Справа № ЗПП/320/133/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Войтович І.І.
01 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Коротких А.Ю., Мельничука В.П.;
за участю секретаря: Чорної К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС ТРЕЙД» - Мартиненко Юлії Ігорівни на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року (прийнята у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС ТРЕЙД» про забезпечення позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
У жовтні 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВІС ТРЕЙД» (далі - заявник) звернулось до Київського окружного адміністративного суду надійшла із заявою про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІЄ ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензій шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Київській області №812-рл від 23.10.2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №10280314202300023 терміном дії 30.06.2023 року до 30.06.2028 року за місцем здійснення торгівлі: Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, провулок Аеродромний, будинок 2А, АЗС з магазином.
В обгрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВІС ТРЕЙД» зазначило про те, що розпорядженням Головного управління ДПС у Київській області №812-рл від 23.10.2023 року анульовано ліцензії товариства на право роздрібної торгівлі пальним №10280314202300023 терміном дії 30.06.2023 року до 30.06.2028 року за місцем здійснення торгівлі: Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, провулок Аеродромний, будинок 2А, АЗС з магазином та таке розпорядження заявник на свій кабінет платника податків не отримував, вважає рішення контролюючого органу таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства, підлягає скасуванню.
Заявник відмітив, що необхідність вжиття заходу забезпечення позову обмовлюється тим, що внаслідок безпідставного прийняття оскаржуваного рішення для підприємства настали негативні наслідки у вигляді унеможливлення подальшої господарської діяльності товариства, враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ "НОВІС ТРЕЙД" є роздрібна торгівля пальним, алкогольними напоями, тютюновими виробами, а також іншими супутніми товарами на автозаправних станціях (АЗС). Господарська діяльність ТОВ "НОВІС ТРЕЙД" з роздрібної торгівлі підакцизними товарами здійснюється на підставі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Ліцензії діючі, регулярні платежі за ліцензії сплачені. Автозаправні станції, у тому числі за місцем здійснення торгівлі: Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, провулок Аеродромний, будинок 2А, АЗС з магазином перебувають у користуванні ТОВ "НОВІС ТРЕЙД" на підставі договорів оренди АЗС із власником вказаних об'єктів - ТОВ "КРЕМОЙЛ". Згідно умов укладеного договору оренди, орендар зобов'язується сплачувати за оренду АЗС орендну плату в розмірі 60 000, 00 гривень з ПДВ за 1 (один) місяць оренди.
Вказуючи також про обставини оголошеного в країні воєнного стану заявник зазначає, що роздрібна торгівля пальним, в умовах воєнного стану та важких умовах, забезпечує надання життєво важливих послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для населення, суспільства, соціально-економічного стану та національного безпеки України, товариство забезпечує безперебійне постачання пальним та забезпечує робочі місця. Рішення податкового органу про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним фактично зупиняє господарську діяльність товариства, а також може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, а вжиття заходів забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків, оскільки здійснення позивачем господарської діяльності залежить від наявності відповідної ліцензії, її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що зумовить неможливість виконання взятих перед контрагентами зобов'язань, неможливість виплати заробітної плати працівникам, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування.
Таким чином, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам товариства, правам та інтересам третіх осіб, ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить, наполягає на наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам товариства до ухвалення рішення у цій справі, у зв'язку з чим для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та вказуючи на висновки Верховного Суду вважає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду свого клопотання не є вирішенням спору по суті без фактичного його розглядом судом, оскільки в разі забезпечення позову, буде лише зупинена процедура блокування податкових накладних, а не вирішення питання про законність оскаржуваного рішення, що ніяк не змінюється обсяг прав та обов'язків сторін у спорі, є лише тимчасово, до набрання чинності рішення суду та просить суд врахувати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення реєстрації податкових накладних, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов'язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, як платника податку на додану вартість, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізувати своє право на здійснення діяльності та реєстрацію податкових накладних.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
У відповідності до ст.308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Приймаючи зазначену вище ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що заявник не надав доказів існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам товариства та третім особам до ухвалення рішення в адміністративній справі за поданим позовом до суду, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав товариства у майбутньому.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на ч. 1 та ч. 2 ст. 150 КАС України та вказує підставами для забезпечення позову те, що невжиття заходів забезпечення призводить до ускладнення поновлення порушених прав та інтересів позивача та є очевидними ознаки протиправності рішення (Розпорядження) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно, на думку позивача, визначений спосіб забезпечення позову покликаний на ефективний захист вже порушених прав та інтересів позивача та заявлений задля забезпечення об'єктивного, повного, всебічного розгляду справи, ефективного захисту, поновлення вже порушених прав та не допущення ще більшого порушення прав позивача на ведення господарської діяльності, згідно ст. 150 КАС України.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Колегія суддів зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача Розпорядженням Головного управління ДПС у Київській області від 23.10.2023 № 812-рл в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 10280314202300023, як вказує позивач порушуються відповідачем положення чинного законодавства під час її прийняття, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірному рішенню до ухвалення рішення по суті.
Також, звертає увагу на те, що ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.
Враховуючи те, що заявник у поданій заяві вказує на підстави для забезпечення позову, що визначені у ч. 2 ст. 150 КАС України, та суд зазначає, що такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить останній, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, та зокрема із врахуванням судом інтересів товариства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заявник не надав доказів існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам товариства та третім особам до ухвалення рішення в адміністративній справі за поданим позовом до суду, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав товариства у майбутньому.
Під час розгляду даної заяви про забезпечення позову суд застосовує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19, в яких зазначено щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Також наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи за поданим позовом у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.
Аналогічний правовий висновок викладений в абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Окрім зазначеного вище, акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням підстав незаконності дій відповідача під час проведення перевірки господарської діяльності товариства з роздрібної торгівлі пальним, винесення, зокрема, Розпорядження №812-рл від 23.10.2023, що буде обґрунтуванням та підставою поданого до суду позову та предметом розгляду у справі. Посилання заявника на судові рішення щодо забезпечення позову не нівелюють останнього від обов'язку доведення суду під час подання заяви про забезпечення позову очевидність ознак вже порушених Розпорядженням прав та інтересів у сфері ведення господарської діяльності на відновлення яких товариство має докласти значні зусилля, враховуючи, що сам факт анулювання ліцензії на здійснення торгівлі пальним на автозаправному комплексі не свідчить про зупинення повної діяльності останнього та наявність усіх послідуючих ознак простою підприємства за наявними у нього комплексами АЗС.
Порядок анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі - Закон №481) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.
Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
За вказаною справою суд зауважує, що оскільки спірне рішення (Розпорядження) є актом індивідуальної дії та його строк чи тривалість не вказана, дія його вичерпана, відсутні підстави для зупинення такої дії.
Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Оскільки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подачі такого до суду не доведено, заява є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Враховуючи вказане, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.
Так на підставі вище зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність передбачених ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вище викладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС ТРЕЙД» - Мартиненко Юлії Ігорівни - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 01 серпня 2024 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: А.Ю. Коротких
В.П. Мельничук