Справа №760/11011/21
2-а/760/322/23
31 липня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Усатової І.А.
при секретарі - Омелько Г.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, інспектора 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Дерій Дениса Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Дерій Д.В. серії ЕАН №4086456 від 18.04.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.04.2021 його було зупинено за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 117, за результатами зупинки та перевірки документів, інспектором поліції було складно постанову серії ЕАН №4086456.
Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню, оскільки йому не було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу. Крім того, під час винесення оскаржуваної постанови працівниками поліції було допущено порядок розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, без з'ясування всіх обставин справи та з порушенням його прав, зокрема, йому не було роз'яснено права та обов'язки гарантовані ст. 268 КУпАП, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі щодо права на залучення адвоката, перекладача, права на участь у дослідженні доказів та щодо можливості заявляти клопотання.
Він є громадянином США та при перевірці документів надав посвідчення водія Washington, Driver License, видане 26.08.2016, дійсне до 27.08.2022, номер НОМЕР_1 та посвідку на тимчасове проживання в Україні, дозвіл на застосування праці іноземця.
Звернув увагу суду, що знаходився в процесі отримання документів на постійне місце проживання в Україні, а тому водійське посвідчення громадянина США діє протягом процедури оформлення документів на постійне проживання в Україні і діє протягом 60 днів після їх оформлення, а тому відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4086456 від 18.04.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2021 залучено до участі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
07.07.2021 до суду надійшли додаткові пояснення позивача.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 позовну заяву залишено без руху.
Позивачу та його представнику судом було надіслано копію ухвали суду від 05.05.2021. Відповідачу судом було надіслано копію ухвали суду та копію позовної заяви із додатками.
У встановлений судом строк відзив на позов відповідачем подано не було.
Так само не було направлено на адресу суду заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2021 о 14.35 год. у місті Києві по пр. Червонозоряний, 117, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, що не зареєстрований та не мав посвідчення водія відповідної категорії встановленого зразка відповідно до Віденської конвенції, чим порушив п.2.1. а ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив вказану постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.
В матеріалах справи наявні копії: паспорта громадянина CША серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дозвіл на застосування праці НОМЕР_3 від 17.03.2020, дійсний до 02.12.2021; посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_4 ,дійсна до 02.12.2021; посвідчення водія, видане у Вашингтоні від 26.08.2016, дійсне до 27.08.2022, номер НОМЕР_1 .
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положеннями ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Так, оскаржена постанова не містить жодних відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення
Не подано доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.
Натомість дослідженими судом матеріалами справи встановлено наявність у позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині скасування оскаржуваної постанови.
При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного інспектор патрульної поліції Дерій Д.В. є неналежним відповідачем у даній справі, у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
Крім того, зважаючи на те, що положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України передбачений вичерпний перелік рішень місцевого загального суду як адміністративного суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, який не підлягає розширеному тлумаченню, позов в частині визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції при винесенні оскаржуваної постанови, - задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд звертає увагу на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого інспектор 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старший лейтенант поліції Дерій Денис Валерійович уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Отже, враховуючи ту обставину, що співвідповідачами за адміністративним позовом є Управління патрульної поліції у м. Києві, інспектор 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до них.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про скасування постанови серії ЕАН № 4086456 від 18.04.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову ЕАН №4086456 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 18.04.2021, винесену інспектором 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Дерій Денисом Валерійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 3 400 гривень.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП - закрити.
У задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції у м. Києві, інспектора 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Дерій Дениса Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.А.Усатова