Справа № 320/1565/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Парненко В.С.
01 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.,
за участю секретаря: Чорної К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «СЕРВІС» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (прийнята у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви Державного підприємства «СЕРВІС» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Державного підприємства «СЕРВІС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги у частині,
У січні 2024 року, Державне підприємство «СЕРВІС» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головне управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати в частині податкову вимогу від 27.06.2023 №0016733-1303-2615 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) щодо нарахування частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) в сумі 14207017,82 грн., з яких 13683083,49 грн. податкового зобов'язання та 522676,33 пені Головного управління ДПС у м. Києві до державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756), що матиме насідком звільнення з податкової застави майна державного підприємства «СЕРВІС»;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити з ІКП для державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756) визначений податковою вимогою від 27.06.2023 за №0016733-1303-2615 борг щодо частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в сумі 14207017,82 грн.;
- визнати протиправним автоматичне нарахування Головним управлінням ДПС у м. Києві в ІКП для державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756) пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) за період з 2017 по 20.10.2023 в загальній сумі 2253758,26 гривень та зобов'язати виключити з ІКП для ДП «Сервіс» суму автоматично нарахованої пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), код 21010100, за період з 2017 по 20.10.2023 в загальній сумі 2253758,26 гривень;
- визнати протиправним погашення Головним управлінням ДПС у м. Києві в ІКП та за рахунок отриманих коштів від ДП «Сервіс» пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) за період з 2017 по 20.10.2023 в загальній сумі 1692205,49 гривень та зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві зарахувати таку пеню в загальній сумі 1692205,49 гривень в рахунок виконання зобов'язання ДП «Сервіс» зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), код 21010100;
- стягнути судові витрати на користь державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань.
14.05.2024 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить:
- зупинити дію податкової вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 27.06.2023 №0016733-1303-2615, в оскаржуваній частині, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №320/1565/24;
- заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві вчиняти будь-які дії, що пов?язані з погашенням (стягненням) податкового боргу щодо частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань) Державного підприємства «СЕРВІС», визначеного у податковій вимозі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 27.06.2023 №0016733-1303-2615, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №320/1565/24.
В обґрунтування заяви зазначено, що 03.05.2024 ДП «СЕРВІС» стало відомо про списання всіх коштів з рахунку підприємства відповідно до платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів від 10.04.2024 №9019/26-15-13-03-27 на загальну суму 172 279,39 дол. США, в якій стягувачем є Головне управління ДПС у м. Києві, оформленої на підставі рішення керівника контролюючого органу від 11.10.2023 № 1176/4/26-15-13-03-23, прийнятого відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України - як «стягнення податкового боргу з ДП «СЕРВІС» по частині чистого прибутку». Надавачем платіжних послуг вже було частково виконано платіжну інструкцію на примусове списання (стягнення) коштів від 10.04.2024 №9019/26-15-13-03-27 в межах наявних на рахунках позивача коштів та списано в рахунок погащення «податкового боргу» ДП «СЕРВІС» по частині чистого прибутку 55 500,32 дол. США та 90917,38 грн, що у загальній сумі по курсу Національного банку України на дату списання становить 2 292 548,47 грн. Сума податкового боргу, що увійшла до податкової вимоги, у випадку її стягнення, в тому числі за рахунок коштів позивача, до вирішення питання щодо правомірності такого нарахування, - значною мірою негативно вплине на господарську діяльність позивача, що приведе до незворотних наслідків у формі фактичного припинення (блокування) господарської діяльності підприємства. Стягнення визначеної оскаржуваною податковою вимогою суми податкового боргу у розмірі 14 207 017,82 грн., з яких 13 683 083,49 грн. податкового зобов?язання та 522 676,33 пені, з якою позивач не погоджується та оскаржує, не лише значною мірою негативно вплине на господарську діяльність позивача, а й призведе до незворотних наслідків, для усунення яких позивачу у подальшому необхідно буде прикласти значних зусиль, часу та фінансового ресурсу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Приймаючи зазначену вище ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. У позовній заяві та поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено матеріалами справи, що 27.06.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято вимогу №0016733-1303-2615 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) щодо нарахування частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) в сумі 14207017,82 грн, з яких 13683083,49 грн податкового зобов'язання та 522676,33 грн пені.
Питання зупинення дії податкової вимоги є предметом поданої заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Колегія суддів зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Колегія суддіа зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/7496/18 та застосована Судом, зокрема у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 420/4037/20.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V. «Перенесення до ІКП, визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи, сум грошових зобов'язань, податкових та інших платежів, єдиного внеску. Методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП» Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є, зокрема, ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Пунктом 2 вказаного підрозділу визначено, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами:
2) інформація з ухвали суду про відкриття провадження.
На підставі інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Оскаржується в судовому порядку»).
У разі внесення вказаної інформації:
до настання граничного строку сплати/зменшення суми - відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участь у розрахунках;
після настання граничного строку сплати/зменшення суми - в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих/зменшених сум у зв'язку із запізненням надходження ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії податкової вимоги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та виходить з того, що відповідно до Порядку № 5 в інформаційну систему органів ДПС інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами вноситься на підставі інформації з ухвали суду про відкриття провадження.
Додаткового звернення із заявою про зупинення дії рішень податкового органу законодавством не вимагається.
За положеннями статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України - стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Пунктом 95.4. статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Сама по собі вимога про наявність податкового боргу не є підставою для списання сум податкового боргу. З вказаним погоджується і сам позивач, зазначаючи, що списання коштів відбулось відповідно до платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів від 10.04.2024 №9019/26-15-13-03-27 на загальну суму 172 279,39 дол. США, в якій стягувачем є Головне управління ДПС у м. Києві, оформленої на підставі рішення керівника контролюючого органу від 11.10.2023 № 1176/4/26-15-13-03-23, прийнятого відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України - як «стягнення податкового боргу з ДП «СЕРВІС» по частині чистого прибутку».
Більше того у відповідності до ст. 95 ПК України списання коштів здійснюється на підставі рішення суду. Про наявність рішення суду про стягнення податкового боргу з ДП «СЕРВІС» позивач в заяві про забезпечення позову не зазначає.
З огляду на викладене, повних, належних та об'єктивних доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем суду не надано.
Колегія суддів зазначає, що у випадку стягнення суми боргу в судовому порядку, позивач має звернутись із заявою про зупинення провадження до вирішення у цій справі правомірності прийняття оскаржуваної податкової вимоги.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.
Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову за змістом по суті співпадають з предметом позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову у цій справі стане саме фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.
Крім того, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. У позовній заяві та поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Враховуючи вказане, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.
Так на підставі вище зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність передбачених ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вище викладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «СЕРВІС» - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 01 серпня 2024 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Т.Р. Вівдиченко
В.П. Мельничук