Справа № 2а-4316/10/1770
07 жовтня 2010 року 15год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2
відповідача: представник Удовиченко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1
доУправління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області Державного комітету України з питань регулювання та споживчої політики
про визнання нечинною постанови,
Позивач -суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області Державного комітету України з питань регулювання та споживчої політики про визнання нечинною та скасування постанови №489 від 09.08.2010 р.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.08.2010 року управлінням у справах захисту прав споживачів у Рівненській області Державного комітету України з питань регулювання та споживчої політики винесено постанову, якою до нього застосовано штрафні санкції за наче б то відмову споживачу в реалізації його права, установленого ч.1 ст.8 і ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»та відмови у проведенні експертизи продукції. Однак, вказує, що управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області не обґрунтувало вказану у спірній постанові суму штрафу в розмірі 4000,00 грн., та не вказало критеріїв визначення порядку розрахунку такої суми штрафу, а тому, в цій частині постанова є не законною та такою що суперечить ч.1 п.1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Розрахунок розміру штрафу позивач вважає неправильним, оскільки у таблиці щодо визначення такого розміру штрафу, складеній головним спеціалістом управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області - Удовиченко І.Г., вказуються інші статті Закону ніж ті що передбачені ч.1 п.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім цього, позивач вказує на те, що він не ознайомлювався зі змістом акту №10916 від 18.06.2010 року (на підставі якого і була винесена постанова №489 від 09.08.2010 р.) та приписом керівнику господарюючого суб'єкта, складеного на підставі результатів перевірки. Зазначає, що про існування вищевказаних акта та припису позивач дізнався на початку вересня 2010р. коли повернувся з відпустки та отримав поштового листа від управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області в якому містились два повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, акт перевірки №10916 від 18.06.2010р., протоколи №700, 701, таблиця №2.
Також позивач у своїй позовній заяві зазначив, що між ним та споживачем відсутні будь-які спірні питання щодо якості наданих послуг, а також відсутній спір щодо неналежного виконання послуг.
Крім цього, вказав на те, що акт перевірки №10916 від 18.06.2010р. містить неправильні дані щодо підстав проведення перевірки, зокрема, вказує, що перевірка проводилась 18.06.2010р. о 14.00 год. за заявою споживача послуг вх№107 від 19.06.2010р.
На підставі наведеного, позивач просив визнати нечинною постанову управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області Державного комітету України з питань регулювання та споживчої політики за №489 від 09.08.2010 р.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з обґрунтуваннями, викладеними у позовній заяві.
Представник відповідача подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити в задоволені позовних вимог. В заперечення позовних вимог зазначив, що перевірка, за наслідками якої прийнято оскаржувану постанову, проводилась у період з 14.00 год. 18.06.2010 р. до 15 год. 21.06.2010 р. розпочата вона за згодою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та завершена також за її присутності, оскільки остання прибула в управління для оформлення матеріалів перевірки та надала відповідні пояснення по заяві споживача. Зазначив, що позивач заперечень та зауважень на акт перевірки №10916 від 18.06.2010р., не надав, хоча мав на це повне право.
Крім цього, представник відповідача зазначила, що позапланова перевірка суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 проведена на підставі заяви споживачки ОСОБА_4 від 19.05.2010 р. Дата заяви споживачки у акті вказана помилково як 19.06.2010 р. Однак, вважає, що це не є підставою для скасування постанови.
Представник відповідача вважає, що ним дотримана процедура позапланового заходу за заявою споживача. Відтак, постанова Управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області Державного комітету України з питань регулювання та споживчої політики про визнання нечинною та скасування постанови №489 від 09.08.2010 р. про накладення стягнення прийнята у встановленому законом порядку. На підставі наведеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.03.2010 року споживач ОСОБА_4 на приймальному пункті, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 16 здала на чистку, фарбування та лакування плащ з натуральної шкіри. По факту приймання речі оформлена квитанція-договір № 910 (а. с. 62).
28.04.2010 року споживач ОСОБА_4, у зв'язку із незгодою якості проведених робіт щодо чистки, фарбування та лакування її плаща, звернулася до позивача із заявою-претензією (а. с. 59) у якій вимагала відшкодування завданих їй збитків у вартості ціни плаща та повернення коштів за неякісне виконання робіт у сумі 400 грн. Крім того, у своїй заяві-претензії споживач зазначила, що у разі необхідності встановлення причин втрати якості плаща та якості виконаної роботи, відповідно до ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач дав згоду на проведення експертизи плаща.
На вищевказану заяву-претензію від 28.04.2010 року позивач надіслав на адресу споживача відповідь на претензію від 12.05.2010 року вих. №19 (а. с. 61) у якій зазначив, що, в цілому, з урахуванням ступеня зносу та вказаних у квитанції-договорі попереджень, куртка має задовільний товарний вигляд та придатна для носіння.
