Справа № 2а-209/10/1770
30 червня 2010 року 16год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача: ОСОБА_1,
представник відповідача: Крестинська Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови від 28.12.2009р. №937 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Позов обґрунтований тим, що відповідач застосував до позивача стягнення у розмірі, що перевищує визначені законом ставки та не обґрунтував застосування такого стягнення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив суду, що розмір застосованої оспорюваною постановою санкції не відповідає вимогам п.2 та п.7 ч.1 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991р. №1023-XII (далі - Закон №1023-XII).
Так, Управлінням у справах захисту прав споживачів у Рівненській області було визначено позивачу штрафну санкцію у відсотковому відношенні до вартості товару, в той час як вказаними нормами передбачено особливості нарахування штрафних санкцій для тих суб'єктів господарської діяльності, які не ведуть обов'язковий облік доходів і витрат. Оскільки фізична особа - підприємець ОСОБА_3 перебуває на спрощеній системі обліку та звітності та є платником єдиного податку, то гранично допустимий щодо неї розмір санкції за порушення вимог п.2 та п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023-XII становить десять та п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Всупереч цьому, відповідач перевищив розмір стягнення та не обгрунтував їх застосування.
Зауважив, що висновки, покладені в основу оскаржуваної постанови, не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача, оскільки в ході перевірки була виявлена продукція, що не являлася товаром, виставленим на продаж, а лише зберігалася в приміщенні магазину. У зв'язку з цим твердження про реалізацію продукції є безпідставним. З огляду на викладене просив позов задовольнити у повному обсязі.
Управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області позов не визнало з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила та надала пояснення, які збігаються з позицією, викладеною у письмових запереченнях. Зокрема, пояснила суду, що Управлінням у справах захисту прав споживачів у Рівненській області правомірно були застосовані до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансові санкції, оскільки в ході проведення перевірки магазину, що належить позивачу, були виявлені і належним чином зафіксовані порушення вимог п.2 та п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023-XII.
Звернула увагу суду на те, що розмір санкцій, як за один, так і за другий вид порушення відповідачем визначено правильно, на підставі самостійно наданої позивачем інформації про вартість одержаної на реалізацію партії товару. Зазначила, що доводи про звільнення позивача від обов'язкового ведення обліку доходів і витрат є хибними, з огляду на те, що законодавство не звільняє платників єдиного податку від ведення такого обліку, а лише визначає спрощену його процедуру. Вказала також на надуманість доводів про наявність у торговельній точці позивача продукції, яка не була товаром, виставленим на продаж, а лише зберігалася в приміщенні магазину.
Просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.
ОСОБА_3 зареєстрована, як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 09.02.2001р. та відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. (далі - Указ №727/98) є платником єдиного податку, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 01.09.2009р.
26 листопада 2009 року Управлінням у справах захисту прав споживачів у Рівненській області проведено перевірку дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів. Перевірка проведена відповідно до згоди Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики на проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) діяльності суб'єкта господарювання від 25.11.2009р. №02/18-8056-209 та направлення на проведення перевірки від 25.11.2009р. №1149. За наслідками перевірки складено акт від 26.11.2009р. №10332/1030.
Як вбачається з вказаного акта перевірки та додатку до нього (таблиці 1), під час перевірки магазину "Ля Дефансе", що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, встановлено:
- порушення п.4 ст.17 Закону №1023-XII та п.п.6,13,14 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України №104 від 19.04.2007р. (далі - Правила роздрібної торгівлі), які полягали у непред'явленні до перевірки документів, що засвідчують якість та безпеку товарів;
- порушення ст.ст.6,14 Закону №1023-XII та п.14 гл.2,3 розд.II Правил роздрібної торгівлі, які полягали у невідповідності ряду непродовольчих товарів вимогам ДСТУ 4519:2006 "Споживче маркування товарів легкої промисловості", ДСТУ 4142:2002 "Взуття, пакування, транспортування і зберігання";
- порушення п.7, п.12 ч.1, ч.2 ст.15 Закону №1023-XII та п.16 Правил роздрібної торгівлі, які полягали у відсутності по ряду непродовольчих товарів необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживачів: дати виготовлення, найменування та місцезнаходження виробника, дані про основні властивості продукції а також у наданні споживачеві інформації із порушенням законодавства про мови.
Щодо усунення ввиявлених порушень позивачу відповідачем внесено припис. З актом перевірки та приписом позивач ознайомлена 26.11.2009р.
На підставі акта перевірки від 26.11.2009р. №10332/1030 Управлінням у справах захисту прав споживачів у Рівненській області винесено постанову від 28.12.2009р. №937, згідно з якою за відсутність необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію та за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, до позивача застосовано штраф у розмірі 1280,00грн. Розмір штрафу розраховано відповідачем згідно з даними таблиці №1 про найменування та кількість товару, який реалізовувався з порушенням законодавства про захист прав споживачів та довідки позивача про отриману на реалізацію кількість та вартість товарів.
