Справа № 712/8980/24
Провадження № 1-кп/712/695/24
01 серпня 2024 року м.Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023100140000567 від 21.11.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
30.03.2023 вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 200 годин,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України,
19.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням стану здоров'я та інших даних, а також відсутності визначених підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу, здійснено призов ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №205 від 20.07.2023, ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду солдата резерву взводу резерву роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, з 19.07.2023 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 №292 від 13.10.2023, ОСОБА_4 направлено на лікування у КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
21.10.2023 ОСОБА_4 було госпіталізовано до КНП «Христинівська багатопрофільна лікарня», де останнього зараховано на стаціонарне лікування.
Згідно виписки з історії хвороби КНП «Христинівська багатопрофільна лікарня» №3855, ОСОБА_4 самовільно залишив вказаний лікувальний заклад 22.10.2023 о 09:00, у зв'язку з чим, був виписаний за порушення режиму лікування.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому звані «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби, та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 22.10.2023 близько 09 год. 00 хв. не з'явився вчасно на службу у розташування військової частини в умовах воєнного стану, а саме розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки 13.11.2023 не повернувся на службу до військової частини НОМЕР_1 , де продовжив проходити військову службу.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Він же, 29.12.2023 близько 12 год. 00 хв., діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки 31.05.2024 не прибув до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, що за адресою: АДРЕСА_3 , та заявив про себе і вчинений злочин.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні ОСОБА_4 вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій. ОСОБА_4 показав, що після проходження лікування він не з'явився на службу за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) за сімейними обставинами, та поїхав додому, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. 13.11.2023 він добровільно повернувся на службу до військової частини НОМЕР_1 , та продовжив проходити військову службу. Крім того, вдень 29.12.2023 він самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , та в подальшому займався своїми справами, не виконував обов'язки військової служби. 31.05.2024 ОСОБА_4 добровільно прибув до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, та заявив про себе і вчинений злочин. ОСОБА_4 щиро розкаювався у вчиненому, та вказав, що має бажання продовжити проходження військової служби в Збройних Силах України.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч.3 ст.349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції. В порядку ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 . Суд роз'яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.407 КК України, а саме: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану; та самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується положеннями ст.ст.65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд приймає до уваги, що скоєні злочини, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
ОСОБА_4 раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується посередньо, одружений, має на утриманні доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
У зв'язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України від 13.12.2022 №2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст.ст.69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м'якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст.69 та ст.75 КК України.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах, установлених санкцією ч.5 ст.407 КК України, у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі.
Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.03.2023 у справі №641/1591/23 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений та прокурор стверджували, що покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.03.2023 у виді громадських робіт не відбуто ОСОБА_4 .
Відповідно до ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з п.п.г) п.п.1 ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають: вісім годин громадських робіт.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків за ч.1 ст.71 КК України, із застосуванням ст.72 КК України, перевіривши покарання у виді громадських робіт у більш суворий вид - позбавлення волі, з дотриманням правил складання різновидних покарань, виходячи з того співвідношення, яке встановлено для них у ст.72 КК України.
Таким чином, суд призначає остаточне покарання ОСОБА_4 за правилами, передбаченими ч.1 ст.71 КК України, шляхом приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутого покарання за вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова від 30.03.2023.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання, призначеного за даним вироком, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з 21.06.2024 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Майнова шкода кримінальними правопорушеннями не завдана.
Цивільний позов по кримінальному провадженню заявлено не було.
Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 376, 394, ч.15 ст.615 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.71 КК України, із застосуванням ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.03.2023, та визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 25 (двадцять п'ять) днів.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати у строк покарання, призначеного за даним вироком, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з 21.06.2024 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1