Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-3431/2010р. Головуючий у першій
інстанції Шкірай М.І.
Категорія 25 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
19 серпня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.,
суддів - Водяхіної Л.М., Харченка М.С.
при секретарі - Селезньової Л.М.,
за участю - позивача ОСОБА_3 та представника ПАТ «Страхова компанія «Країна» - Німєтуллаєвої Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 15 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового платежу та моральної шкодади,-
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» та просила стягнути страховий платіж (премію) в сумі 7332,86 коп.; пеню за 102 дні прострочення виплати, в сумі 22438,98 грн., матеріальну шкоду в сумі 6363,37 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн.
Вимоги мотивовані тим, що 19 червня 2008 року, між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна», був укладений договір страхування №1332/010024 /Пр/2.1.5.1./ автомобіля «OPEL ASTRA-H», державний номер НОМЕР_1, на суму 125 348 грн. При укладенні договору було сплачено страховій платіж (страхова премія) у розмірі 7332,86 грн. 02 лютого 2009 року позивачем було подано заяву про зміну або переукладення договору у зв'язку з підвищенням курсу долара США до гривні, внаслідок чого відбулося істотне подорожчання застрахованого автомобіля, при цьому відповідач був повідомлений про намір достроково припинити дію договору, у разі відмови у задоволенні вимог позивача. У зв'язку з тим, що відповіді на заяву відповідач не дав, позивачем 16 березня було подано заяву про відмову від договору страхування і виплату страхового платежу, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, на яку також не послідкувала відповідь. 30 березня 2009 року було пошкоджено лобове скло застрахованого автомобіля, про те вказаний збиток відповідач відшкодувати відмовився.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 15 березня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_3 суму страхового платежу (страхова премія) у розмірі 7332,86 грн., пеню в сумі 22438,98 грн., компенсацію матеріальної шкоди в сумі 6363,37 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 5000 грн., а всього 41135,21 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено на основі неповно та невсебічно з'ясованих обставинах та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем умов договору автомобільного страхування.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково.
З матеріалів справи видно, що 19 червня 2008 року між ВАТ „СК „Країна” у якості Страховика та ОСОБА_3 у якості Страхувальника укладений Договір № 1332/010024/ПР/2.1.5.1 автомобільного страхування (далі Договор), відповідно до умов якого Страховик прийняв на себе обов'язок на умовах „Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)” (нова редакція) СК „Країна”, що зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 01.02.2007 року за № 0670152 (далі Правила), відшкодувати збитки, які може зазнати Страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу марки OPEL ASTRA-H, реєстровий номер НОМЕР_1, вартістю 125 348 грн., та додаткового обладнання до нього (а.с.4).
30 березня 2009 року, у період дії Договору (з 00:00 годин 20 червня 2008 року по 24:00 годин 19 червня 2009 року), ОСОБА_3 звернулася до відповідача із Заявою на виплату страхового відшкодування (повідомленням про страховий випадок), згідно якого о 08 годині 10 хвилин 30 березня 2009 року стався страховий випадок, який відповідно до п.4.1 Правил кваліфікується за ризиком „Інші випадкові події”, а саме на трасі Севастополь-Сімферополь від зустрічного транспорту вилетіло каміння, яке спричинило виникнення сколу на лобовому склі застрахованого автомобіля, що також підтверджується Актом огляду пошкодженого транспортного засобу /місця події/ від 30 березня 2009 року, складеного представником Страховика (а.с.59,60).
Внаслідок зазначеної події застрахований автомобіль потребує відновлювального ремонту шляхом заміни лобового скла, вартість якого, включаючи вартість робіт та вартість запчастин (матеріалів), відповідно до Рахунку-фактури № СЧ-0000184 від 10 червня 2009 року, складає 6 363 грн. 37 грн. (а.с.5).
Керуючись п.18.5 та п.18.5.2 Договору, відповідно до яких Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених ст.26 Закону України „Про страхування”, а також у разі порушення або несвоєчасного виконання своїх обов'язків Страхувальником при настанні страхового випадку, в тому числі несвоєчасного повідомлення Страхувальником правоохоронних органів про настання події, що має ознаки страхового випадку та/або несвоєчасного повідомлення Страховика, ВАТ „СК „Країна” за результатами розгляду Заяви на виплату страхового відшкодування (повідомлення про страховий випадок), поданої ОСОБА_3, прийняло рішення про відмову позивачу у виплаті страхового відшкодування за заявленим випадком.
Відповідно до п.11.2.2. Правил при пошкодженні застрахованого транспорту засобу Страхувальник зобов'язаний негайно, як тільки Страхувальнику або його представнику, водію стало відомо про настання події, що має ознаки страхового випадку, повідомити про випадок в органи МВС України чи інші компетентні органи та забезпечити документальне оформлення документів за подією (але не пізніше одного робочого дня з дати настання події, що має ознаки страхового випадку). Ця умова не є обов'язковою при пошкодженні лакофарбового покриття або декоративних елементів кузова (не більше двох суміжних деталей ТЗ), биття одиниці скла, приладів зовнішнього освітлення (не більше двох), дзеркал застрахованого транспортного засобу (а.с.48).
