21 жовтня 2010 року < Текст > Справа № 2а-7934/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
при секретарі судового засідання С.А. Даниловій
за участю представників від
позивача не з'явився
відповідача Драч В.М.
Драч Б.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовною заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна»
до : Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
про : визнання дій щодо відмови у прийняті податкової звітності протиправними
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, викладеного в листі від 10.08.2010 за №11816/10/28-016 про невизнання як податкову звітність декларації ТОВ «Компанія Альпіна» за 1 півріччя 2010 року та визнання цієї декларації як податкову звітність.
До судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зокрема зазначивши, що подана декларація була заповнена відповідно до вимог Закону України №2181.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема зазначивши, що відповідачем не дотримано порядок встановлений відповідно до вимог пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженого наказом ДПА України від 31.12.2008 №827, наказу ДПА України від 29.03.2003 №143, зареєстрованого в Мінюсті 08.04.2003 №271/7591 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання».
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2010 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя подано Декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року.
10.08.2010 року позивачем отримано рішення №11816/10/28-016 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі про невизнання декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року, реєстраційний номер 47989 як податкової звітності, у в'язку з тим, що відповідно до Наказу ДПА №143 від 29.03.2003 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», позивачем не зазначено обов'язкових реквізитів.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дії по невизнанню як податкової звітності незаконними, про скасування рішення від 10.08.2010 року №11816/10/28-016 та зобов'язання визнати як податкову звітність декларацію з податку на прибуток ТОВ «Компанія Альпіна» за І півріччя 2010 року.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пп. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Положеннями пп. 4.1.4 Закону 2181 визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п.3.1 наказу ДПА України від 29.03.2003 року №143, зареєстрованого в Мінюсті 08.04.2003 №271/7591 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яким сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1-Р3_ подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені рядком декларації додатки.
Згідно із п.4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженого наказом ДПА України від 31.12.2008 №827, працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності, які є невід'ємною частиною податкової декларації або уточнюючої звітності та не можуть бути самостійним документом; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
Під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків.
Аналізуючи зміст частини третьої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (№ 2181-III від 21.12.2000) суд зауважує на тому, що відповідач має право, а не обов'язок не визнавати податкову декларацію. При цьому зазначене обумовлює обґрунтоване безстороннє, добросовісне та розсудливе рішення. Як випливає з зазначеного підпункту закону підставою для не визнання податкової декларації є наступні критерії: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Оцінюючи ряд зазначених підстав, перелік яких є вичерпним, суд вважає, що зміст цих підстав визначає умови за яких здійснити належне оброблення декларації податковій службі є неможливим. При цьому така неможливість фактично має об'єктивний характер як по суті (відсутність чисел, рядків та іншого, що унеможливлює фактичну обробку декларації по суті) так і за право суб'єктним аспектом (юридичних наслідків) оформлення і подання платником податків відповідної декларації. Представник відповідача в судовому засіданні жодним чином не зміг пояснити та/або спростувати обставин, за якими відсутність певних відміток (на які посилається відповідач) унеможливлює оброку поданих платником податків декларацій.
Як вбачається з матеріалів справи, декларація з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року, подано до ДПІ у Жовтневому районі 09.08.2010, відповідно до якої судом встановлено, що обов'язкові реквізити в ній маються.
Суд враховуючи, що відповідач зобов'язаний діяти лише у відповідності до вимог статті 19 Конституції України та з дотриманням принципів, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вказати на непослідовність та упередженість дій відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо невизнання декларацій з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства, а подана 09.08.2010 податкова декларація є такою, що визнається як податкова звітність, таким чином позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 19, 52, 94, 160, 163 КАС України, суд.
Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.
Визнати дії службових осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо відмови у прийнятті податкової звітності протиправними;
Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альпіна» (код ЄДРПОУ 254818805) з податку на прибуток за півріччя 2010 року (реєстраційний номер 47989 від 09 серпня 2010 року) податковою звітністю.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) присудити на користь ТОВ «Компанія Альпіна» з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову виготовлено у повному обсязі 27.10.2010 року.
Суддя /підпис/ О.В. Конишева