01 серпня 2024 року Справа № 280/5240/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1 , в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 червня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з приводу відмови дружині померлого ОСОБА_1 та малолітнім дітям померлого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у здійсненні виплати одноразової допомоги на сім'ю в результаті смерті потерпілого - ОСОБА_4 , внаслідок нещасного випадку на виробництві;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату дружині померлого: ОСОБА_1 , та малолітнім дітям померлого: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразової допомоги на сім'ю в результаті смерті потерпілого - ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок нещасного випадку на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було відмовлено позивачу у страховій виплаті у зв'язку зі смертю годувальника. Підставою для відмови стало відсутність реєстрації місця проживання новонароджених дітей померлого. Позивач зазначає, що з початку дії правового режиму воєнного стану в Україні доступ до реєстрів для громад, на яких проходять активні бойові дії тимчасово закрито. Оскільки місце проживання позивача разом з новонародженними дітьми знаходится в місці, де ведуться активні бойові дії, можливості здійснити реєстрацію місця проживання дітей не було. Вважає дії відповідача протиправними, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
10 червня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/5240/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 17 червня 2024 року за вх. № 28564. З позиції відповідача, реєстрація місця проживання позивачки та малолітніх дітей, не співпадає з реєстрацією проживання чоловіка на дату настання страхового випадку (20.07.2023), що передбачено п.5.1. Порядку №11, виплата одноразової допомоги на сім'ю не передбачена.
Зазначено, що на даний час Головним управлінням призначено позивачці та її малолітнім донькам ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) щомісячні страхові виплати з 20.07.2023 та одноразові страхові виплати кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
18 червня 2024 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначено наступне. Згідно висновків, викладених в постанові Верховного суду від 22.04.2024 по справі №420/17371/22, у разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. Встановлена Порядком № 11 обов'язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві. При цьому Закон № 1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого та не передбачає невиконання цієї вимоги серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду цієї справи невідповідність положень пункту 5.1 Розділу V Порядку № 11 положенням Закону № 1105-XIV, правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.
Позивач підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
У зв'язку із перебуванням головуючого по справі судді Сацького Р.В. у щорічній основній відпустці з 01.07.2024 по 31.07.2024, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2024 №02-35/24/61, розгляд адміністративної справи здійснюється суддею у перший робочий день, тобто 01.08.2024.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 09.09.2017 укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народилась дочка, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі народилась дочка, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 20.07.2023 перебуваючи на своєму робочому місці, загинув внаслідок нещасного випадку - авіаційного бомбардування села Рівнопілля Пологівського району Запорізької області військами Російської Федерації, що підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку від 29.09.2023 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Відповідно довідки від 17.10.2023 № 01-08\407, виданої Гуляйпільскою міською військовою адміністрацією Пологівського району Запорізької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) фактично проживали разом з померлим ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
17.10.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення їй страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника.
Листом від 18.01.2024 за №0800-0312-8/5103 відповідач, у відповідь на заяву позивача повідомив, що для страхових випадків, за якими право на страхову виплату виникло до 31.12.2022 включно, при призначенні страхових виплат необхідно керуватися нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції, що діяли до набрання чинності цим Законом. Також, з покликанням на пункт 5.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат від 19.07.2018 №11, пенсійний орган вказав, що право на отримання одноразової допомоги на сім'ю мають лише дружина (чоловік) або дитина, реєстрація місця проживання яких повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого.
Згідно листа Гуляйпільскої військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 25.04.2024 № 0684\01-35, померлий ОСОБА_4 фактично разом проживав до 20.07.2023 включно з ОСОБА_1 та неповнолітніми дочками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . З 14.02.2024 місце реєстрації проживання ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
16.05.2024 позивач повторно звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення їй страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника.
Листом від 28.05.2024 № 9740-9242/К-02/8-0800/24 позивачу було відмовлено у виплаті одноразової допомоги, оскільки на дату настання страхового випадку (20.07.2023), адреса місця реєстрації проживання померлого не співпадала з адресою місця реєстрації проживання позивача та неповнолітніх дітей.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у виплаті одноразової допомоги, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно зі статтею 36 Закону №1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону №1105-XIV, страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Частиною 5 статті 36 Закону №1105-ХІV встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова грошова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Згідно з пунктом 2 Розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV від 23.09.1999 із змінами та доповненнями Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1105-ХІV, для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 №1105-ХІV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний сірок, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожною члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Відповідно до статті 45 Закону №1105-ХІV Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:
1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку.
Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Суд звертає увагу, що Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі по тексту - Постанова № 11), який діяв на дату страхового випадку (20.07.2023), втратив чинність на підставі постанови правління Пенсійного фонду України № 4-1 від 26.01.2024, якою було затверджено новий Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Страховий випадок та перше звернення позивача із заявою про виплату їй одноразової страхової виплати сталось на момент чинності Постанови № 11, тому дані правовідносини слід розглядати з урахуванням законодавства, що було чинним в момент їх виникнення.
Відповідно до п. 5.1 Порядку № 11, для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім'ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв'язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
Для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, що на момент страхового випадку проживання та реєстрації потерпілого ОСОБА_4 було за адресою: АДРЕСА_2 .
Натомість, на момент страхового випадку, місце реєстрації проживання позивача та її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 було за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідок Гуляйпільскої міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, подружжя разом з дітьми фактично проживали за двома адресами:
- АДРЕСА_2 ;
- АДРЕСА_1 .
Проте суд зазначає, що частина 2 ст. 3 Сімейного кодексу України передбачає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій у Постанові від 23.09.2021 по справі № 204/6931/20, під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.
Конституційний Суд України у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 визначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
В свою чергу ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), встановлює, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно частини 6 статті 29 ЦК України, фізична особа може мати кілька місць проживання.
Отже, постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.
Крім того, в Постанові від 05.02.2020 в справі № 712/7830/16-ц, Верховний Суд зауважив, що факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.
Отже, з огляду на норми Закону № 1105-ХІV та Сімейного кодексу України, у цьому випадку достатньою умовою для призначення одноразової допомоги на сім'ю є факт перебування позивача в шлюбних відносинах з померлим, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб, копія якого наявна у матеріалах справи.
Суд також враховує, що терористична та військова агресія рф з квітня 2014 року на сході України (підтверджується, зокрема, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України») та повномасштабне вторгнення рф на територію України з 24 лютого 2022 року (підтверджується Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні») є факторами, що спряють зростанню кількості осіб, що є вимушеними переселенцями і вказане, відповідно, унеможливлює спільне проживання значної кількості сімей разом.
Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 420/17371/22.
Таким чином, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні одноразової допомоги з підстав не підтвердження факту місця проживання за однією адресою померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та їх неповнолітніх доньок, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп, згідно квитанції № 0938-4073-9282-0678 від 06.06.2024.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з приводу відмови дружині померлого ОСОБА_1 та малолітнім дітям померлого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у здійсненні виплати одноразової допомоги на сім'ю в результаті смерті потерпілого - ОСОБА_4 , внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату дружині померлого: ОСОБА_1 , та малолітнім дітям померлого: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразової допомоги на сім'ю в результаті смерті потерпілого - ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 01 серпня 2024 року.
Суддя Сацький Р.В.