Справа № 204/6616/24
Провадження № 3/204/2417/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
23 липня 2024 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Токар Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №217518 від 03.05.2024 року, 03 травня 2024 року о 20 год. 45 хв. за адресою: м.Дніпро, пр.С.Нігояна, буд.17 словесно ображав, погрожував бійкою та бив авто громадянки. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. Потерпілою особою зазначено - ОСОБА_3 (а.с.1).
У судовому засіданні ОСОБА_2 провину не визнав та оспорював обставини, викладені у протоколі. Так, останній пояснює суду, що 02 травня 2024 року близько 19.30 год. був у гаражі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 лише декілька хвилин, взяв необхідні йому речі та пішов додому ( АДРЕСА_3 ). Вдома був близько 19.40 год., що можуть підтвердити: батько - ОСОБА_4 та дружина - ОСОБА_5 . Таким чином, ОСОБА_2 наголошує суду, що не міг пошкодити авто, оскільки біля авто у зазначений потерпілою час не знаходився. Крім того зазначає, що взагалі не знає потерпілу особу.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що ОСОБА_2 є його сином. Як йому відомо зі слів потерпілої, скло машини розбили ввечері, коли його син був вдома. Так, сам свідок ОСОБА_4 зазначає, що зранку він був у гаражі та побачив пошкоджені двері гаражу, в гаражі стояв скутер та всі речі були на місці. Потерпіла одразу сказала, що це його син пошкодив скло.
Суд, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та допитавши у судовому засіданні свідка, зазначає наступне.
За положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
За змістом ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів, має містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Крім того, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що у справі відсутні належні докази порушення громадського порядку та спокою громадян з боку ОСОБА_2 за обставин встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №217518 від 03.05.2024 року, 03 травня 2024 року о 20 год. 45 хв. за адресою: м.Дніпро, пр.С.Нігояна, буд.17 словесно ображав, погрожував бійкою та бив авто громадянки. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. Потерпілою особою зазначено - ОСОБА_3 (а.с.1).
У відповідності до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується), прийнятої 02.05.2024 року від громадянки ОСОБА_6 , зареєстрованої 02.05.2024 року за №7678, заявниця повідомила, що 02.05.2024 року приблизно о 20.45 год. чоловік, якого як їй відомо звати ОСОБА_7 (приблизно до 40 років) розбив скло на її автомобілі Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 ; розбите скло зі сторони водія над заднім колесом; скло було розбито на її очах (а.с.2).
Згідно пояснень відібраних у громадянки ОСОБА_6 , 02.05.2024 року близько 17.00 год. вона приїхала до свого батька на день народження за адресою: м.Дніпро, вул.Романа Шухевича, буд.17 на власному автомобілі Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , який поставила біля двору. Батьки проживають у зазначеному дворі, де знаходиться гараж, який самовільно зайняв та користується чоловік на ім'я ОСОБА_8 (можливо прізвище ОСОБА_9 ), який постійно конфліктує та провокує всіх жителів двору. Під час святкування дня народження даний чоловік ходив по двору та провокував жителів всіляким чином, знімаючи їх на мобільний телефон, на що ОСОБА_6 зробила йому зауваження. Після святкування ОСОБА_6 зібралась їхати додому, сіла в авто та, виїжджаючи з двору, в бокове скло побачила як до машини наближається чоловік ОСОБА_8 з топором. ОСОБА_6 швидко натиснула на газ, почула удар по машині, злякалась. Після чого виявила пошкоджене скло з лівої сторони, а чоловіка ОСОБА_10 вже не було (а.с.3).
Як вбачається із пояснень відібраних 03.05.2024 року у громадянина ОСОБА_2 , 02.05.2024 року він перебував вдома за адресою: АДРЕСА_3 . приблизно о 18.00 год. ОСОБА_2 вирішив піти до свого гаражу, де хотів взяти гаєчні ключі та передати їх своєму батьку для ремонту автомобілю. До того як ОСОБА_2 підійшов до гаражу, останній побачив компанію серед якої була ОСОБА_3 , яка стверджує, що він пошкодив скло її машини. Після чого ОСОБА_2 пішов додому та був вдома до наступного дня. На наступний день його батько о 16.30 год. повідомив сину, що виявив пошкоджені двері його гаражу, ОСОБА_2 пішов перевірити та зустрів компанію ОСОБА_3 , яка провокувала конфлікт, проте він не реагував. Скло автомобіля Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 він не розбивав, о 20.45 год. ОСОБА_2 зазначає, що знаходився вдома та не виходив, конфлікту не утворював, жителів не провокував, вважає, що потерпіла говорить неправду (а.с.4).
На доданих до протоколу фототаблиць на яких міститься напис «02.05.2024 року ул.Леваневського) суд вбачає автомобіль Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , із пошкодженим склом з лівої задньої частини авто (а.с.5).
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КУпАП якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Однак, співробітника поліції не надано суду жодного належного доказу нанесеної саме ОСОБА_2 матеріальної шкоди ОСОБА_6 , як не зазначено розміру цієї шкоди.
Одночасно, суд позбавлений процесуальної можливості збирати додаткові докази винності особи, оскільки це суперечить нормам та стандартам, встановленим рішеннями ЄСПЛ (зокрема, у справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. russia»), рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінюючи встановлені факти, суд приходить до висновку, що вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, не доведено, а тому провадження у справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 247 п.1 ч.1, 283, 284, 294 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.В. Токар