Справа №760/6374/24 1-кс/760/3239/24
11 квітня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в кримінальному провадженні № 22023101110000608 від 21 липня 2023 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 111, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 436-2, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 436-2, частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 436-2, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 161 КК України, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 111, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 436-2, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 436-2, частиною другою статті 255 та частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 161 КК України, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною шостою статті 111-1, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 161 КК України, за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною шостою статті 111-1, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 161, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 436-2 КК України, за підозрою ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 111, частиною другою статті 255, частиною третьою статті 161 КК України, за підозрою ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною шостою статті 111-1, частиною другою статті 255, частиною третьою статті 161 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України,
Слідчий в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з указаним клопотанням.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22023101110000608 від 21 липня 2023 року за підозрою, зокрема, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною шостою статті 111-1, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 161, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 436-2.
Досудовим розслідуванням установлено, що з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, а саме розпалювання релігійної ворожнечі, формування у суспільстві потрібної точки зору для підтримки держави агресора, антиукраїнської пропаганди та дискредитації України, підриву довіри до українського патріотичного суспільства, повернення України в зону релігійного, культурного та політичного впливу Росії, з початком повномасштабного вторгнення Російського Федерації в Україну, а саме з лютого 2022 року, усвідомлюючи, що для досягнення максимального злочинного результату необхідна інша кількісна і якісна складова організаційної побудови групи, ОСОБА_5 вирішив створити злочинну організацію з числа підконтрольних членів організованої групи, а саме ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та наближених до останнього осіб - однодумців, які підтримують ідею вищості російської нації над іншими народами, свідомо бажають знищення Української держави та всіх атрибутів Української держави, у тому числі Православної церкви України.
Підтримуючи збройну агресію Російської Федерації, на етапі створення злочинної організації ОСОБА_5 визначив мету, яка полягала у вчиненні дій, спрямованих на шкоду інформаційній безпеці України, надання допомоги Російській Федерації в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом проведення інформаційно-психологічних спеціальних операцій для розпалювання міжрелігійної ворожнечі та формування у суспільстві потрібної точки зору для підтримки держави агресора, антиукраїнської пропаганди та дискредитації України, підриву довіри до українського патріотичного суспільства, повернення України в зону релігійного, культурного та політичного впливу Росії.
З метою втілення своїх злочинних планів, ОСОБА_5 , бажаючи максимально ефективної діяльності злочинної організації, залучив до її складу ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , яким довів до відома злочинний план та визначивши роль організаторів відокремлених підрозділів, які входять до складу злочинної організації, роль активних учасників злочинної організації та безпосередніх виконавців вчинюваних злочинів.
При цьому, ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність даної пропозиції, добровільно і свідомо надали згоду, увійшовши до складу злочинної організації.
Вказані члени злочинної організації безпосередньо приймали участь у розпалюванні релігійної ворожнечі, формуванні стратегії вчинення дій, спрямованих на шкоду інформаційній безпеці України та наданні допомоги Російській Федерації в проведенні підривної діяльності проти України, юридичного і силового забезпечення цих процесів.
У подальшому, з метою реалізації злочинного плану виникла необхідність залучення більшої кількості осіб до злочинної діяльності. З цією метою ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , в різний період часу підшукали ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , яким запропонували взяти участь у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, на що останні погодились, тим самим добровільно і свідомо увійшли до складу злочинної організації, надавши свою згоду на спільну злочинну діяльність.
Злочинна організація, створена ОСОБА_5 , з метою конспірації злочинної діяльності, використовувала офіційно зареєстровані суб'єкти господарювання пов'язані з медійною сферою, у тому числі, «Спілку православних журналістів», керівниками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Вказаний інформаційний ресурс на системній основі використовується для публікації викривленої інформації, а також дублюється на інших ресурсах підконтрольних УПЦ та РПЦ, у тому числі на федеральних каналах Росії.
