи, як складна безпекова ситуація в Україні та забезпечення безпеки дитини та її сталого повсякденного ритму життя у Словацький Республіці завдяки наданим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дозволам перебування на території Словацької Республіки до 04 березня 2024 року.
На сьогодні ситуація не змінилась в Україні, ще не закінчилась дія режиму воєнного стану, навпаки - його було подовжено. Строк дії довідок про місце проживання ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_4 , продовжено до 04березня 2025 року, а тому проживання ОСОБА_4 на території Словацької Республіки відповідає її інтересам, зокрема, забезпеченню безпеки життя та здоров'я.
Посилання суду першої інстанції на те, що введення воєнного стану на території України та складна безпекова ситуація не можуть бути єдиною та безумовною підставою для неодноразового відстрочення виконання рішення суду, заявник вважає помилковим з тих підстав, що судом не було достатньо досліджено обставини справи та неправильно використано правові норми. Такий висновок суду спростовується позицією Верховного суду України, що ґрунтується на особливості уваги інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, а отже безпека життя та здоров'я дитини ОСОБА_4 має найвищу цінність і не може бути піддана загрозі.
Твердження суду про те, що ОСОБА_1 проігнорувала пропозиції ОСОБА_3 , жодних дій на виконання рішення суду в частині особистих зустрічей батька з дитиною не вживала, заявник вважає безпідставними, посилаючись на те, що на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомляла батьку місцезнаходження дитини - АДРЕСА_2 ; не перешкоджає та всіляко сприяє необмеженому спілкуванню батька з донькою будь-якими засобами зв'язку - телефонним, поштовим, електронним, тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 адвокат Мельниченко Анатолій Васильович просить апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва - без змін.
Зазначає, що для застосування інституту відстрочення виконання судового рішення мають існувати виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять його неможливим (правовий висновок викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 19 червня 2019 року у справі №255/10, провадження 61-46129св18).
Сам лише факт введення воєнного стану на всій території України не може свідчити про наявність підстав для застосування відстрочення виконання судового рішення, без дослідження конкретних обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення.
Зазначаючи про перебування з дитиною на території Словаччини, ОСОБА_1 не надано незаперечних доказів неможливості виконання рішення суду у даній справі в частині особистих зустрічей дитини з батьком (1) як на території України в безпечних місцях, максимально наближених до західного кордону України, так і (2) за місцем проживання дитини.
Окрім того, при зверненні із заявою ОСОБА_1 не враховано, що хоча воєнний стан введено на території всієї країни, однак бойові дії ведуться не на всій території України. Так само більшість областей, районів, міст та селищ не включені до переліку територій, на яких ведуться бойові дії, або які були тимчасово окуповані рф.
Матеріали справи містять відповідні листи ОСОБА_3 з пропозиціями організувати зустрічі з донькою, зокрема, у безпечних місцях на території України, зокрема, в м. Ужгород.Однак, такі пропозиції, як і усі інші, залишилися без задоволення.
Крім того, звертаючись із заявою про відстрочення виконання судового рішення в частині особистих зустрічей доньки з батьком, ОСОБА_1 не враховує прав та інтересів ОСОБА_3 , як батька дитини, який намагається підтримувати відносини та спілкування зі своєю донькою.
Неможливість проведення особистих зустрічей протягом значного часу призводить до втрати так званого «емоційного-тактильного зв'язку» між батьком та дитиною, що може призвести до втрати будь-якого зв'язку (відносин, спілкування) ОСОБА_3 з ОСОБА_4 . Внаслідок чого ОСОБА_4 не буде визнавати ОСОБА_3 своїм батьком.І такий зв'язок, через відсутність особистих зустрічей, вже втрачається між ОСОБА_3 та його донькою.
Звертає увагу на те, що у даній справі вже було відстрочення виконання судового рішення на один рік, що унеможливлює застосування відстрочення повторно, оскільки ч. 5 ст. 435 ЦПК України передбачає, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За наведених обставин вважає, що суд першої інстанції вірно встановив та дослідив фактичні обставини у даній справі та дійшов до вірного висновку про залишення без задоволення заяви про повторне відстрочення виконання судового. А тому така ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 25 березня 2024 року визначено склад колегії суддів: Гуль В.В. - головуючий суддя, судді: Матвієнко Ю.О., Мельник Я.С. для розгляду справи № 753/13820/21.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богуш Марини Костянтинівни на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, визначення способів участі батька у вихованні дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, визначення способів участі матері у вихованні дитини.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з переведенням судді-доповідача Гуля В.В. до складу іншої судової палати та зміною спеціалізації, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи на підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року.
Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Ратнікова В.М., судді Левенець Б.Б., Борисова О.В. для розгляду справи № 753/13820/21.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача (заявника) ОСОБА_1 адвокат Богуш Марина Костянтинівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Мельниченко Анатолій Васильовичпросив апеляційну скаргу позивача (заявника) залишити без задоволення.
Третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації участь свого представника в судовому засіданні не забезпечила. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялась у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 .
Визначено способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні дочки ОСОБА_4 і спілкуванні з нею у формі зустрічей поза місцем проживання дитини та спільного відпочинку за наступним графіком, без присутності матері дитини: щовівторка та щочетверга з 16-00 год. до 20-00 год.; перший, третій, п'ятий тиждень місяця з 10-00 год. суботи до 18-00 год. неділі; кожного парного року з 10-00 год. 31 грудня до 19-00 год. 01 січня; у дні народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом чотирьох годин в узгоджений з матір'ю дитини час;щорічно в період осінніх та весняних канікул протягом 3 днів за домовленістю між батьками;щорічно в період зимових канікул протягом 7 днів за домовленістю між батьками; щорічно в період літніх шкільних канікул не менше 20 днів за домовленістю між батьками.
Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати та сприяти необмеженому спілкуванню батька з донькою будь-якими засобами зв'язку: телефонним, поштовим, електронним тощо. Зобов'язано ОСОБА_1 повідомляти про наявність об'єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіку зустрічей та спільного відпочинку батька з дитиною. Зобов'язано ОСОБА_1 на вимогу батька дитини надавати інформацію про місцезнаходження дитини, умови її життя, навчання та виховання. Зобов'язано ОСОБА_3 під час спілкування з дочкою дотримуватися розпорядку її дня і режиму харчування, не допускати негативних розмов стосовно матері дитини та письмово або в електронній формі повідомляти ОСОБА_1 про намір забрати дитину під час канікул, а саме: під час осінніх, зимових та весняних канікул - не пізніше, ніж за два тижні до їх початку; під час літніх канікул - не пізніше, ніж за місяць до їх початку.
Відстрочено виконання рішення в частині особистих зустрічей батька з дитиною на час дії правового режиму воєнного стану в Україні, але не пізніше повернення дитини на територію України.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.
У зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року скасовано в частині відстрочення виконання рішення в частині особистих зустрічей батька з дитиною на час дії правового режиму воєнного стану в Україні, але не пізніше повернення дитини на територію України, в іншій частині - залишено без змін.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково.
Відстрочено виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року у справі № 753/13820/21 в частині особистих зустрічей батька - ОСОБА_3 з дитиною - ОСОБА_4 до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні, або повернення ОСОБА_1 разом з дочкою до України, залежно від того, яка подія настане раніше, але не пізніше 04 березня 2024 року.
В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , поданою адвокатом Мельниченком Анатолієм Васильовичем, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року відмовлено.
04 березня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернулась до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, у якій просила відстрочити виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2022 року у справі № 753/13820/21 в частині особистих зустрічей батька ОСОБА_3 з донькою - ОСОБА_4 на час дії правового режиму воєнного стану в Україні, або повернення ОСОБА_1 разом з донькою - ОСОБА_4 до України, в залежності від того, яка подія настане раніше, але не пізніше 04березня 2025 року.
Відповідач ОСОБА_3 , заперечуючи проти задоволення заяви посилався на те що, незважаючи на обов'язковість виконання судового рішення, ОСОБА_1 вчиняє дії, направлені на відсторонення його від будь-якого спілкування з дочкою та участі у її вихованні, що негативно впливає на можливість підтримання відносин доньки з батьком.
Наголошував на тому, що відсутність особистих зустрічей, системного спілкування з дитиною розриває психологічний та тактильний зв'язок між ними, що безпосередньо впливає на їх відносини. ОСОБА_1 намагається відсторонити його також від онлайн спілкування з дитиною.
Вважав необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про існування підстав, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Посилання ОСОБА_1 на те, що в Україні запроваджено воєнний стан, вважав маніпулюванням з її боку, оскільки бойові дії ведуться не на всій території України, місто Київ не відноситься до територій, на який ведуться бойові дії. Наразі, в Україні створені необхідні умови для проживання дітей, працюють школи та дитячі садочки.
Вказував, що зустрічі батька з донькою можуть проводитись у безпечних місцях, які максимально наближені до кордону України. Він неодноразово звертався до боржника ОСОБА_1 з листами, у яких просив передати доньку на весняні канікули через пункт пропуску Малі Семельці (м. Ужгород). З метою дотримання безпекових заходів надав гарантії оренди комфортабельного номеру в готелі «Ужгород», який знаходиться в центрі м. Ужгород, у готелі розташоване укриття, що надасть можливість оперативно реагувати на повітряні тривоги, у разі їх оголошення. Однак, ОСОБА_1 проігнорувала його звернення, при цьому взагалі не надає доказів неможливості проведення таких зустрічей батька з дитиною з урахуванням того, що зазначене судове рішення в частині особистих зустрічей може виконуватися за місцем проживання дитини. При спілкуванні засобами телефонного та відео зв'язку дитина наголошувала на тому, що вона ніколи не повернеться додому і не буде бачитися з батьком, а також зазначала, що її дім тепер в Словаччині.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом з донькою - ОСОБА_4 надано тимчасовий притулок у Словацькій Республіці з квітня 2022 року, де вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Дозвіл толерованого перебування на території Словацької Республіки продовжений до 04березня 2025 року (а.с. 155-158 том 4).
