01 серпня 2024 року Справа № 280/7063/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Єрьоміної Вікоторії Анатоліївни (Гагарінське плато, 5/3, офіс 26, м. Одеса, 65009), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
29.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника - адвоката Єрьоміної Вікоторії Анатоліївни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області” №33/28-156 від 18.05.2021 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області” №33/28-156 від 18.05.2021 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.09.2019, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Заявляючи публічно-правовий спір у даній справі, позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області” №33/28-156 від 18 травня 2021 року про розмір грошового забезпечення з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року.
При цьому, згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 25 серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, викладеної у листі від 08 червня 2021 року № 7305-6609/М-02/8-0800/21 щодо відмови позивачу, у проведені з квітня 2019 року перерахунку та виплати пенсії у відповідності до вимог статей 43, 51 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх Справ України по Запорізькій області” від 18 травня 2021 року № 33/28-156, із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії; зобов'язати відповідача у відповідності до вимог статей 43, 51 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, провести з квітня 2019 перерахунок, нарахування та виплату пенсії позивачу виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх Справ України по Запорізькій області” від 18 травня 2021 року № 33/28-156 із врахуванням усіх його складових: посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №280/7565/21, яке набрало законної сили 06 квітня 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відповідності до вимог статей 43, 51 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, провести з 01 квітня 2019 року перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС по Запорізькій області” від 18 травня 2021 року № 33/28-156 із врахуванням усіх його складових: посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, очевидно, що принаймні станом на дату звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області” №33/28-156 від 18 травня 2021 року позивач достеменно був обізнаний про те, що відповідач виплачує йому пенсію без врахування такої довідки, і позивач заявляв судовий спір про визнання таких дій відповідача протиправними.
У даній справі спірні правовідносини фактично стосуються складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року згідно тієї самої довідки, заявлені з підстав зміни судової практики у подібних правовідносинах, проте за інший період, водночас, з питання перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області” №33/28-156 від 18 травня 2021 року про розмір грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача лише у березні 2024 року, тобто через три роки з дати отримання відповідної довідки для перерахунку пенсії, а відповідний спір позивачем заявлено лише 20 червня 2024 року (подання позову до суду засобами поштового зв'язку).
Слід зазначити, що зміна судової практики щодо розгляду спірних питань у подібних правовідносинах не визначена законодавцем як підстава для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Також слід зазначити, що отримання листа у відповідь на заяву позивача про проведення перерахунку пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Крім того, строк звернення до суду, визначений процесуальним законом (в даному випадку КАС України), не є тотожнім періоду, за який підлягає виплаті пенсія у відповідності до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
За змістом статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1-частини 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 18 цього Кодексу.
За вищенаведених обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Єрьоміної Вікоторії Анатоліївни (Гагарінське плато, 5/3, офіс 26, м. Одеса, 65009), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу необхідно у встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви подати до канцелярії Запорізького окружного адміністративного суду:
заяву, із зазначенням у ній причин пропуску строку звернення до суду із позовом або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду ним не пропущений разом із відповідними доказами.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Р.В. Кисіль