Таким чином, ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , будучи активними учасниками злочинної організації, згідно з розподілом ролей, виконували наступні функції: готували та публікували інформаційні матеріали з метою проведення підривної діяльності в інформаційній сфері; проводили інформаційну діяльність направлену на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті; публікували матеріали з закликами щодо зміни меж території або державного кордону України; виправдовували, визнавали правомірною збройну агресію РФ проти України; здійснювали інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресором, спрямовану на її підтримку.
Крім того, встановлено, що 12 січня 2023 року, 18 січня 2023 року, 19 січня 2023 року на виконання розробленого єдиного злочинного плану, діючи умисно у складі злочинної організації, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу спрямованого проти основ національної безпеки України, а саме розпалювання релігійної ворожнечі для формування у суспільстві потрібної точки зору для підтримки держави агресора, антиукраїнської пропаганди та дискредитації України, підриву довіри до українського патріотичного суспільства, повернення України в зону релігійного, культурного та політичного впливу Росії, ОСОБА_5 , будучи керівником злочинної організації, надав вказівки ОСОБА_8 та ОСОБА_14 підготувати тексти відповідних публікацій та розмістити їх на сторінці медіа-ресурсу «СПЖ» (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), поширити інформацію, яка сприятиме Російській Федерації, шляхом розпалювання релігійної ворожнечі.
У подальшому, на виконання вказівки, ОСОБА_14 були підготовлені відповідні публікації та розміщені на сторінці медіа-ресурсу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Інформація, розміщена у вищевказаних публікаціях згідно висновку експертів
№ 23309/23-36/23310/23-61 від 02 лютого 2024 року є такою, що спрямована на приниження честі і гідності духовенства та вірян ПЦУ у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також на формування неприязні до них та до представників Вселенського патріархату.
Також, згідно висновку експертів № 23309/23-36/23310/23-61 від 02 лютого 2024 року: розміщена інформація сприяє Російській Федерації в підривній діяльності проти України в інформаційній та релігійній сферах; інформаційна діяльність редакторів та авторів публікацій, з огляду на зміст поширюваних інформаційних матеріалів та контекст їх розповсюдження, спрямована на шкоду державній та інформаційній безпеці України; інформаційна діяльність редакторів та авторів публікацій, відображена у тексті переписки в чаті під назвою «ЛЕНТА» в месенджері «Telegram», та у відеоматеріалах, розповсюджених на сторінках медіа-ресурсу «СПЖ» і у відеохостингу «You Tube», - містить ознаки підтримки держави-агресора шляхом поширення відповідних за змістом ідеологем та наративів і представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як такої, що була викликана неправомірними діями українського політичного керівництва і здійснюваною ним внутрішньою і зовнішньою політикою.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_14 повідомлено про те, що вона підозрюється в: участі в злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 255 КК України; розпалюванні релігійної ворожнечі та ненависті вчиненому злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 28, частиною третьою 3 статті 161 КК України; виготовленні та поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування та заперечннян збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою сттаті 28, частиною другою статті 436-2 КК України; здійсненні інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором спрямованої на підтримку держави-агресора та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 111?1 КК України.
У ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що на праві власності у підозрюваної ОСОБА_14 перебуває будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Санкціями частини другої статті 255 та частини шостої статті 111-1 КК України передбачено одним з видів покарання конфіскацію майна.
«Справедливий баланс» та пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, на думку сторони обвинувачення збережено, оскільки приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення речових доказів, призведе до негативних наслідків для матеріалів кримінального провадження, а отже, до втрати доказів вчинення протиправної діяльності.
Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, сторона обвинувачення приходить до висновку, що заборона розпоряджатися ним (зміна права власності, перереєстрація, тощо), відповідають вимогам проведення досудового розслідування.
Таким чином, необхідним та достатнім для запобігання вказаним ризикам є визначення виду обмеження у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися майном.
