Київський апеляційний суд
17 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12024100100001369 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 8 травня 2024 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2024 ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
Процесуальні витрати в сумі 2 271 грн. 84 коп., пов'язані із залученням експерта, суд відніс на рахунок держави.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 просить ухвалу суду змінити в частині рішення про розподіл процесуальних витрат і стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів при проведенні судово-медичної експертизи (висновок № 042-585-2024 від 03.04.2024) в сумі 2 672 грн. та автотехнічної експертизи (висновок № СЕ-19/111-24/26104-ІТ від 29.04.2024) в сумі 2 271 грн. 84 коп., а всього 4 943 грн. 84 коп.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на практику Верховного Суду в постанові від 01.02.2024 у справі № 930/497/23 і зазначає, що оскільки кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрито з нереабілітуючих підстав, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинен відшкодувати саме підозрюваний. А тому вважає, що суд першої інстанції, який відніс процесуальні витрати на рахунок держави, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, приймаючи рішення про відшкодування процесуальних витрат, суд не врахував вартість судово-медичної експертизи.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора підозрюваний ОСОБА_6 звертає увагу, що відносно нього постановлена ухвала, а згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Також просить врахувати, що примирився з потерпілою, компенсував їй завдану матеріальну і моральну шкоду, яка в сукупності становила 224 000 грн., що для нього є значними фінансовими витратами. Крім того, він має на утриманні неповнолітню доньку і непрацездатну матір, яка є інвалідом та з вересня 2023 року внаслідок інфаркту головного мозку не може пересуватися і потребує постійного стороннього догляду. При цьому посилається на положення ч.1 ст.119 КПК України, які дозволяють з урахуванням матеріального стану обвинуваченого зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи підозрюваного, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, прокурор подав до суду клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
За наслідками розгляду клопотання суд встановив, що ОСОБА_6 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження середньої тяжкості, за наступних обставин.
14 листопада 2023 року близько 17 години 05 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем "Skoda Scala" д/н НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Євгена Чикаленка від вул. Богдана Хмельницького в напрямку вул. Прорізної в м. Києві, грубо порушив вимоги п.п.2.3 "б", 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху. Вказані порушення виразились у тому, що ОСОБА_6 був неуважним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху та, повертаючи праворуч з вул. Євгена Чикаленка на вул. Прорізну в напрямку вул. Хрещатик, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_8 , яка переходила проїзну частину вул. Прорізної на зелений сигнал світлофора зліва направо відносно руху автомобіля, здійснивши на неї наїзд.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 було заподіяно тілесне ушкодження у виді травми правого колінного суглобу у вигляді перелому латерального виростка великогомілкової кістки, забою кісткового мозку наколінка, яке відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Дії ОСОБА_6 судомкваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Встановивши, що підозрюваний ОСОБА_6 і потерпіла ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора, а також що ОСОБА_6 вчинив з необережності нетяжкий злочин, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину і компенсував потерпілій завдану шкоду, суд задовольнив клопотання прокурора.
Такі висновки суду першої інстанції ніким не оспорюються, а тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
Разом з тим, ухвалюючи рішення щодо процесуальних витрат, суд відніс їх на рахунок держави, з чим колегія суддів не погоджується і вважає, що доводи в апеляційній скарзі прокурора заслуговують на увагу. Також суд, взагалі не прийняв рішення стосовно процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта при проведенні судово-медичної експертизи.
Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду здійснюється за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються цим експертним установам із Державного бюджету України, що передбачено ч.2 ст.122 КПК України, ст.15 Закону України "Про судову експертизу".
Згідно з ст.46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Обов'язковими умовами застосування положень ст.46 КК України є, серед іншого, вчинення особою необережного нетяжкого злочину вперше, примирення з потерпілим та відшкодування завданих цим злочином збитків або усунення заподіяної шкоди. Вказана норма дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим є проявом гуманізму з боку держави до осіб, які вперше вчинили певні кримінальні проступки або необережні нетяжкі злочини, наслідком чого є те, що особа не несе покарання і вважається такою, що судимості не має.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрито з нереабілітуючої підстави, що свідчить про те, що стосовно нього зібрано достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, які проводили судово-медичну експертизу з метою встановлення наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених потерпілій ОСОБА_8 , та судову автотехнічну експертизу, несла держава.
У відповідності з п.3 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно з ч. 1 ст.126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
Отже, КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на залучення експерта, виключно обвинувальним вироком, що узгоджується з висновком про застосування норми права у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17.
Враховуючи те, що завершення кримінального провадження у зазначеній формі відбулося за згодою ОСОБА_6 , який визнав вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся і відмовився від реалізації прав на доведення своєї невинуватості, всі процесуальні витрати, понесені державою, які пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинен відшкодувати саме він, незважаючи на застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 584/800/20, від 01.02.2024 у справі № 930/497/23.
Згідно з ч.1 ст.119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.
До заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_6 долучив докази на підтвердження відшкодування потерпілій завданої шкоди, наявності на його утриманні дитини і непрацездатної матері, яка потребує постійного стороннього догляду та лікування, що колегія суддів не ставить під сумнів. Проте лише фінансові витрати без доказів розміру доходу або наявності/відсутності нерухомого або цінного рухомого майна не дають підстав вважати, що майновий стан підозрюваного не дозволяє йому оплатити процесуальні витрати, розмір яких не є надмірним. Отже, підстав для застосування положень цієї норми колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в частині вирішення питання про розподіл процесуальних витрат, згідно з ст.ст.409, 412 КПК України є підставою для зміни вироку, і стягує процесуальні витрати з ОСОБА_6 на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 8 травня 2024 року, якою ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження щодо нього закрито, змінити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів при проведенні судових експертиз відповідно до висновку № 042-585-2024 від 03.04.2024 в сумі 2 672 /дві тисячі шістсот сімдесят дві/ гривні, відповідно до висновку № СЕ-19/111-24/26104-ІТ від 29.04.2024 в сумі 2 271 /дві тисячі двісті сімдесят одна/ гривня 84 /вісімдесят чотири/ копійки, а всього 4 943 /чотири тисячі дев'ятсот сорок три/ гривні 84 /вісімдесят чотири/ копійки.
У решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3