79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
26 жовтня 2010 р. № 2а-8512/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Сакалоша В.М.,
при секретарі Дак Т.П.,
за участю позивача - ОСОБА_1, представників відповідача -Смілки В.І. та Матєши А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України (79058, м.Львів, вул. Батуринська, 2)
про зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов'язання Управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України нарахувати і виплатити йому за період з 01.01.2008 року по 21.09.2010 року різницю між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.
Ухвалою суду від 22.09.2010 року відкрито провадження по справі. Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду. В судовому засіданні 26.10.2010 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України до вересня 2010 року. Наказом Міністерства оборони України №945 від 10.09.2010 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б»частини шостої (за станом здоров'я) відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»з правом носіння військової форми одягу.
Крім того, в період з 28.10.2004 року по 21.09.2010 року ОСОБА_1 працював на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів у військових формуваннях.
Як вбачається з ст. 46-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 року №1789-XII, військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту. Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про прокуратуру»грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України.
До прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»№268 від 09.03.2006 року (далі- Постанова КМУ №268) грошове забезпечення позивача нараховувалось і виплачувалось в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №104 від 07.02.2001року «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій», Указами Президента України №173 від 23.02.2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»та №389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу».
Таким чином, грошове забезпечення позивача складалось з наступних виплат: посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, надбавок за роботу з таємними документами та за безперервну військову службу.
Відповідно до Постанови КМУ №268 затверджено схеми посадових окладів працівників прокуратури та змінено порядок нарахування грошового забезпечення для військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури України на посадах прокурорсько-слідчих працівників, у зв'язку з чим, було змінено грошове забезпечення позивача.
Згідно вимог п.5 Постанови КМУ №268 грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування складається з посадового окладу, інших виплат (крім надбавки за ранг та надбавки за вислугу років), установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».
При цьому, п. 9 Постанови КМУ №268 визначено, що у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови та визнанням такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.
Згідно п.15 Постанови КМУ №268 умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 р., а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих Указів.
Суд встановив, що до 01.01.2008 року окремі види грошового забезпечення нараховувались позивачу відповідно до Указів Президента України №173 від 23.02.2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»та №389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу». З 01.01.2008 року, тобто з дати втрати чинності цих нормативно-правових документів, керуючись п.15 Постанови КМУ №268, позивачу припинено нарахування надбавок у розмірі 100% грошового забезпечення та за безперервну військову службу.
Таким чином, з 01.01.2008 року грошове забезпечення позивача складалось з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за роботу з таємними документами та за високі досягнення у праці і, відповідно до довідки фінансово-економічного відділу управління Західного оперативного командування №11/4/2647 від 20.09.2010 року, зменшилось на суму надбавок у розмірі 100% грошового забезпечення та за безперервну військову службу.
Відповідач не нарахував та не виплатив позивачу передбачену п.9 Постанови КМУ №268 різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, мотивуючи своє рішення тим, що виплата більшого грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року не ґрунтувалась на вимогах законодавства, оскільки новий розмір посадового окладу почав виплачуватись відповідачу до втрати чинності вищевказаних Указів Президента України відповідно до спільного листа Генеральної прокуратури України, Міністерства оборони України №1/1/1-18-654 від 03.05.2006 року та листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/9/511 від 18.08.2006 року.
Такі твердження відповідача суд не бере до уваги, оскільки в період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року відповідач самостійно здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1, а отже такими діями довів, що погоджується із висновками, наведеними у спільному листі Генеральної прокуратури України, Міністерства оборони України №1/1/1-18-654 від 03.05.2006 року та листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/9/511 від 18.08.2006 року. Враховуючи викладене посилання відповідача на те, що такі документи - неправомірні, є недоречним і необґрунтованим. Крім того, відповідач не здійснив перерахунку заробітної плати позивача на підставах, які він вважає правомірними.
Згідно вимог ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно із положеннями ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем позовні вимоги не спростовано належними доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7-14, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України (79058, м.Львів, вул. Батуринська, 2) здійснити розрахунок та провести виплату ОСОБА_1 різниці грошового забезпечення (без премії), визначеного за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці за період з 01.01.2008 року по 21.09.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова виготовлена в повному обсязі 28.10.2010 року.
Суддя Сакалош В.М.