ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" липня 2024 р. справа № 300/3006/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, про визнання незаконним та скасування рішень
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, в якому просить:
- визнати незаконними та скасувати рішення Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи прийняті у період з 27.09.2023 р. до 14.11.2023 р. про невизнання ОСОБА_1 інвалідом.
- вважати продовженою інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану в Україні, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України».
Позовні вимоги мотивовані протиправним рішенням Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи прийняті у період з 27.09.2023 р. до 14.11.2023 р. про невизнання ОСОБА_1 інвалідом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
01.07.2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
Вказана ухвала суду про відкриття провадження та позовна заява з додатками в електронному вигляді доставлена відповідачу до електронного кабінету 19.04.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету.
Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи подано заяву про направлення її документів для проходження заочної експертизи по причині відсутності фінансової можливості та за сімейними обставинами, а також в зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
На заяву позивача, Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи листом від 13.11.2023 р. № 1036 повідомлено, що 27.09.2023 р. позивача оглянуто очно на спільному засіданні обласної та спеціалізованої травматологічної МСЕК, рішення не винесено, документи позивача скеровано на стаціонарне експертне обстеження в НДІ Роі ВНМУ ім. М. Пирогова для верифікації функціонального діагнозу та винесення експертних рекомендацій.
Через відмову з'явитися для обстеження в НДІ медико-експертні документи повернуто на обласну МЕК, і за даними об'єктивного обстеження від 27.09.2023 р. винесено рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю.
Згідно з п. 23 Положення про порядок , умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 3 грудня 2009 р. № 1317, у разі незгоди з рішенням комісії, позивач має право протягом місяця після одержання висновку комісії подати письмову заяву для огляду її на вищій МСЕК - центральній МСЕК МОЗ України.
Адвокатом позивача Феденчуком І.М. 20.11.2023 р. Івано-Франківському обласному бюро медико-соціальної експертизи направлено адвокатський запит, яким він просив надати інформацію (документи):
1)з яких підстав 27.09.2023 р. при очному огляду ОСОБА_1 на спільному засідання обласної та спеціалізованої травматологічної МСЕК не винесено по ній рішення про визнання/невизнання останньої особою з інвалідністю та направлено її документи на стаціонарне експертне обстеження в НДІ РоІ ВНМУ ім. М. Пирогова для верифікації функціонального діагнозу та винесення експертних рекомендацій;
2)надати належним чином посвідчену копію рішення обласної та спеціалізованої травматологічної МСЕК про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, винесеного за даними об'єктивного її обстеження від 27.09.2023 р.
3)чи роз'яснено Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 інформацію/положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2022 р. № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України від 08 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
У відповіді Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 29.11.2023 р. № 1076, на адвокатський запит, зазначено, що щодо зазначеного вище рішення Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 27.09.2023 р. запропоновано звернутися до ОСОБА_1 , якій видано оригінал даного рішення.
Проте ОСОБА_1 , стверджує, що рішення Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 27.09.2023 р. позивачу не видавалося.
08.01.2024 р. представник позивача Феденчук І.М. повторно звернувся до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи з адвокатським запитом, яким просив надати належним чином посвідчену копію рішення обласної та спеціалізованої травматологічної МСЕК про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, винесеного за даними об'єктивного її обстеження від 27.09.2023 р.; або ж надати копію документу (на якому міститься підпис ОСОБА_1 ), який підтверджує видачу ОСОБА_1 зазначеного вище рішення-відповіді Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 18.01.2024 р. № 58, на адвокатський запит, зазначено, що після повернення медико-експертної справи двома складами комісії МСЕ прийняте рішення про невизнання її особою з інвалідністю, згідно вимог чинних нормативно-правових актів.
Документ про невизнання її особою з інвалідністю надіслана їй поштовим зв'язком 17.11.2023 р.
Проте ОСОБА_1 , стверджує, що рішення Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 27.09.2023 р. їй не видавалося, а також вона не отримувала рішення про невизнання мене особою з інвалідністю, згідно вимог чинних нормативно-правових актів, прийняте двома складами комісії МСЕ після повернення медико-експертної справи.
16.02.2024 р. представник позивача ОСОБА_2 повторно звернувся до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи з адвокатським запитом, яким просив:
1) надати належним чином посвідчену копію рішення обласної та спеціалізованої травматологічної МСЕК про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, винесеного за даними об'єктивного її обстеження від 27.09.2023 р.;
2) надати належним чином посвідчену копію рішення про невизнання її особою з інвалідністю, згідно вимог чинних нормативно-правових актів, прийняте двома складами комісії МСЕ після повернення медико-експертної справи від Науково-дослідного інституту експертизи- НДІ Pol Вінницького НМУ ім. М. Пирогова;
3) або ж надати копії документів (на яких міститься підпис ОСОБА_1 , або фіскальний чек пошти), які підтверджують видачу та/або направлення (надсилання) ОСОБА_1 зазначених вище рішень.
У відповіді Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 21.02.2024 р. № 174, на адвокатський запит, зазначено, що рішення спеціалізованої травматологічної МСЕК про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю надіслано на її адресу простим листом. Запропоновано ОСОБА_1 особисто з'явитися на спеціалізовану травматологічну МСЕК, де їй видадуть під розписку копію зазначеного рішення МСЕ.
Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі-Закон Nє 875-XII), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Частиною 1 статті 2 Закону № 875-XII визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю (стаття 3 Закону № 875-XII).
Відповідно до статті 7 Закону № 875-XII законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Правове регулювання та основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріально незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб інвалідністю в Україні" (далі - Закон України №2961-IV).
Згідно із статтею 1 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза - встановлення ступеню стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а такого доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідність (дитини 3 інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуально реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеження життєдіяльності. Інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) а вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови / реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеження повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Частиною 13 статті 7 Закону № 2961-IV визначено, що особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково).
Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Порядок проведення переогляду з метою підвищення групи інвалідності і вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 14статті 7 Закону № 2961-IV).
Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317.
Згідно з п. З Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до пункту 17 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Критерії встановлення інвалідності особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, ІІ чи III група інвалідності (п. 26 Положення № 1317).
Відповідно до пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в т.ч. її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що 6 спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому 1 ступені, зокрема обмеження самообслуговування І ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів та обмеження здатності самостійно пересуватися і ступеня - скорочення відстані.
Разом з тим, відповідно до цього ж пункту підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
До ІІ групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Критеріями встановлення ІІ групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому ІІ ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи, серед іншого є: обмеження самообслуговування ІІ ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування ІІ ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб.
Пунктом 2.2. Інструкції № 561 про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року № 561 (далі - Інструкція № 561), регламентовано, що критерії життєдіяльності людини - це здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
У свою чергу вказаною Інструкцією № 561 визначено, що ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
Так, помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкцією № 561). Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму,що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкцією № 561).
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 561 повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.
Згідно пунктів 2, З Постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 (із змінами) «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», установити, що на період дії воєнного стану на території України:
1) пункт 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3265), не застосовується;
2) у разі неможливості направлення лікарем або лікарсько-консультативною комісією, в тому числі заочно, осіб з тимчасовою непрацездатністю на медико-соціальну експертизу строки, визначені абзацом другим пункту 6 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317 «Питання медико-соціальної експертизи»:
- рішення щодо продовження тимчасової непрацездатності за її наявності приймається без направлення на медико-соціальну експертизу лікуючим лікарем або лікарсько-консультативною комісією;
- направлення лікарем чи лікарсько-консультативною комісією медико-соціальну експертизу здійснюється не пізніше ніж через місяць після припинення або скасування воєнного стану.
Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:
осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;
дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917.
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд. У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров'я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов'язати Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2023 року.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи прийняті у період з 27.09.2023 р. до 14.11.2023 р. про невизнання ОСОБА_1 інвалідом.
Повторно розглянути заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи з врахуванням висновків мотивувальної частини рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.