У зв'язку з незадоволенням вимог споживача, зазначених у її заяві-претензії від 28.04.2010 року, 18.05.2010 року ОСОБА_4 звернулася із заявою на ім'я начальника управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області (а. с. 58) у якій зазначила про її порушені права позивачем.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
21.05.2010 року за вих. №634/01-23 відповідачем на адресу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики було надіслано копію звернення (заяви) споживача для прийняття рішення щодо надання згоди на проведення позапланового заходу (а. с. 57).
11.06.2010 року Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики було надано згоду відповідачу на проведення позапланової перевірки Італійської хімчистки «Perfetto»ФОП ОСОБА_1 по вул. Гагаріна, 16, м. Рівне (а. с. 57) та направлення №514 від 18.06.2010 року на проведення перевірки (а. с. 70). Підставою для проведення перевірки є звернення ОСОБА_4 про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства.
18.06.2010 року посадовою особою відповідача була проведена позапланова перевірка з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №10916/488 від 18.06.2010 року (а. с. 6-9). В даному акті зазначено, що позаплановий захід проводиться по заяві споживача від 19.06.2010 року (вх. № В 107/01-27 від 19.06.2010 року) (а. с. 7).
Однак, судом встановлено, що вказана вище перевірка була проведена на підставі заяви споживача від 18.05.2010 року (вх. № В 107/01-27 від 19.05.2010 року) (а. с. 30). Відтак, посадовою особою допущено технічну помилку при вказанні дати заяви, яка слугувала підставою проведення перевірки.
Суд вважає, що допущена в акті перевірки №10916/488 від 18.06.2010 року технічна помилка щодо вказання невірної дати заяви споживача, яка слугувала причиною вжиття заходів для проведення позапланового заходу, не може бути підставою для визнання такої перевірки протиправної, і, як наслідок, постанови про застосування фінансової санкції №489 від 09.08.2010 р. -неправомірною.
На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів відповідачем було винесено припис, відповідно до якого суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 зобов'язано провести експертизу плаща жіночого за замовленням №910 від 11.03.2010 року та заявою споживача від 28.04.2010 року, дотримуватися термінів виконання замовлень, що зазначаються у квитанціях за формою 110-01, видавати замовлення з гарантійним талоном в якому зазначаються знаходження підприємства -виконавця послуг (а. с. 10).
П. 4 зазначеного вище припису позивача зобов'язано доповісти управлінню у справах захисту прав споживачів у Рівненській області в строк до 18 липня 2010 року про виконанню вимог даного припису.
Як в акті №10916/488 від 18.06.2010 року, так і в приписі посадовою особою відповідача зазначено, що позивач із вказаними документами ознайомилася, однак від їх підпису відмовився.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:
- він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;
- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.
Крім того, вказана вище норма передбачає, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю), надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю), оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.
Враховуючи те, що позивачем було допущено посадову особу відповідача до проведення позапланової перевірки (цей факт не оспорювався сторонами) та не оскаржено в установленому законом порядку неправомірні дії відповідача та його посадових осіб, то, відповідно, судом не приймаються до уваги обґрунтування позивача про те, що він не мав змоги ознайомитися з документами, які були прийняті за наслідками проведення перевірки.
Окрім того, акт перевірки №10916 від 18.06.2010 року разом з доданими до нього документами (протокол №700, протокол №701, таблиця №2 та повідомлення), припис були направлені відповідачем на адресу позивача, що підтверджується описом направлених документів та копіями квитанцій про направлення вищевказаних документів (а. с. 69).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом. У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.
Оскільки вимоги припису позивачем не були виконані, то за результатами розгляду справи щодо порушення законодавства про захист прав споживачів (про розгляд справи позивача було повідомлено у встановленому законом порядку (а. с. 63)), управлінням у справах захисту прав споживачів у Рівненській області Державного комітету України з питань регулювання та споживчої політики винесено постанову №489 від 09.08.2010 року, якою до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 4000,00 грн. за відмову споживачу в реалізації його права, установленого ч.1 ст.8 і ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом з'ясовано, що підставою для встановлення розміру штрафу за відмову споживачу в реалізації його права, установленого ч.1 ст.8 і ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»була вартість проплаченої послуги, а саме - 400 грн. (а. с. 62). На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»відповідачем складений детальний розрахунок визначення розміру штрафних санкцій (а. с. 64).
Відтак, твердження позивача щодо неправомірності постанови №489 від 09.08.2010 року з підстав необґрунтування суми штрафних санкцій та невказання критеріїв визначення порядку розрахунку такої суми штрафу є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність дій по винесенню спірної постанови.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України позивачу не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Комшелюк Т.О.