Справа № 201/5659/24
Провадження № 2/201/2779/2024
31 липня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Покопцевої Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
20.05.2024р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 23.05.2024р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні в підготовче засідання (а.с. №37).
Цією ж ухвалою від приватного нотаріуса ДМНО Райської Т.М. витребувана копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду виконана, матеріали справи надійшли суду 18.06.2024р. (а.с. № 47, 48-68).
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки - адвокат Матросова Є.О. (діє на підставі ордеру від 01.04.2024р. - а.с. № 24) посилалася на, що 30.10.2022р. помер батько позивачки. Своє прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » позивачка змінила після реєстрації шлюбу 27.10.2007р. з ОСОБА_6 . Батько позивачки перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 (матір'ю позивачки). Після його смерті позивачка має право на частину житлового будинку з надвірними побудовами, житловою площею 17,00 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Батько заповіту не залишив, отже частина цього будинку не є спадковим майном, оскільки придбана у період шлюбу батьків та належить дружині померлого, а іншу частину позивачка та відповідачка спадкують по частині, як спадкоємиці першої черги спадкування (донька та дружина). Позивачка 14.02.2024р. звернулася до приватного нотаріуса ДМНО Райської Т.М., якою була відкрита спадкова справа. Втім, оскільки мати позивачки не дала їй правоустановлюючи документи на домоволодіння, приватний нотаріус постановою від 12.04.2024р. відмовила їй у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на належну позивачці частину, як спадкоємиці першої черги спадкування за законом.
Представник позивачки просила визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку з надвірними побудовами, житловою площею 17,00 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. 25.06.2024р. подала суду заяву, в якій просила визнати її неналежним відповідачем та залучити її в якості третьої особи, оскільки, на її думку, відносини у сфері реєстрації права власності на нерухоме майно можуть виникати лише між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії, до яких вона не відноситься (а.с. № 70-71).
Також відповідачка в заяві до суду від 27.06.2024р. зазначила, що позовні вимоги вона не визнає, оскільки вважає, що право власності на належну доньці частину будинку після смерті батька, донька може оформити лише після її (відповідачки) смерті (а.с. № 74).
Підготовче засідання у справі відповідно до вимог ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України проведено 17.07.2024р., під час якого ухвалою суду (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) відповідачці було відмовлено у задоволенні заяви від 25.06.2024р. про заміну відповідача та залучення її до участі у справі в якості третьої особи (а.с. № 70-71), оскільки для цього відсутні передбачені ЦПК України підстави, а саме заміна відповідача у цивільній справі (або залучення співвідповідача) можлива лише за згодою позивача, якої у справі немає (а.с. № 108).
Сторони (їх представники) в судове засідання 31.07.2024р. не з'явилися, про дату розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. № 109).
Представник позивачки 23.07.2024р. через систему «Електронний суд» направила заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи 31.07.2024р. за її з позивачкою відсутності (а.с. № 111).
Відповідачка в заяві до суду 17.07.2024р. зазначила, що вирішення справи вона залишає на розсуд суду, також просила у випадку її неявки до суду справу розглядати за її відсутності. Також до цієї заяви відповідачка долучила правоустановлюючи документи на будинок та земельну ділянку (а.с. № 85, 86-104).
З урахуванням заяв представника позивачки та відповідачки суд у відповідності до положень ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України ухвалив рішення в судовому засіданні 31.07.2024р. за відсутності обох сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень стосовно позовних вимог, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об'єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 є донькою та батьком, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , яке видано 23.08.1986р. (а.с. № 12).
Позивачка змінила прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_2 , яке видано 27.10.2007р. (а.с. № 11).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_3 , яке видано 31.10.2022р. (а.с. № 10).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_1 .
14.02.2024р. позивачка звернулася до приватного нотаріуса ДМНО Райської Т.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цій заяві ОСОБА_1 зазначила, що документи, які стосуються оформлення спадкових прав, а також додаткові відомості щодо вирішення питання успадкування, будуть надані додатково (а.с. №48).
На підставі заяви, а також після перевірки в спадковому реєстрі про відсутність заведеної спадкової справи, 14.02.2024р. приватним нотаріусом ДМНО Райською Т.М. заведено спадкову справу №4/2024 (номер у спадковому реєстрі: 71997146) після смерті ОСОБА_3 (а.с. № 48-68).
ОСОБА_3 заповіту не залишив (а.с . № 53).
На момент смерті ОСОБА_3 перебував у шлюбі із ОСОБА_2 .
В Державному реєстрі актів цивільного стану громадян наявні відповідні актові записи, які підтверджують родинні відносин ОСОБА_7 (дочки), ОСОБА_2 (дружини) зі спадкодавцем, що перевірено нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до реєстру актів цивільного стану громадян, були сформовані повні витяги з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів, які знаходяться в матеріалах спадкової справи (а.с. № 55-60).
Дочка спадкодавця надала свідоцтво про народження та свідоцтво про шлюб, що підтверджує зміну її дошлюбного прізвища (а.с. № 50зв.ст.).
Донька та дружина спадкодавця у відповідності до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину шляхом постійного проживання (реєстрації) разом із померлим за однією адресою.
