31 липня 2024 року ЛьвівСправа № 380/17639/22 пров. № А/857/25839/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ільчишин Н.В.
суддів Коваля Р.Й., Кухтея Р.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №380/17639/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася в суд позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України та просила: визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у не виготовленні та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та ОСОБА_1 довідок про розмір її грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки доплати, підвищення) та премії, для перерахунку ОСОБА_1 розміру пенсії із 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року та 01 лютого 2022 року, зобов'язавши Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та в адресу ОСОБА_1 довідки про розмір її грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки доплати, підвищення) та премії, для перерахунку ОСОБА_1 розміру пенсії із 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року та 01 лютого 2022 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Адміністрація Державної прикордонної служби України оскаржила його в апеляційному порядку.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.09.2023 скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2023, залишив позов без розгляду відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Верховного Суду від 15.12.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 та справу №380/17639/22 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. При прийнятті постанови у справі №380/17639/22 Верховний Суд не вирішив питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме - щодо стягнення з відповідача судового збору в розмірі 1984,80 грн за подання касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023.
04.01.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, а саме вирішити питання розподілу судових витрат за подання касаційної скарги.
Верховний Суд в ухвалі від 10.01.2024 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 380/17639/22.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового судового рішення вказав, що судові витрати, пов'язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
З врахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судового збору у сумі 1984,80 грн, сплаченого за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави для ухвалення додаткового судового рішення, викладені в заяві, вважає, що така підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч.2 ст. 252 Кодексу).
Зі змісту наведених вище правових норм слідує, що однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення питань про судові витрати.
З матеріалів справи суд встановив, що питання про стягнення судового збору за подання касаційної скарги не було вирішено ні в постанові Верховного Суду у справі №380/17639/22 від 15.12.2023, ні в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 за наслідками нового апеляційного розгляду, а отже, наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення у даній справі.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 19.01.2022 у справі №500/2632/19, які полягають у тому, що судові витрати, пов'язані з розглядом відповідної касаційно скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення.
Оскільки остаточне судове рішення у справі №380/17639/22 ухвалив Восьмий апеляційний адміністративний суд, останній наділений правом ухвалити й додаткову постанову щодо розподілу судових витрат позивача у вигляді сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у даній справі з врахуванням загальних правил розподілу судових витрат.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки постановою від 29.02.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, яким адміністративний позов було задоволено повністю, на користь позивачки підлягає стягнення сплачений нею судовий збоір за подання касаційної скарги у даній справі в сумі 1984,80 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 20.09.2023 за №1210608835.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують як джерело права практику Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву позивачки про розподіл судових витрат необхідно задовольнити.
Керуючись ст. ст.134, 139, 143, 243, 252, 313, 315, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ - 00034039) судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги у справі № 380/17639/22 у сумі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 коп.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н. В. Ільчишин
судді Р. Й. Коваль
Р. В. Кухтей