На підставі викладеного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в органу досудового розслідування виникла необхідність в накладенні арешту на майно підозрюваного, тому слідчий звернувся з указаним клопотанням.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, 11 квітня 2024 року подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якій зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі та просив його задовольнити.
Власник майна, відповідно до частини другої статті 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна, в судове засідання не викликався.
Враховуючи положення частини першої статті 171 КПК України, відповідно до якої клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд клопотання у відсутність слідчого та власника майна.
Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Положеннями пункту 7 частини другої статті 131 КПК України та частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечує тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_14 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною шостою статті 111-1, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 161, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 436-2.
У межах вказаного кримінального провадження відносно ОСОБА_14 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною шостою статті 111-1, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 161, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 436-2.
З відповіді начальника УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області на виконання доручення слідчого вбачається, що відповідно до отриманої інформації, ОСОБА_14 знаходиться на тимчасово окупованій території, а саме, в м. Донецьк.
Відповідно до частини першої статті 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Частиною першою статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок здійснення повідомлень передбачений статтею 135 КПК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Частиною восьмою статті 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Як вбачається з протоколу огляду від 13 березня 2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_14 13 березня 2024 року опубліковано на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та 13 березня 2024 року в газеті «Урядовий кур'єр».
Отже, у відповідності до вимог статті 42 КПК України ОСОБА_14 має статус підозрюваного
Згідно з інформаційною довідкою № 363154297 від 25 січня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_14 , останній на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому статтями 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною п'ятою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У клопотанні слідчого зазначено, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Так, санкцією частини шостої статті 111-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, санкцією частини другої статті 255 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, ОСОБА_14 має статус підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, та слідчим доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт належить підозрюваному.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуженню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та з метою забезпечення можливої конфіскації вказаного майна підозрюваного як виду покарання, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на вищевказане майно.
Щодо передачі належного підозрюваній майна в управління АРМА, слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171 - 173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Крім того, положеннями Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) передбачено, що АРМА є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.
Таким чином, АРМА у відповідності до статті 9 Закону забезпечує проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.
Так, пунктом 1 частини першої статті 1 Закону передбачено, що активами є кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими. В той же час, згідно з частиною першою статті 19 Закону АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Відповідно до Постанови КМУ № 613 від 11 липня 2018 року «Про затвердження Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та положень абзацу 7 частини шостої статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені положення КПК України та Закону, при вирішенні питання про можливість передачі вказаного у клопотанні нерухомого майна в управління АРМА, слідчий суддя має встановити:
1)вартість таких активів перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2)вказані активи є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні;
3)на вказані речові докази накладено арешт у кримінальному провадженні;
4)така передача можлива без шкоди для кримінального провадження та її метою є забезпечення збереження таких речових доказів або збереження їхньої економічної вартості.
Разом з тим, слідчим не надано належних доказів на підтвердження того, що вартість майна (активів), щодо якого ставить питання про передачу в управління АРМА, дорівнює або перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім того, слідчим жодним чином не доведено відповідність такого майна критеріям речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України та можливість пошкодження перетворення, приховування, втрати арештованого майна, чи зменшення його економічної вартості.
Слідчим також не долучено докази на підтвердження того, що орган досудового розслідування звертався до власника майна за письмовою згодою щодо передачі майна в АРМА. При цьому, законодавець надає можливість розгляду такого клопотання слідчим суддею виключно за умови наявності або відсутності письмової згоди власника майна, доказів чого слідчому судді не надано.
За викладених обставин, враховуючи, що у клопотанні слідчого не обґрунтовано основних умов та підстав для передачі майна в управління АРМА, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого в частині передачі майна в управління АРМА є передчасним та не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги викладене, слідчий суддя приходить до висновку про чаткове задоволення клопотання.
З огляду на викладене та керуючись статтями 131, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із забороною розпоряджатися ним, а саме:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську обласну прокуратуру.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: ОСОБА_1