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у частині стягнення з відповідача на її користь страхового відшкодування, що прирівнюється вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням п.6.4.4. Договору, у сумі 6 363 грн. 37 грн., оскільки характер страхового випадку та характер пошкодження транспортного засобу у вигляді пошкодження лобового скла, не потребували від позивача у даному випадку повідомлення правоохоронних органів про настання страхової події, а тому відповідач незаконно відмовив ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у частині стягнення з відповідача на її користь суми страхового платежу (страхова премія) у розмірі 7 332 грн. 86 коп., пені в сумі 22 438 грн. 98 грн., та у відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 5000 грн. з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що відповідно до п.9 Договору, укладеного між сторонами по справі, позивачем 19 червня 2008 року сплачена страхова премія у розмірі 7 332 грн. 86 коп., що підтверджується копією квитанції № 28701/з25 від 19.06.2008 року (а.с.8).
Заявляючи позовні вимоги щодо стягнення із відповідача суми страхової премії у розмірі 7 332 грн., позивач вказувала, що вона, керуючись п.5 ч.1 ст.988 ЦК України, ст.20 Закону України „Про страхування” та скориставшись правом передбаченим п.13.1.3 Договору, нібито 02 лютого 2009 року звернулася до відповідача із пропозицією внести зміни до Договору, виходячи з того, що у зв'язку із збільшенням курсу долару США по відношенню до національної валюти, вартість застрахованого майна на день подання цих пропозицій перевищує страхову суму транспортного засобу, що зазначена у п.6.5. Договору, та складає 125 348 грн. Одночасно повідомила відповідача, що у разі прийняття ним рішення про відмову здійснити вказані дії, вона відмовляється від Договору, у зв'язку з чим Страховик буде зобов'язаний сплатити їй страхові платежі у повному обсязі.
Також, у якості додатку до позову, ОСОБА_3 була надана Заява про відмову від договору страхування від 16 березня 2009 року, що складена на адресу ВАТ „СК „Країна”, згідно змісту якої позивач заявляла про відмову від Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем умов цього Договору, ст.20 Закону України „Про страхування”, п.5 ч.1 ст.988 ЦК України, із пропозицією виплатити їй суму страхових виплат у повному обсязі.
Однак, посилаючись на зазначені заяви, як на підставу своїх вимог, позивач належних відомостей про їх отримання відповідачем суду не надала, а тому у порушення ч.1 ст.60 ЦПК України не довела того, що ВАТ „СК „Країна” було повідомлено про ініціювання позивачем внесення змін до Договору, а у послідуючому про її відмову від цього Договору з підстав нібито ігнорування Страховиком її заяви про внесення змін до Договору.
Крім того, відмовившись, відповідно до заяви від 16 березня 2009 року, від Договору у односторонньому порядку, позивач 30 березня 2009 року звернулася до відповідача із Заявою на виплату страхового відшкодування (повідомленням про страховий випадок), яке при задовільному рішенні Страховика можливо здійснити тільки при існуванні діючого договору. Отже, вимоги щодо стягнення суми страхового відшкодування та суми страхової премії, з підстав зазначених у позові, є взаємовиключними, вимоги позову у частині стягнення суми страхової виплати у розмірі 7 332 грн. 86 коп. задоволенню не підлягають.
Стягуючи з відповідача на користь Страхувальника пеню в сумі 22 438 грн. 98 коп. суд першої інстанції виходив з прострочення ВАТ „СК „Країна” виплати позивачу суми страхової премії у розмірі 7 332 грн. 86 коп. з підстав передбачених п.13.4.6 Договору.
Однак, суд не врахував, що відповідно до п.13.4.6 Договору Страховик за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування за цим Договором, за винятком випадків, передбачених п.13.3.4. Договору, сплачує Страхувальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, тобто зазначені санкції можуть бути застосовані виключно за прострочення виконання обов'язку щодо здійснення страхового відшкодування. Таких вимог позивачем заявлено не було.
Заявляючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., ОСОБА_3 вказувала, що вона зазнала тяжкі душевні страждання та знаходиться у стресовому стані, у зв'язку з тим, що ВАТ „СК „Країна” своєчасно не виплатило їй суму страхової премії, що позбавило її можливості перезастрахувати її автомобіль, та суму страхового відшкодування, що вимушує її користуватися транспортним засобом у неналежному стані.
Проте, вказані вимоги, з підстав зазначених у позові, задоволенню не підлягають, оскільки (щодо несвоєчасної виплати страхового відшкодування) відповідно до п.18.1.1 Договору Страховиком моральна шкода не відшкодовується.
Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку з несвоєчасною виплатою страхової премії також задоволенню не підлягають, оскільки знаходяться в залежності від вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхової премії у сумі 7 332 грн. 86 коп., які колегією суддів з підстав зазначених вище визнані незаконними і необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, викладене свідчить про те, що рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача на її користь суми страхового платежу (страхова премія) у розмірі 7 332 грн. 86 коп., пені в сумі 22 438 грн. 98 грн., та у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. не може бути визнано законним і обґрунтованим, а тому на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені цих позовних вимог ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» - задовольнити частково.
Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 15 березня 2010 року в частині стягнення суми страхового платежу (страхова премія) у розмірі 7332,86 грн., пені в сумі 22438,98 грн., компенсації моральної шкоди в сумі 5000 грн. - скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.
В інший частині рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 15 березня 2010 року - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в дохід держави державне мито у розмірі 63 грн. 63 коп. та витрати за інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення набуває чинність з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяті днів із дня набрання законної сили.
Головуючий : В.О.Єфімова
Судді: Л.М.Водяхіна
М.С.Харченко