Справа № 946/3472/24
Провадження № 2-а/946/45/24
01 серпня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі головуючого - судді Присакар О.Я.,
за участю: секретаря судового засідання - Калєвої С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ГБР № 331556 від 17.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., закриття провадження по справі та стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 605, 60 грн., мотивуючи тим, що фабула правопорушення, яка зазначена в оскаржуваній постанові не відповідає дійсності, не доведена відповідними належними доказами поза розумним сумнівом, сама постанова складена з порушенням строків, визначених ст.38 КУпАП. Диспозиція ст.44 КУпАП передбачає незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах. В оскаржуваній постанові об'єктивна сторона правопорушення не визначена, оскільки термін «виявлено» не є тотожним вищевказаним складовим об'єктивної сторони даного правопорушення. У справі «Лучанінов проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) ЄСПЛ зробив висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в постанові (протоколі), або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Оскільки таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Твердження в оскаржуваній постанові про виявлення даної речовини масою 0,042 г. в вказаний час та в вказаному місці - о 14.25 год. по пр. Миру в м. Ізмаїл - не відповідає дійсності. Так, згідно обвинувального акту від 12.04.2024 року в цей час та в цьому місці у ОСОБА_1 виявлені та вилучені заборонені речовини загальною масою 74,65 г., тобто вказана в постанові речовина масою 0,042 г. - не виявлялася. До того ж, як вбачається зі змісту постанови ця заборонена речовина у ОСОБА_1 - не вилучалася. Також слід зазначити, що немає ніяких доказів того, що ця речовина вагою 0.042 г. дійсно є наркотичною та забороненою для обігу. В постанові КАС ВС від 08.07.2020 року (справа №463/1352/16-а) вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи. Згідно ст.222 КУпАП дана стаття (ч.І ст.44) підвідомча органам Національної поліції, відтак згідно ч.І ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення. Виходячи з того, що оскаржувана постанова складена 17.04.2024 року вбачається порушення не тільки 2-х місячного строку, а навіть і 3-х. місячного з дня виявлення забороненої речовини 17.01.2024 року. З наведеного вбачається, що дії посадової особи, уповноваженої складати постанову не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм. Дотримання цього принципу є необхідним для того, щоб виключити будь-які ризики свавілля з сторони працівників поліції, якими безпідставно не була винесена оскаржувана постанова відразу після вчинення і виявлення адміністративного правопорушення.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, представник позивача надав заяву від 20.06.2024 року, якою позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов та справу розглянути у їх відсутність.
В судове засідання представник Головного управління Національної поліції в Одеській області не з'явився, про розгляд справи на 01.08.2024 року, був сповіщений належним чином, шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу. 17.06.2024 року надав відзив, в якому зазначив, що у протоколі про адміністративне правопорушення розкрито об'єктивну сторону та вказано правильні відомості про суть правопорушення у зіставленні з наявними ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого у диспозиції ч. 1 ст. 44 КУпАП. Доведеність вини позивача, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ГБР № 331556 від 17.04.2024 року, ЄРДР № 12024162150000097 від 17.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Згідно ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що ДОП ВП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Руссєвим Геннадієм Георгійовичем була прийнята постанова по справі про адміністративне правопорушення ГБР № 331556 від 17.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
З постанови ГБР № 331556 від 17.04.2024 року вбачається, що 17.01.2024 року о 14 год. 25 хв. в м. Ізмаїлі, просп. Миру, 42 у ОСОБА_1 виявлено посилку з речовиною світло - жовтого кольору масою 0, 042 гр. амфетаміну, яка є психотропною речовиною, обіг якої заборонено і є наркотичним засобом, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт виявлення посилки з речовиною світло - жовтого кольору масою 0, 042 гр. амфетаміну, яка є психотропною речовиною.
Згідно ч. 1 ст. 44 КУпАП, передбачена відповідальність за незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.
Таким чином, диспозиція ст.44 КУпАП передбачає незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.
В постанові ГБР № 331556 від 17.04.2024 року зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено посилку з речовиною світло - жовтого кольору масою 0, 042 гр. амфетаміну.
Суд зазначає, що з терміну «виявлено» не зрозуміло у якій саме формі (придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин) ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення.
В контексті наведеного, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином, буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013, заява F 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява F 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Також, у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.
В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити недоліки оскаржуваної постанови.
Наведене, в свою чергу, унеможливлює встановлення судом об'єктивної сторони, та як наслідок складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП.
Крім цього, з обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024162150000097 від 17.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України вбачається, що 17.01.2024 року о 14 год. 23 хв., біля поштомату ТОВ «Нова Пошта», розташованого за адресою: Одеська обл.., м. Ізмаїл, просп. Миру, 40, працівниками поліції встановлено ОСОБА_1 та під час огляду місця події у неї вилучено посилку, в якій знаходився стаціонарний телефон марки «Panasonic» з прихованими в його корпусі 2 пакетами з кристалоподібною речовиною бежевого кольору масами 46, 64 г. та 52, 08 г, які містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Кількість вмісту PVP становить 35, 28 г. та 39, 37 г., загальною масою 74, 65 г., що становить особливо великий розмір.
При цьому, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024162150000097 від 17.01.2024 року не містить відомостей про вилучення у ОСОБА_1 речовини світло - жовтого кольору масою 0, 042 гр., також відповідач не надав будь - якого доказу вилучення у позивача речовини світло - жовтого кольору масою 0, 042 гр.
Крім цього, відповідачем не було надано доказів, що речовина світло - жовтого кольору масою 0, 042 гр. є психотропною речовиною, обіг якої заборонено і вона є наркотичним засобом.
Суд зазначає, що одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340, головуючий - Стрелець Т.Г.
Згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
З постанови ГБР № 331556 від 17.04.2024 року вбачається, що речовина була виявлена у ОСОБА_1 - 17.01.2024 року о 14 год. 25 хв. в м. Ізмаїлі, просп. Миру, 42.
До адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була притягнута - 17.04.2024 року, тобто пізніш як через два місяці з дня виявлення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тобто, суд позбавлений права визнавати оскаржувану постанову протиправною, як просить позивач, а має право скасувати цю постанову і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що представником Головного управління Національної поліції в Одеській області не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ГБР № 331556 від 17.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. і закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Єврейська, 12, ідентифікаційний код: 40108740) про скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ГБР № 331556 від 17 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано - 01 серпня 2024 року.
Суддя: О.Я.Присакар