01 серпня 2024 року справа № 580/4736/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
10.05.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 квітня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 квітня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням мотивів вказаних у цьому рішенні суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в квітні 2024 року звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, оскільки має матір та батька, які є особами з інвалідністю ІІІ та ІІ групи відповідно, які є непрацездатними, а також не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати. Однак, відповідач листом від 16.04.2024 повідомив позивача, що для оформлення документів та передачі їх компетентному органу, який підтвердить факт права на відстрочку або спростує його, позивачу необхідно особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, позивач вважає, що відповідач за результатами розгляду поданої ним заяви повинен був прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому. Зазначене, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Тому, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою від 31.05.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав, копію ухвали про відкриття провадження від 31.05.2024 відповідач отримав 07.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 002 697 846 09.
З'ясувавши доводи позивача, викладені у позовній заяві, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи з 02.12.2015 безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 195672 від 03.12.2015.
Батько позивача - ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи з 26.01.2016 безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 5363887 від 20.01.2017.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 через засоби поштового зв'язку із заявою від 05.04.2024, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з наявністю батьків із числа осіб з інвалідністю.
ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 16.04.2024 № 117/989 повідомив позивача, що для оформлення відстрочки від призову на військову службу у зв'язку з мобілізацією позивачу належить особисто з'явитись до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) з оригіналами документів, які дають право на відстрочку.
Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частини 1 - 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
У частині сьомій статті 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України “Про загальну мобілізацію” від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Поряд з цим, статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Тобто, саме під час мобілізації військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу, зокрема, чоловіки, які мають одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Як встановив суд, мати позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи, батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що його батьки є особами з інвалідністю.
За результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову по мобілізації відповідач листом від 16.04.2024 № 117/989 повідомив позивача, що для оформлення відстрочки від призову на військову службу у зв'язку з мобілізацією позивачу належить особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) з оригіналами документів, які дають право на відстрочку.
Факт того, що батьки позивача є особами з інвалідністю відповідач не заперечує.
Тобто, відповідач не заперечує, що наявність у позивача батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи, й не має інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону його утримувати, є підставою для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом з тим, позивачу було рекомендовано для її отримання з'явитися особисто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) з відповідними документами.
Надаючи правову оцінку вказаним підставам, суд зазначає таке.
Як зазначено вище, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов'язаним, тобто особам, які проходять військову службу у запасі.
Водночас, відповідно до статті 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.
Згідно із статтею 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього врегульовані статтею 37 № 2232-XII.
Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Отже, необхідною умовою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є перебування особи на військовому обліку як військовозобов'язаної.
Відповідно до ч. 8 ст. 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 5 Порядку № 1487 з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад”, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Згідно з пп. 8 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 “Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів” призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Отже, для вирішення питання про надання відстрочки від військової служби під час мобілізації позивач зобов'язаний особисто з'явитись до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки по місцю проживання в с. Степанці Черкаського району (колишній Канівський) Черкаської області, уточнити особисті військово - облікові дані та подати оригінали документів чи їх нотаріально завірені копії, які дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Як вбачається з матеріалів справи позивач вказані дії не вчинив, лише надіслав поштою заяву від 05.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Тому, суд дійшов висновку, що, повідомивши позивача про необхідність особисто з'явитися до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання в с. Степанці Черкаського району (колишній Канівський) Черкаської області з документами, які підтверджують право на відстрочку від мобілізації, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО