28 жовтня 2010 року < Текст > Справа № 2а-8109/10/0870
17 год. 10 хв.
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
при секретарі Гончаренко А.І.
за участю представника позивача Головченко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області (далі - позивач або Вільнянська МДПІ) звернулась з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції (далі - відповідач або ВДВС Вільнянського РУЮ) про визнання дій відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження протиправними та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що постанови відповідача від 22.09.2010 та від 27.08.2010 про відмову у відкритті виконавчого провадження є необґрунтованими та винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що кошти та інше індивідуально визначене майно не відносяться до цілісного майнового комплексу, а тому на них можливо звернути стягнення у рахунок погашення податкового боргу установ по виконанню покарань.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача в судові засідання 25.10.2010р. та 28.10.2010р. не з'явився, пояснень чи заперечень по суті заявлених позовних вимог суду не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст.38 КАС України.
28.10.2010р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№32510) про відкладення розгляду справи.
Однак, враховуючи те, що відповідно до п.5 ст.181 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, а також те, що згідно п.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, суд розглянув справу у відсутності представника відповідача.
Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Вільнянською МДПІ на підставі ст.3,18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606 до ВДВС Вільнянського РУЮ було направлено виконавчі листи №5/468/08- АП та № 5/330/06-АП, видані господарським судом Запорізької області щодо стягнення з ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії №20 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області» податкового боргу.
Постановами ВДВС від 22.09.2010 р. на підставі п.7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено Вільнянській МДПІ у відкритті виконавчого провадження (отримані позивачем 05.10.2010р. про що свідчить вх. №3702/10 та № 3701/10).
Також, позивачем направлявся до ВДВС Вільнянського РУЮ наказ господарського суду Запорізької області № 1/679/07 про стягнення з Вільнянської виправної колонії № 20 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області державного мита.
Постановою ВДВС Вільнянського РУЮ від 27.08.2010 р. на підставі п.7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено Вільнянській МДПІ у відкритті виконавчого провадження (отримана МДПІ 05.10.2010 р. вх. №3693/10).
Відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами №5/468/08- АП і № 5/330/06-АП відносно ДП «Підприємства Вільнянської виправної колонії №20» та за наказом господарського суду № 1/679/07 відносно Вільнянської виправної колонії № 20 державний виконавець Куратченко І.В. мотивувала тим, що згідно п. 5 ст. 26 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу в Україні» від 23.06.2005 року № 2713 вказано, що звернення стягнення на майно органів та установ виконання покарань ( у тому числі і кошти) не допускається.
Однак, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом (абз. 2 ч.2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтями 4, 5 Закону України «Про виконавче провадження», визначено заходи примусового виконання рішень та права і обов'язки державних виконавців при здійсненні виконавчого провадження, в тому числі право накладення арешту на майно та грошові кошти боржника.
Статтею 50 цього Закону «Про виконавче провадження» передбачено, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.
Суд приходить до висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» окремо виділяє майно боржника та доходи (грошові кошти) боржника.
Відповідно до п. 3 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні», майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання.
Стаття 16 Закону «Про систему оподаткування» передбачає, що джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки, збори (обов'язкові платежі).
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом саме з питань оподаткування та погашення податкового боргу і всі інші нормативно-правові акти діють у межах, що не протирічать цьому Закону. Закон України «Про державну кримінально-виконавчу службу в Україні» не є спеціальною нормою у галузі оподаткування. Норми зазначеного Закону можуть застосовуватись лише до питань неврегульованих спеціальною нормою законодавства (в даному випадку Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Таким чином, спеціальним законодавством з питань оподаткування чітко визначено порядок стягнення податкового боргу.
Пункт 11.1. ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення: майно, майно що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації. Приватизації не підлягають майнові комплекси Державної кримінально-виконавчої служби України. (ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна»).
Відповідно до п.1 ст.141 Господарського кодексу України, до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.
У відповідності до п.3.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість», під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.
Отже, грошові кошти та інше індивідуально визначене майно не відносяться до цілісного майнового комплексу, а тому на них можливо звернути стягнення у рахунок погашення податкового боргу установ по виконанню покарань.
Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» не передбачено, що не допускається звернення стягнення на грошові кошти та індивідуально визначене майно органів і установ виконання покарань.
Частина 1 ст. 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до всиновку, що позовні вимоги про визнання дій протиправними та скасування оскаржуваних постанов є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 17, 18, 69-71, 94, 158, 161-163 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами № 5/486/08-АП та № 5/330/06-АП по стягненню податкового боргу з ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії №20 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області».
Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за наказом Господарського суду Запорізької області № 1/697/07 по стягненню державного мита з Вільнянської виправної колонії №20 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області.
Скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції від 22.09.2010 про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами № 5/486/08-АП та № 5/330/06-АП по стягненню податкового боргу з ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії №20 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області».
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції від 27.08.2010 про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом Господарського суду Запорізької області № 1/697/07 по стягненню державного мита з Вільнянської виправної колонії №20 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М. Каракуша