Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 липня 2024 року Справа№200/2980/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про виплату винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 про виплату винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки. Позивач просив: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у не нарахуванні у невиплаті ОСОБА_1 суми винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони на лінії бойового зіткнення на території Донецької та Луганської областей за період з в період з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони на лінії бойового зіткнення на території Донецької та Луганської областей за період з в період з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з листопада 2016 року по травень 2023 року проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 , проте, при звільнені, на думку ОСОБА_1 , командуванням військової частини НОМЕР_2 безпідставно не були сплачені в повному обсязі певні види забезпечення та інші належні йому виплати, у зв'язку із чим він звернувся до суду із даним позовом.
27 травня 2024 року відкрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
17 червня 2024 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у не нарахуванні у невиплаті ОСОБА_1 суми винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в період з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в період з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67.
Ухвалою від 22 червня 2024 року заяву представника позивача про зміну предмету позову задоволено.
Представник відповідача, надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , зазначивши, що не може погодитися з вимогами позивача, враховуючи наступне.
Відповідно до витягу з наказу № 124 від 29.04.2020 року командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) вважати таким, що прибув до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 22 березня 2020 року капітана ОСОБА_1 , заступника командира 1 механізованого батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_2 . Отже позивача у період часу з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року було залучено до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. За вказаний період часу позивачу здійснювались виплати додаткової винагороди відповідно до часу виконання ним службових обов'язків на 2 лінії ООС (підтверджено довідкою про виплачене грошове забезпечення).
Однак, у вказаний у позові період часу, позивач не залучався до проведення заходів ЗНБО чи АТО на лінії безпосереднього бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів. Капітана ОСОБА_1 не було внесено до рапортів командира підрозділу про включення його до переліку осіб, які виконували бойові завдання на лінії безпосереднього бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів. До наказів про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі (по І органів військового управління та військових частин про виплату відповідної винагороди за виконання бойових завдань на лінії зіткнення на глибину опорних пунктів за період з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року у військовій частині НОМЕР_2 з вищевказаних причин відсутні.
Таким чином, на думку представник відповідача, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони на лінії бойового зіткнення на глибині опорних пунктів на території Донецької та Луганської областей в період з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року.
Отже, враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2016 року № 350 було зараховано ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 143 від 23.05.2023 року ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 23.05.2023 за підпунктом «а» - по досягненню граничного віку перебування на військовій службі (20.02.2023 року).
19 лютого 2024 року представник позивача адвокат Александров О.О. направив на адресу ВЧ НОМЕР_2 адвокатський запит в якому просив: 1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу після укладення ним першого контракту у розмірі десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на день укладання відповідного контракту; 2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види забезпечення за період його військової служби з період з 01.03.2023 року по 23.05.2023 року; 3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за виконання ним завдань ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме суму винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони на лінії бойового зіткнення на території Донецької та Луганської областей за період з 23.03.2020 року по 31.03.2020 року та з 10.06.2020 року по 19.06.2020 року; 4) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за речове майно та парадну форму за період його військової служби у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роках; 5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати за час перебування його у відрядженні за період з 04.06.2022 року по 23.04.2023 року у військовій частині НОМЕР_5 ; 6) підготувати та надати ОСОБА_1 довідку про те, що він дійсно в період з 21.11.2016 року по 26.01.2017 року, з 08.02.2017 року по 04.04.2017 року, з 23.10.2017 року по 03.11.2017 року, з 03.11.2017 року по 30.04.2018 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, для обчислення вислуги років для призначення пенсії; 7) надати копії документів та/або довідок, які підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби в період з 21.11.2016 року по 23.05.2023 року: копію контракту, накази про зарахування на військову службу, про призначення на посади, переведення на посади, надання відпусток про відрядження, розрахунки нарахування та виплат зазначених вище забезпечень.
18 березня 2024 року ВЧ НОМЕР_2 надала відповідь на вказаний адвокатський запит, в якому вказав, що виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за підписання першого контракту започатковано Постановою КМУ від 30.08.2017 року № 704, а саме з 01 березня 2018 року. Враховуючи, що майор ОСОБА_1 був зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 21.11.2016 року (на той час вже проходив службу у ЗС України), виплата вказаної допомоги йому не передбачена.
Крім того відповідачем зазначено, що згідно наказу № 143 від 23.05.2023 року майор ОСОБА_1 виключений за списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 23.05.2023 року за підпунктом «А» - по досягненню граничного віку перебування на військовій службі (20.02.2023 року).
При звільненні було нараховано та виплачено 341291,62 грн. - 12.05.2023 року пт 30.05.2023 року (з урахуванням військового збору - 5197,33 грн): грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік - 33710,70 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 33710,70 грн, компенсація невикористаних днів основної щорічної відпустки 188 діб (8 діб - 2016 рік, 15 діб - 2017 рік, 30 діб - 2018 рік, 30 діб - 2019 рік, 15 діб - 2020 рік, 30 діб - 2021 рік, 30 діб - 2022 рік, 30 діб - 2023 рік) - 211253,72 грн, компенсація відпустки УБД за 98 діб (14 діб - 2017 рік, 14 діб - 2018 рік, 14 діб - 2019 рік, 14 діб - 2020 рік, 14 діб - 2021 рік, 14 діб - 2022 рік, 14 діб - 2023 рік) - 110121,62 грн, утримано переплату грошового забезпечення за 8 діб лютого та 31 добу березня - 42307,79 грн (відповідно до наказу про звільнення).