Ці обставини підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.5), копією постанови про накладення стягнень №937 від 28.12.2009р. (а.с.6), копією свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с.7), копією акта контрольної перевірки правильності розрахунку за реалізовані товари, надані послуги до акта від 26.11.2009р. №10332 та копією розрахункової квитанції (а.с.23), копією згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) діяльності суб'єкта господарювання (а.с.24), копією акта №10332/1030 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 26.11.2009р. (а.а.с.25-26), копією направлення №1149 на проведення перевірки від 25.11.2009р. (а.с.27), копією даних про результати перевірок якості та безпеки непродовольчих товарів (а.с.28), копією таблиці №1 (а.с.29), копією розрахунку економічних санкцій та копією інформації до акта перевірки №10332 від 26.11.2009р. про отримані товари (а.с.30), копією звіту про виконання припису до акта перевірки №10332 від 26.11.2009р. (а.с.31), копією звіту по акту перевірки №10007 від 21.07.2009р. (а.с.45).
Управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області, відповідно до норм Закону №1023-XII, Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2003р. №225/2003, Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009р. №229 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2009р. за №636/16652, уповноважене на здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту прав споживачів на території Рівненської області.
Згідно з п.2 ч.1 ст.23 Закону №1023-XII суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.23 Закону суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.2 ст.23 Закону №1023-XII порядок стягнення сум штрафів визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацами 2 та 8 пункту 2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1177 (далі - Положення) також передбачено, що на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі 50 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; а за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу - у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.п.4,5 Положення рішення про накладення штрафів приймається за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держстандарті або його територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку.
Як встановлено в ході судового розгляду, питання про накладення на позивача штрафу розглядалося та було оформлене відповідачем згідно з вимогами Положення, на підставі відповідного акта перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою.
Доводи позивача щодо невідповідності висновків акта перевірки фактичним обставинам судом не беруться до уваги з огляду на те, що ці доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у справі.
Про наявність продукції, яка не належить до товару, виставленого на продаж, а лише зберігається в приміщенні магазину, позивач не заявляла відповідачу ні в ході проведення перевірки, ні в ході зібрання інших матеріалів, пов'язаних з перевіркою, натомість підтвердила факт отримання цієї продукції саме з метою реалізації, власноручно склавши список вартості тих товарів, які зазначені в додатку №1 до акта перевірки та на які відсутні накладні.
Застосований до позивача спірною постановою штраф у розмірі 1280,00грн., розраховано згідно з даними таблиці №1 про найменування та кількість товару, який реалізовувався з порушенням законодавства про захист прав споживачів та довідки позивача про отриману на реалізацію кількість та вартість товарів.
Відповідно, судом встановлено, а матеріалами справи доведено, що відповідачем до позивача обґрунтовано застосовано штрафні санкції і розмір штрафу визначено відповідно до вимог п.2 та п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023-XII.
Посилання сторони позивача на те, що позивач є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування й, відповідно, вона звільнена від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, а відтак, розмір штрафу згідно з п.2 ч.1 ст.23 Закону №1023-XII має становити десять неподатковуваних мінімумів доходів громадян, а згідно з п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023-XII - п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд відхиляє, як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, пунктом 1 Указу №727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах із якими протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Пунктом 4 цього Указу передбачено ведення книги обліку доходів та витрат, форма і порядок ведення якої для суб'єктів малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Відповідно до п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999р. №599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №752/4045, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за №64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход". Ведення книги обліку здійснюється з метою визначення обсягу виручки на календарний рік в межах 500 тис. грн. На підставі ведення обліку позивач здає щоквартально звіт до податкового органу, в якому вказується обсяг виручки від наданої послуги за звітний період.
Ведення книги обліку доходів і витрат суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), передбачено також постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат".
Таким чином, суб'єкта малого підприємництва - фізичну особу, яка є платником єдиного податку, не можна вважати звільненою від обов'язкового ведення обліку доходів і витрат, як це стверджує позивач.
Факт ведення позивачем книги обліку доходів і витрат підтверджується актом від 26.11.2009р. №10332/1030, у якому зазначено, що фізична особа - підприємець надала для перевірки таку книгу обліку доходів і витрат, зареєстровану в ДПІ у м.Рівне 14.09.2005р. за №11243/2. Вказаний акт підписано позивачем без жодних зауважень.
Відтак, суд прийшов до висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафу у розмірі, визначеному пропорційно до відповідної кількості мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не обґрунтовано заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказам, в той час як відповідачем доведено наявність порушень законодавства у сфері захисту прав споживачів та правомірність прийняття постанови від 28.12.2009р. №937 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст.94 КАС України витрати по сплаті судового збору на користь позивача не присуджуються у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дудар О.М.
Постанова складена в повному обсязі 05.07.10р.