Справа № 175/4498/24
Провадження № 2/175/754/24
Іменем України
15 липня 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Бойка О.М.
при секретарі Радонському М.М.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
третьої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення стягнення аліментів у зв'язку зі зміною місця проживання дитини, -
В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення стягнення аліментів у зв'язку зі зміною місця проживання дитини.
Згідно автоматизованого розподілу справ між суддями, зазначена справа була розподілена до провадження судді Бойка О.М.
В позовних вимогах позивач ОСОБА_1 , просить суд:
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів(заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 01.12.2015 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 - у зв'язку зі зміною місця проживання дитини.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . На теперішній час вони з Відповідачем розірвали усі відносини, припинили спільне проживання та ведення домашнього господарства.
Під час спільних відносин з ОСОБА_2 в сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.04.2012 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області.
Після припинення відносин з ОСОБА_2 малолітній син ОСОБА_4 проживав разом з нею до початку повномасштабного вторгнення російської федерації.
Постановою відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції від 26.08.2016 року відкрито виконавче провадження № 52047224.
Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09.05.2023 року зазначено здійснювати відрахування із доходів ОСОБА_1 , у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана - ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 01.12.2015 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач знаходиться на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 з 29.03.2022 року та постійно сплачує аліменти в розмірі 1/4 від доходів на рахунок ОСОБА_2 для утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою №2534 від 08.10.2023 року. Позивач виплачує аліменти по теперішній час.
У зв'язку з перебуванням Позивача на військовій службі його син ОСОБА_4 проживає разом з Матір'ю Позивача - ОСОБА_3 , яка є його законним представником, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.04.2022 року №3222-7000382605.
ОСОБА_3 займається вихованням малолітнього ОСОБА_4 , здійснює його утримання, приймає участь в освітньому процесі онука. ОСОБА_4 є учнем 6 класу Пищиківської гімназії-початкової школи Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується довідкою №59 від 13.12.23 року.
Відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дитини. Малолітній ОСОБА_4 перебуває на матеріальному утриманні батька дитини, тому перерахування аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_2 , яка не проживає разом з дитиною з 07.04.2022 року, є не законним, оскільки аліменти сплачені на утримання дитини є власністю дитини.
Позивачем створені усі належні умови для виховання сина, дитина оточена любов'ю та турботою. Жодних перешкод у спілкуванні та побаченні матері з сином не чинить. Дитина спокійно реагує на відсутність матері та бажає проживати із батьком та бабусею ОСОБА_3 .
Весь час, який ОСОБА_4 проживає з ОСОБА_3 з Позивача стягувались аліменти на утримання малолітнього сина на рахунок ОСОБА_2 . Вважає таке стягнення протиправним та просить його припинити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.
Відповідач ОСОБА_2 заперечувала позов та просила відмовити в його задоволенні. Зазначила, що вона з дитиною зараз проживають у бабусі ОСОБА_3 (матері позивача) за адресою АДРЕСА_2 та дитина отримує кошти по аліментам. Зазначила, що до початку несення військової служби позивач ОСОБА_1 ухилявся від сплати аліментів та внаслідок цього утворилась заборгованість.
Третя особа ОСОБА_3 заперечувала позов та просила відмовити в його задоволенні. Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4 проживають разом із нею за адресою АДРЕСА_2 . Вона із відповідачкою мають гарні відносини. Стверджує, що дитина отримує аліменти від свого батька, який служить.
В залі судового засідання додатково був присутній неповнолітній ОСОБА_4 , який зазначив, що проживає разом із матір'ю та бабусею.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши наданні докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . На теперішній час вони з Відповідачем розірвали усі відносини, припинили спільне проживання та ведення домашнього господарства.
Під час спільних відносин з ОСОБА_2 в сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.04.2012 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області.
Після припинення відносин з ОСОБА_2 малолітній син ОСОБА_4 проживав разом з нею до початку повномасштабного вторгнення російської федерації.
Постановою відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції від 26.08.2016 року відкрито виконавче провадження № 52047224.
Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09.05.2023 року зазначено здійснювати відрахування із доходів ОСОБА_1 , у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана - ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 01.12.2015 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач знаходиться на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 з 29.03.2022 року та постійно сплачує аліменти в розмірі 1/4 від доходів на рахунок ОСОБА_2 для утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою №2534 від 08.10.2023 року. Позивач виплачує аліменти по теперішній час.
У зв'язку з перебуванням Позивача на військовій службі його син ОСОБА_4 проживає разом з Матір'ю Позивача - ОСОБА_3 , яка є його законним представником, та відповідачкою ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.04.2022 року №3222-7000382605.
ОСОБА_4 є учнем 6 класу Пищиківської гімназії-початкової школи Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується довідкою №59 від 13.12.23 року.
Як встановлено у судовому засіданні відповідачка проживає разом із сином та бабусею. На час повномасштабної війни із рф, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виїхали з м. Краматорська, до більш безпечної ділянки країни.
ОСОБА_2 отримуючи аліменти від ОСОБА_1 витрачає їх на спільного сина ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. З Конвенції).
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері,
батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Враховуючи той факт, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що відповідач ОСОБА_2 не утримує, за рахунок аліментів стягнутих з позивача, їх спільного сина ОСОБА_4 , то суд не має правових підстав для задоволення позовних вимог.
Стаття 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення стягнення аліментів у зв'язку зі зміною місця проживання дитини - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бойко О.М.