ОСОБА_3 неодноразово, а саме: в лютому, вересні 2023 року та в лютому 2024 звертався до ОСОБА_1 поштовим, електронним, телефонним засобами зв'язку з пропозицією погодити порядок передачі дитини батьку та місто зустрічі з дитиною в м. Ужгороді (а.с.180-200 том 4).
ОСОБА_1 пропозиції проігнорувала, жодних дій на виконання рішення суду в частині особистих зустрічей батька з дитиною не вживала.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яким визначено способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні дочки ОСОБА_4 , і спілкуванні у формі зустрічей поза місцем проживання дитини та спільного відпочинку за встановленим графіком, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що заявником ОСОБА_1 не надано суду беззаперечних доказів неможливості виконання рішення суду у даній справі.
Врахувавши, що виконання рішення суду у цій справі вже було відстрочено судом, а введення воєнного стану на території України та складна безпекова ситуація не можуть бути єдиною та безумовною підставою для неодноразового відстрочення виконання рішення суду, дотримуючись справедливого балансу інтересів дитини та її батьків, суд першої інстанції дійшов висновку, що передбачені законом підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 4 статті 435 ЦПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року, що набрало законної сили, визначено способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні дочки ОСОБА_4 і спілкуванні з нею у формі зустрічей поза місцем проживання дитини та спільного відпочинку за встановленим графіком, без присутності матері дитини. Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати та сприяти необмеженому спілкуванню батька з донькою будь-якими засобами зв'язку: телефонним, поштовим, електронним тощо.
Сторонами у справі не заперечувалось, що рішення суду в частині особистих зустрічей батька ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 за встановленим судом графіком не виконується. Фізичні зустрічі дитини з батькомунеможливлені, оскільки боржник ОСОБА_1 разом з донькою - ОСОБА_4 на теперішній час фактично перебувають у Словацькій Республіці, де отримали прихисток. Дозвіл толерованого перебування на території Словацької Республіки продовжений до 04березня 2025 року (а.с. 155-158 том 4).
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена до теперішнього часу.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.
Разом з тим, положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання, вбачається, що законодавство надає право суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Тобто, вирішуючи питання відстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.
При цьому, слід враховувати, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови - частина 5 статті 435 ЦПК України.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року, яким вирішено спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо участі батька у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, що набрало законної сили з дня прийняття постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року за наслідками апеляційного перегляду, в частині особистих зустрічей батька ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 за встановленим судом графіком не виконується та фізичні зустрічі дитини з батькомунеможливлені.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, за заявою ОСОБА_1 відстрочено виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року у справі № 753/13820/21 в частині особистих зустрічей батька - ОСОБА_3 з дитиною - ОСОБА_4 до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні, або повернення ОСОБА_1 разом з дочкою до України, залежно від того, яка подія настане раніше, але не пізніше 04 березня 2024 року.
Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року за повторно поданою заявою ОСОБА_1 від 04 березня 2024 року, суд першої інстанції правильно керувався тим, що із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що надане на тривалий період відстрочення виконання судового рішення без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, позбавляє стягувача можливості захистити свої права, а тому заявлений боржником строк відстрочення виконання рішення суду тривалістю до 04 березня 2025 року є безпідставним.
Обгрунтовано суд першої інстанції вважав, що відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Доводи апеляційної скарги заявника про те, що до моменту завершення режиму воєнного стану в Україні у сторін немає жодної можливості виконувати рішення суду, не грунтуються на вимогах закону.
Так, згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Колегія суддів апеляційного судунаголошує на тому, що виконанням сторонами визначеного судовим рішенням, що набрало законної сили, графіку побачень стягувача з дитиною (час та місце), досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду.
При цьому, визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні доньки не є перешкодою для підтримки зв'язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.
Так, у випадку, коли реалізація рішення перебуває під загрозою або виявляється неможливою, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання - стаття 435 ЦПК України.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, належним чином проаналізував доводи заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконаннясудового рішення, та з дотриманням вимог статей 435, 263 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим стороною боржника підставам для відтермінуваннявиконання судового рішення, вірно оцінив співмірність і пропорційність балансу інтересів обох сторін(стягувача та боржника) й дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування,визначеної статтею 435 ЦПК України, процедури відстрочення виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2022 року у справі № 753/13820/21 в частині особистих зустрічей батька ОСОБА_3 з донькою - ОСОБА_4 .
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для відмови у відстроченні виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2022 року у справі № 753/13820/21 і відхиляє доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.
Отже, доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 , матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу представника позивача (заявника, боржника) ОСОБА_1 адвоката Богуш Марини Костянтинівни слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Богуш Марини Костянтинівни залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: