01 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/18603/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.07.2022 № 064450006465 про відмову в призначенні пенсії за заявою від 24.06.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з дня звернення призначити та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до спеціального стажу як працівника освіти період роботи з 01.12.1992 по 10.11.2017 в Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний спеціалізований будинок дитини" Житомирської обласної ради.
В обгрунтування позову вказано, що їй протиправно було відмовлено призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки до спеціального стажу не зараховані періоди роботи з 01.12.1992 по 10.11.2017, у зв'язку з тим, що посада старший вихователь не відноситься до посад, що дають право на призначення пенсії за вислугою років.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачами було подано відзиви на позовну заяву за змістом яких вони просили відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзивів вказано, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 38 років 1 місяць 22 дні, стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років становить 6 років 11 місяців 3 дні. До спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховано період роботи позивачки на посаді старшого вихователя з 01.12.1992 по 10.11.2017 у Новоград-Волинському будинку дитини (пізніше - Обласний спеціалізований будинок дитини Житомирської обласної ради, Комунальна установа «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради), оскільки зазначена посада не відноситься до посад, що дають право на призначення пенсії за вислугу років згідно Постанови №909.
Дослідивши подані сторонами письмові докази суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 червня 2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії за вислугу років, як педагогічному працівнику.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1985 ОСОБА_1 працювала:
- з 07.08.1985 по 09.09.1985 на посаді вихователя в Ярунському дитячому садку;
- з 09.09.1985 по 04.11.1990 на посаді вихователя, з 05.11.1990 по 30.09.1991 на посаді вихователя методиста, з 01.10.1991 по 08.04.1992 на посаді вихователя в Новоград-Волинському ПМК-114;
- з 01.08.1992 по 30.11.1992 на посаді вихователя, з 01.12.1992 по 30.11.2020 на посаді старшого вихователя, з 31.12.2020 по 16.05.2022 на посаді вихователя в Новоград-Волинському будинку дитини (пізніше - Обласний спеціалізований будинок дитини Житомирської обласної ради, Комунальна установа «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.07.2022 № 064450006465 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що не зараховано період роботи позивачки на посаді старшого вихователя з 01.12.1992 по 10.11.2017 у Новоград-Волинському будинку дитини (пізніше - Обласний спеціалізований будинок дитини Житомирської обласної ради, Комунальна установа «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради), оскільки зазначена посада не відноситься до посад, що дають право на призначення пенсії за вислугу років згідно Постанови №909.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.
За змістом абзаців першого, другого частини п'ятої статті 15 Закону України від 23.05.1991 №1060-XII "Про освіту", чинного у період роботи позивача та на момент розгляду пенсійним органом питання щодо допризначення останньому спірної пенсії та виплати грошової допомоги, прийняття рішення з цього питання, за результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень, зокрема, визначають відповідність освітніх послуг, які надаються навчальними закладами, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня.
Структура освіти включає, у тому числі, дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту (стаття 29 Закону України "Про освіту").
За приписами статті 34 Закону України "Про освіту" дошкільними навчальними закладами є, зокрема, дошкільні навчальні заклади (дитячі садки); дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини).
У розумінні статті 50 Закону України "Про освіту" учасниками навчально-виховного процесу є: діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти; керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти; батьки або особи, які їх замінюють, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.
Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні, визначає Закон України від 11.07.2001 №2628-III "Про дошкільну освіту" (тут і далі у тексті застосовується у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
За правилами абзаців першого, другого частини першої статті 5 вищезгаданого Закону систему дошкільної освіти становлять, у тому числі, дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.
Типи дошкільних навчальних закладів визначає стаття 12 Закону України "Про дошкільну освіту", згідно з положеннями якої відповідно до потреб громадян України створюються такі дошкільні навчальні заклади, зокрема, дошкільний навчальний заклад (ясла) для дітей віком від двох місяців до трьох років, де забезпечуються догляд за ними, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти; дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти; дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) для дітей віком від трьох до шести (семи) років, де забезпечуються їх розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти (абзаци перший-третій).
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для задоволення освітніх потреб громадян дошкільний навчальний заклад може входити до складу навчально-виховного комплексу "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" або до складу об'єднання з іншими навчальними закладами.
Дошкільні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності (частина перша статті 15 Закону України "Про дошкільну освіту").
Абзацами першим, третім статті 27 Закону України "Про дошкільну освіту" також установлено, що учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти є: директори (завідуючі), заступники директора (завідуючого) з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
До такого Переліку віднесено посади: завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи дошкільних навчальних закладів всіх типів, а також директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи позашкільних навчальних закладів.
Так, дійсно, посада старшого вихователя Порядком №909 не передбачена, лише посада вихователя.
Проте, статтею 24 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 року №651-ХІV визначено, що перелік посад педагогічних працівників системи загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до якого, зокрема віднесено посаду старшого вихователя.
З огляду на вищенаведені норми, суд приходить до висновку щодо тотожності професій вихователя та старшого вихователя, так як до посадових обов'язків останніх входить виховання дітей у навчальних закладах і реабілітаційних установах (у тому числі інтернатах при школах, гуртожитках, групах, групах продовженого дня тощо), інших установах та організаціях.
Посаду вихователь також віднесено до переліку посад педагогічних працівників затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що, що періоди роботи позивача на посаді старшого вихователя підлягають врахуванню до спеціального (педагогічного) стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Крім того, ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання відповідача вчинити ті дії, від здійснення яких він протиправно ухилився.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
У ході розгляду даної справи було встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Хмельницькій області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Хмельницькій області, тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з дня звернення призначити та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до спеціального стажу як працівника освіти період роботи з 01.12.1992 по 10.11.2017 в Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний спеціалізований будинок дитини" Житомирської обласної ради слід відмовити.
Така позиція суду грунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи зазначене, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область,29000, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення оловного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.07.2022 № 064450006465 про відмову в призначенні пенсії за заявою від 24.06.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з дня звернення, тобто24.06.2022, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до спеціального стажу як працівника освіти період роботи з 01.12.1992 по 10.11.2017 в Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний спеціалізований будинок дитини" Житомирської обласної ради.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992 грн.40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева