Справа № 760/12135/21
Провадження №2-к/760/10/24
02 серпня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Трейдінг Компані» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду м. Москви від 03 липня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Трейдінг Компані» до товариства з обмеженою відповідальністю «Марбо» про стягнення грошових коштів,
У травні 2021 року представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до суду з клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Трейдінг Компані» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду м. Москви від 03 липня 2020 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Трейдінг Компані» до товариства з обмеженою відповідальністю «Марбо Україна» про стягнення грошових коштів.
Клопотання обґрунтовано тим, що рішенням Арбітражного суду м. Москви у справі А40-307446/19-19-2376 від 03 липня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Трейдінг Компані» до товариства з обмеженою відповідальністю «Марбо Україна» про стягнення грошових коштів, стягнуто з ТОВ «Марбо Україна» на користь ТОВ «Дженерал Трейдінг Компані» заборгованість у розмірі 1 726 124 руб 00 коп, 167 434 руб 03 коп неустойки, а також витрат зі сплати державного мита в розмірі 31 935 руб 58 коп.
Рішення суду набрало законної сили 03 серпня 2020 року та підлягає виконанню.
Оскільки ТОВ «Марбо Україна» фактично знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, оф. №501, заявник просив вжити заходів для визнання та виконання на території України рішення суду Арбітражного суду м. Москви від 03 липня 2020 року у справі №А40-307446/19-19-2376.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, будь-яких заяв/ клопотань щодо неможливості розгулу клопотання до суду не надходило.
Виходячи із змісту ст.ст. 463, 464 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 467 ЦПК України розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.
Дослідивши клопотання та наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Установлено, що рішенням Арбітражного суду м. Москви від 03 липня 2020 року у справі №А40-307446/19-19-2376 стягнуто з ТОВ «Марбо Україна» на користь ТОВ «Дженерал Трейдінг Компані» заборгованість у розмірі 1 726 124 руб 00 коп, 167 434 руб 03 коп неустойки, а також витрат зі сплати державного мита в розмірі 31 935 руб 58 коп.
Відповідно до довідок судді Арбітражного суду м. Москви, рішення суду від 03 липня 2020 року у справі №А40-307446/19-19-2376 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Трейдінг Компані» до товариства з обмеженою відповідальністю «Марбо Україна» про стягнення грошових коштів набрало законної сили 03 серпня 2020 року та підлягає виконанню. Відповідач ТОВ «Марбо Україна» належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду шляхом виконання міжнародного доручення. Вказане рішення на території Російської Федерації не виконувалося.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Згідно зі статтею 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР.
Відповідно до статті 6 Конвенції договірні сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної договірної сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.
Статтею 53 Конвенції визначено порядок звернення з клопотанням про дозвіл примусового виконання рішення до компетентного суду договірної сторони.
Законом України від 01 грудня 2022 року №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX ) зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР.
Одночасно вказаним законом постановлено вийти з Конвенції та Протоколу до Конвенції.
Закон № 2783-IX набрав чинності 29 грудня 2022 року.
Міністерство юстиції України листом від 11 січня 2023 року №3396/12.1.1/18-23 надало роз'яснення, зокрема про те, що з дати зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу до неї:
- не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації та республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних та кримінальних справах та екстрадиції на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції;
- визнання і виконання судових рішень російської федерації та республіки білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до статей 462 і 471 ЦПК країни;
- у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території російської федерації та республіки білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав;
- пред'явлення на території України судових рішень російської федерації та республіки білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання, можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ ЦПК України.
Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду визначені статтею 468 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено з підстав визначених ч. 2 ст. 468 ЦПК України, а саме: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.
Оскільки з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду м. Москви від 03 липня 2020 року у справі №А40-307446/19-19-2376 ТОВ «Дженерал Трейдінг Компані» звернулося на підставі Конвенції, дію якої зупинено Законом №2783-IX на час розгляду клопотання по суті, це є підставою для застосування положення пункту 9 частини другої статті 468 ЦПК України та відмови у задоволенні цього клопотання.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №757/55158/20-ц, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Керуючись статтями 259-261, 268, 352, 354, 355, 462-468 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Трейдінг Компані» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду м. Москви від 03 липня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Трейдінг Компані» до товариства з обмеженою відповідальністю «Марбо» про стягнення грошових коштів відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Солом'янський районний суд міста Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова