31 липня 2024 року № 320/35607/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та рішення головного державного виконавця Коломієць Інни Миколаїівни Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у винесенні повідомлення б/н від 22.02.2023 направленого листом №3337/8 від 22.02.2023 про повернення виконавчого документу №320/2223/19 виданого 15.12.2022 без прийняття його до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", - протиправними;
- зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та головного державного виконавця Коломієць Інни Миколаїівни Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): скасувати в повному обсязі повідомлення (рішення) б/н від 22.02.2023 про повернення виконавчого документу №320/2223/19 виданого 15.12.2022 без прийняття його до виконання, направленого листом №3337/8 від 22.02.2023; прийняти за заявою ОСОБА_1 від 12.01.2023 на примусове виконання виконавчий документ 320/2223/19, виданий Київським окружним адміністративним судом 15.12.2022.
В якості підстави позову позивач зазначила, що головним державним виконавцем Коломієць Інною Миколаївною всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно винесено повідомлення № б/н від 22.02.2023 про повернення виконавчого документа № 320/2223/19 виданого 15.12.2022, без прийняття його до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки невідповідності виконавчого документа вимогам закону не було.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Шевченко А.В.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
У зв'язку із перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративна справа була передана для розгляду судді Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження та визначено, що вона буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
22.02.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інною Миколаївною розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №320/2223/19, виданого 15.12.2022 Київським окружним адміністративним судом та прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із вказаним повідомленням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Положеннями частини першої статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
В силу положень пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про наявність у державного виконавця підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у випадку його невідповідності вимогам статті 4 Закону №1404-VIII. При цьому, з аналізу положень частини першої статті 4 Закону №1404-VIII слідує, що зазначена у виконавчому листі інформація направлена на ідентифікацію сторін виконавчого провадження, що, на переконання суду, необхідно для вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.
Судом встановлено, що підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання зазначено пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII.
Водночас суд зауважує, що з тексту спірного повідомлення відсутня можливість встановити, яким саме вимогам не відповідає виконавчий документ, оскільки в якості підстави для його повернення без виконання державним виконавцем процитовано положення пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII без зазначення обґрунтування такої позиції.
У свою чергу, судом встановлено, що виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №320/2223/19 повністю відповідає вимогам статті 4 Закону №1404-VIII.
При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем разом із виконавчим документом було направлено і заяву про примусове виконання рішення суду.
Відповідачем нормативно не обґрунтовано підстави підкреслення ним інформації, що стягувачем не подано заяву про примусове виконання рішення.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, адже можливість надання у подальшому вичерпного переліку документів, необхідних для досягнення особою кінцевої мети (у даному випадку - отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та отримання посвідчення) залежить від чіткого визначення Управлінням конкретного переліку документів, яких не вистачає для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Водночас, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а щодо невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, яке має наслідком визнання його протиправним.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування спірного повідомлення, що матиме за собою повне відновлення порушених прав позивача.
При цьому для ефективного захисту порушеного права позивача відсутня необхідність окремо визнавати протиправними дії відповідача, що полягають у винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
За таких обставин, позов слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.02.2023 №б/н про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №320/2223/19.
В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Василенко Г.Ю.