Справа № 175/9338/23
Провадження № 2/175/2364/23
(заочне)
26 червня 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.,
при секретареві - Радонському М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 , про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
06.12.2023 року представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із вказаним позовом, в якому просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 77 818,79 грн. та понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 28.11.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та АТ «ПУМБ» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №19802800-02-51-01 (далі - Договір страхування).
Предметом даного Договору страхування були майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «JAC», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов?язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
20.03.2023 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Фольксваген», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в м. Краматорськ на вул. Салтикова-Щедріна, допустив зіткнення з транспортним засобом «JАC», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до Постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року Відповідача було визнано винним у адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (ЦК України - далі по тексту) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов?язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випади звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт.
На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «СК «ВУСО» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 49 226,50 грн.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована за полісом обов?язкового страхування, то керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «ВУСО» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн.
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Полісом передбачено франшизу у розмірі 0 грн..
Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить - 77 818,79 грн.
Таким чином, в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у Відповідача виникло зобов?язання перед Позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого Позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі викладеного представник позивача змушений звернутися до суду.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданій позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач до суду не з'явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення, які знаходяться у матеріалах справи, заяви про розгляд справи за його відсутність до суду не надходило, не скористався своїм правом та не надав суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, а тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлено, що 28.11.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та АТ «ПУМБ» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №19802800-02-51-01 (далі - Договір страхування).
Предметом даного Договору страхування були майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «JAC», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов?язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
20.03.2023 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Фольксваген», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в м. Краматорськ на вул. Салтикова-Щедріна, допустив зіткнення з транспортним засобом «JАC», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до Постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року Відповідача було визнано винним у адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (ЦК України - далі по тексту) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов?язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випади звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт.
На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «СК «ВУСО» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 49 226,50 грн.
Згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до Страховика виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
На підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (прав власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована за полісом обов?язкового страхування, то керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «ВУСО» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн.
Відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров?ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв?язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язанні з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до роз?яснень викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ 3а позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов?язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Полісом передбачено франшизу у розмірі 0 грн..
Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить - 77 818,79 грн.
Таким чином, в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у Відповідача виникло зобов?язання перед Позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого Позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до Постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року Відповідача було визнано винним у адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах , зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підпункту а) пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку із чим ПрАТ «СК ВУСО» отримало право регресної вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 77 818,79 грн.
З огляду на вищезазначене в розумінні ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати ПрАТ «СК «ВУСО» завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування.
Отже, ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону, вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суд вважає обґрунтованими і доведеними.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2684,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 81, 141, 223, 263-265, 274, 280, 354 ЦПК України, на підставі ст. 933, 1187, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 , про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) завданні збитки в розмірі 77 818,79 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) суму судових витрат у розмірі 2 684,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко