справа № 2а-3423/08/0770
рядок статзвіту -2.18
код - 01
15 жовтня 2010 року 08 год. 30 хв. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Андрійцьо В.Д.
при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.
за участю:
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника позивачів - ОСОБА_6 (довіреність від 11 грудня 2008 року)
представника відповідача ВАТ "Патент" -Ключевського І.І. (довіреність № 58 від 29 січня 2010 року);
представника відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області - Продан О.С. (довіреність № 4 від 11 січня 2010 року);
представника прокуратури - Костак В.В. (посвідчення № 131)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Відкритого акціонерного товариства "Патент" про визнання протиправним рішення, третя особа без самостійних вимог - Ужгородська міська рада, -
Позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про визнання протиправним рішення про приватизацію Ужгородського виробничо-видавничого комбінату "Патент" методом акціонування у частині включення гуртожитку по вул. Джамбула, буд. 50, м. Ужгород до вартості цілісного майнового комплексу Ужгородського виробничо-видавничого комбінату "Патент" та включення його до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Патент", третя особа без самостійних вимог - Ужгородська міська рада.
У ході розгляду справи, представник позивачів змінив позовні вимоги, а саме просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України в частині щодо включення вартості гуртожитку по вул. Джамбула, буд. 50 в м. Ужгороді до складу цілісного майнового комплексу ПК ВАТ "Патент" та зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області виключити вартість гуртожитку по вул. Джамбула, буд. 50 в м. Ужгороді із вартості статутного фонду ПК ВАТ "Патент" та вирішити питання щодо передачі гуртожитку по вул. Джамбула, буд. 50 в м. Ужгороді до комунальної вартості м. Ужгорода.
Крім того, до участі у справі вступив представник прокуратури Закарпатської області для представництва інтересів громадян - мешканців гуртожитку по вул. Джамбула, буд. 50 в м. Ужгороді.
В судовому засіданні позивачі та представник позивачів, прокурор позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві та відзиві на заперечення ПК ВАТ "Патент" підтримали і просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області проти позову не заперечував та позовні вимоги визнав у повному обсязі, пояснивши, що враховуючи інструктивний лист Фонду державного майна України від 30.12.2005 року № 10-25-21463 щодо можливості визнання недійсними в судовому порядку актів органу приватизації щодо включення вартості гуртожитків до вартості цілісного майнового комплексу, що підлягають приватизації та можливості визнання таких позовів із подальшим виключенням вартості гуртожитків із статутних фондів за рішенням суду та передачі їх в комунальну власність.
Представник відповідача - ВАТ "Патент" у судовому засіданні позов не визнав та проти такого заперечив, з мотивів викладених у письмових заперечення, зокрема пояснивши, що приватизація державного підприємства Ужгородського виробничо-видавничого комбінату "Патент" здійснювалася на підставі Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та Державної програми приватизації на 1994 рік.
Представник третьої особи - Ужгородської міської ради Закарпатської області, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився. Однак, на адресу суду надійшло клопотання, із змісту якого вбачається, що такий просить справу розглянути без його участі та залишає вирішення даного спору на розсуд суду.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивачів та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що позивачами по справі є мешканці гуртожитку по вул. Джамбула, 50, м. Ужгород.
Наказом Закарпатського регіонального відділення Фонду державного майна від 26 квітня 1994 року № 3/357 було прийнято рішення про приватизації цілісного майнового комплексу Ужгородського виробничо-видавничого комбінату "Патент"
26 вересня 1994 року на підставі заяви про приватизації УВВК "Патент", поданої товариством покупців членів трудового колективу було прийнято рішення про приватизацію УВВК "Патент" методом акціонування.
24 листопада 1994 року у відповідності до протоколу № 1 засідання Ради товариства покупців ВВК "Патент" було ухвалено рішення про те, що гуртожиток, де проживає більшість працюючих комбінату, з метою збереження цілісності майна залишити гуртожиток за комбінатом і утримувати його за рахунок фонду соціального розвитку. При цьому кімнати гуртожитку поступово переобладнали на малосімейні квартири. Відбулася оцінка цілісного майнового комплексу Ужгородського УВВК "Патент" куди було включено і вартість гуртожитку по вул. Джамбула, буд. 50, акт якої було затверджено Регіональним відділення ФДМУ 26 грудня 1994 року.
У відповідності до Указу Президента України від 15 липня 1993 року №210/93 встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі-підприємства), у відкриті акціонерні товариства.
Відповідно до пунктів 10, 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року №503, під час перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, до статутного фонду останніх передавався цілісний майновий комплекс, вартість якого визначалась актом оцінки.
Оцінка цілісного майнового комплексу повинна здійснюватись в порядку, визначеному Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 року №36.
Згідно з вимогами пункту 9 Методики розмір статутного фонду акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації чи корпоратизації, визначається як вартість цілісного майнового комплексу відповідно до розділу ІІІ та з дотриманням вимог розділу VІ цієї Методики.
У відповідності до пункту 39 Методики вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Так, цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). А гуртожиток, як об'єкт соціальної сфери, який задіяний у циклі виробництва продукції, не можна вважати складовою цілісного майнового комплексу і тому його вартість не могла бути включена до вартості цілісного майнового комплексу.
Оцінка цілісного майнового комплексу Ужгородського виробничо-видавничого комбінату "Патент" була здійснена на підставі передавального балансу та повної інвентаризації майна (станом на 01 жовтня 1994 року).
Під час включення вартості гуртожитку до вартості цілісного майнового комплексу УВВК "Патент" Закарпатське РВ ФДМУ застосувало Закон України «Про приватизацію державного майна».
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції, яка діяла на час приватизації гуртожитку, чітко було зазначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.
Статтею 4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.
Відносини щодо використання житлового фонду, регулюються Житловим кодексом України та іншими актами житлового законодавства.
Гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду, а тому відносини щодо їх використання регулюються нормами Житлового кодексу України та іншими актами житлового законодавства.
У відповідності до ст. ст. 127-131 Житлового кодексу Української РСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, гуртожитки це спеціально споруджені та переобладнанні для цієї мети будинки. Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 Житлового кодексу УРСР). Так як жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід віднести до об'єктів державного житлового фонду.
Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію житлового фонду є Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Із змісту ст. ст. 4-6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизації не підлягають.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду не підлягав приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Позовні вимоги щодо зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області виключити вартість гуртожитку, що знаходяться за адресою вул. Джамбула, буд. 50, м. Ужгород із вартості статутного фонду ПК Відкритого акціонерного товариства "Патент" не підлягають задоволенню, оскільки є по суті вимогами про віндикацію майна.
Стосовно вимоги позивача щодо передання гуртожитку, розташованому за адресою: м. Ужгород, вул. Джамбула, буд. 20 у комунальну власність Ужгородської міської ради, суд зазначає, що це звернення є передчасним, оскільки за приписами Кодексу адміністративного судочинства України об'єктом судового захисту є саме порушене право, а не можливість його порушення у майбутньому. А тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Положеннями ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задоволити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області в частині щодо включення вартості гуртожитку по вул. Джамбула, буд. 20 у м. Ужгороді до складу цілісного майнового комплексу ПК ВАТ "Патент".
3. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 понесені судові витрати у сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Андрійцьо В.Д.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 жовтня 2010 року
Суддя Андрійцьо В.Д.