Справа № 209/5639/24
Провадження № 2-з/209/39/24
02 серпня 2024 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Юрченко Я.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,
01.08.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просить суд накласти заборону на вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження, переоформлення та/або державну реєстрацію нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,40 кв.м., житловою площею 62,40 кв.м..
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що, перебуваючи у зареєстрованому 10.05.2019 року шлюбі з ОСОБА_2 за його особисті кошти була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки щодо нього на момент придбання майна було відкрите виконавче провадження з накладенням арешту на майно, тому подружжям було вирішено зареєструвати придбану квартиру на ім'я дружини - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.
В липні 2024 року йому стало відомо, що вищевказана квартира була зареєстрована на підставі договору дарування від 16.12.2023 року на ім'я ОСОБА_2 , хоча фактично був впевнений, що був укладений саме договір купівлі-продажу, у зв'язку з чим вирішив подавати позов до суду про поділ майна подружжя, визнання правочину удаваним та застосування наслідків удаваного правочину.
Зазначає, що дружина ОСОБА_2 перестала з ним спілкуватися з моменту виявлення ним підстав виникнення права власності на спірну квартиру та розмістила оголошення про її продаж на сайті оголошень “ОЛХ”, про що надає відповідні докази.
Вказує, що оскільки станом на момент звернення з цією заявою квартира фактично зареєстрована за дружиною на підставі договору дарування, у неї відсутні будь-які перешкоди для того, щоб її продати третім особам без його згоди, у зв'язку з чим і звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Зобов'язався подати протягом десяти днів позов про поділ майна подружжя, визнання правочину удаваним та застосування наслідків удаваного правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблений висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, враховуючи викладені обставини та зважаючи на те, що заходи забезпечення позову, про застосування яких просить заявник в поданій заяві, нівелюватимуть ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову, не позбавляють відповідача права власності та права користування спірною квартирою, обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним з вимогами позову, та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявник звернувся до суду, суд вважає за доцільне задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, не встановлюючи при цьому на даний час заходів зустрічного забезпечення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 152 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти заборону на вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження, переоформлення та/або державну реєстрацію нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,40 кв.м., житловою площею 62,40 кв.м..
Копію ухвали направити для відома сторонам, а для пред'явлення до виконання - видати ОСОБА_1 ..
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
В залежності від результатів вирішення спору по суті, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову діє у строки, встановлені ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Я.О.Юрченко