Цей факт підтверджується довідкою, виданою на запит приватного нотаріуса відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 26.02.2024р., вихідний №14/5-2272, згідно з якою встановлюється останнє місце проживання спадкодавця та осіб, які на момент смерті були зареєстровані разом з ним (а.с. № 60, 61зв.ст.)
Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину, відсутні.
Отже, спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , вважаються його донька - ОСОБА_1 та дружина - ОСОБА_2 .
12.04.2024р. ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Дружина спадкодавця - ОСОБА_2 . приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_8 не зверталася, будь-яких заяв чи документів від неї не надходило.
На підтвердження права власності спадкодавця на нерухоме майно ОСОБА_1 надала копію договору купівлі-продажу зазначеного вище житлового будинку від 28.08.1978р. (а.с. № 14-16) та довідку КП «ДМБТІ» ДМР від 04.03.2024р. №2353, в якій зазначено, що згідно інвентаризаційної справи - право власності на зазначений житловий будинок зареєстровано в КП «ДМБТІ» 12.09.1978р. в цілому за спадкодавцем (а.с. № 13).
Оскільки ОСОБА_1 не надала приватному нотаріусу правоустановлюючих документів на домоволодіння, приватний нотаріус ДМНО Райська Т.М. постановою від 12.04.2024р. відмовила позивачці у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на належну тій частину.
Оригінал цього договору купівлі-продажу від 28.08.1978р., який було укладено між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , та посвідчено старшим нотаріусом першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Смеюха Н.І. за реєстровим №4-10190 для огляду суду було надано відповідачкою 17.07.2024р. (а.с. № 85, 86-89).
Даний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки право власності було набуто 28.08.1978р., під час шлюбу ОСОБА_3 із ОСОБА_2 . Отже позивачка має право лише на частку цього житлового будинку після померлого батька ОСОБА_3 .
Стосовно правового обґрунтування позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За приписами ч.1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Ч.1 ст. 1270 ЦК України, передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.04.2024р. позивачка після смерті батька ОСОБА_3 прийняла спадщину шляхом подачі заяви до нотаріальної контори у встановлений законом строк, та відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. № 63зв.ст.-65).
Ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно договору купівлі-продажу від 28.08.1978р. ОСОБА_3 за свого життя та на час відкриття спадщини, володів на праві власності зазначеним житловим будинком. Спадковий будинок не є самовільною забудовою (оригінал технічного паспорту для огляду суду надала відповідачка - а.с. № 92-100).
Враховуючи викладене, спадковий житловий будинок разом з господарськими допоміжними будівлями та спорудами увійшов до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 в силу ст. 1218 ЦК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, житловий будинок разом з господарськими допоміжними будівлями та спорудами належить позивачці (у визначеній вище частці), як спадкоємиці першої черги спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини.
Ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Нормами ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Ст. 328 ЦК України встановлює, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з ч.ч.1,4 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до положень ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Відповідно до п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що «у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди, в основному, задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно». Також, у даному листі зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».
Органи, які уповноважені здійснювати видачу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, визначаються відповідно до положень Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31.01.1966р.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР реєстрацію будинків із обслуговуючими будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад депутатів трудящих. Об'єктами реєстрації були будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером на вулиці, провулку, площі. Реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української РСР, що належали місцевим радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності. Інструкція втратила чинність згідно із наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. № 56.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Таким чином, наявні підстави для визнання рішенням суду за позивачкою право власності на частку житлового будинку з надвірними побудовами, житловою площею 17,00 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд оцінює критично твердження відповідачки стосовно того, що донька зможе успадкувати частку в домоволодінні, яка їй належить за законом після смерті батька, тільки після смерті матері, оскільки вони не ґрунтуються на вищезазначених нормах ЦК України.
Суд також відхиляє, як неспроможні, ті доводи, які зазначені відповідачкою по тексту заяви від 25.06.2024р. про заміну відповідача у справі, оскільки предметом розгляду цієї цивільної справи є не відносини у сфері реєстрації права власності на нерухоме майно, а спадкові справа доньки, як спадкоємиці першої черги спадкування після смерті її батька.
Як зазначалося вище ухвалою суду від 17.07.2024р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) відповідачці було відмовлено у задоволенні заяви від 25.06.2024р. про заміну відповідача та залучення її до участі у справі в якості третьої особи (а.с. № 70-71), оскільки для цього були відсутні передбачені ЦПК України підстави, а саме заміна відповідача у цивільній справі (або залучення співвідповідача) можлива лише за згодою позивача, якої у справі немає (а.с. № 108). Представник позивачки, ознайомившись 27.06.2024р. з заявою відповідачки від 25.06.2024р. (а.с. № 71), згоди на заміну відповідачки на іншого відповідача та зміну процесуального статусу відповідачки на третю особу, в подальшому не дала.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на ефективний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, оскільки інший правовий механізм оформлення таких прав у доньки померлого відсутній, зважаючи на відмову приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за вказаних вище підстав.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ст.141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що позов задоволено, втім в заяві до суду від 09.07.2024р. представник позивачки зазначила, що позивачка не наполягає на стягненні з відповідачки на свою користь судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (а.с. № 106-107), судові витрати по цій справі покладаються на позивачку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 321, 376, 392, 1216, 1217, 1220, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 128-130, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на частку житлового будинку з надвірними побудовами, житловою площею 17,00 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро Дніпропетровської обл.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.