Також позивачу було повідомлено про те, що виплату додаткової винагороди, в тому числі збільшеної до 100000 грн, започатковано Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 на період дії воєнного стану, відповідно виплата за вказаний період в звернення (23.04.2020 року - 31.03.2020 року, 10.06.2020 року - 19.06.2020 року) не передбачена.
Стосовно виплати ООС з 23.03.2020 року по 31.03.2020 року та з 10.06.2020 року по 16.06.2020 року позивачу було повідомлено про те, що виплата здійснювалась на підставі наказів командира частини за період фактичного залучення до ЗНБО: винагорода ООС за березень - відсутній, винагорода ООС за червень за 21 день по ІІ лінії з розрахунку 6500 грн за місяць - 4550 грн.
Стосовно виплати компенсації за відрядження за період з 04.06.2022 року по 23.04.2023 року, позивачу було повідомлено про те, що звіт про використання коштів з оригіналами підтверджувальних документів за вказаний період відсутній у фінансово - економічній службі, що унеможливлює опрацювання і надання іншої відповіді.
Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 28.08.2023 року № 5315, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , зазначено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 30.04.2018 року по 06.06.2018 року, з 17.12.2018 року по 15.05.2019 року, з 16.05.2019 року по 11.08.2019 року, з 22.03.2020 року по 02.05.2020 року, з 13.05.2020 року по 15.05.2020 року, з 30.05.2020 року по 19.10.2020 року, з 04.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 22.12.2021 року, з 30.12.2021 року по 13.07.2022 року, з 13.07.2022 року по 23.05.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецької області.
01.06.2024 року ОСОБА_1 отримав від військової частини НОМЕР_2 довідку від 18.05.2024 року № 2892 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 30.04.2018 року по 06.06.2018 року, з 17.12.2018 року по 15.05.2019 року, з 16.05.2019 року по 11.08.2019 року, з 22.03.2020 року по 02.05.2020 року, з 13.05.2020 року по 15.05.2020 року, з 30.05.2020 року по 19.10.2020 року, з 04.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 22.12.2021 року, з 30.12.2021 року по 13.07.2022 року, з 13.07.2022 року по 23.05.2023 року.
Отже, спірними питаннями даної справи є правомірність дій відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суми винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в період з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою КМ України від 20 січня 2016 року № 18 Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Так, механізм та умови виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 року № 340 (далі - Порядок № 340).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 340 виплата винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів органів військового управління та військових частин, у яких зазначається розмір винагороди в гривнях. Командирам військових частин - на підставі наказів вищих командирів (начальників, керівників).
Пунктом 4 Порядку № 340 встановлено, що виплата винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я військовослужбовцям, які беруть участь в заходах ЗНБО, виконують обов'язки за посадою (в тому числі тимчасово), здійснюється в зазначених розмірах на місяць.
Згідно з п. 1 Розділу ІІ Інструкції про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 67 від 10.02.2016 року (далі Інструкція № 67) розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у граничних розмірах на місяць визначено у додатку 1 до цієї Інструкції.
Розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ зазначеної Інструкції винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.
Під час проходження позивачем служби були чинними три редакції Інструкції № 67. У редакції, що була чинною на 20.07.2018 року (діяла до 03.05.2019 року) встановлювалися виплати військовослужбовцям, які були залучені до ООС на першому ешелоні оборони (далі - перша лінія) у розмірі 10000,00 грн., інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту, заходів ЗНБО чи АТО (далі - друга лінія) - 4500,00 грн.
У редакції Інструкції № 67, що діяла у період з 03.05.2019 року по 11.06.2019 року, встановлювалися виплати військовослужбовцям, які були залучені до ООС на першій лінії у розмірі 12000,00 грн., на другій лінії - 5500,00 грн.
У редакції Інструкції № 67, що діяла у період з 11.06.2019 року по 25.09.2020 року, встановлювалися виплати військовослужбовцям, які були залучені до ООС на першій лінії у розмірі 17000,00 грн., на другій лінії - 6500,00 грн.
Інструкція № 67 втратила чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 340 від 18.09.2020.
18 вересня 2020 року Міністерством оборони України видано наказ №340 «Питання реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18», яким затверджено, зокрема, Порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі Порядок № 340).
Порядок № 340 визначає розміри та умови виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (далі заходи ЗНБО) чи в антитерористичній операції (далі АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.
Розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.
Умови виплати військовослужбовцям зазначеного виду винагороди у Порядку № 340 є аналогічними з Інструкцією № 67. Виплати військовослужбовцям, які були залучені до ООС на першій лінії - у розмірі 17000,00 грн., на другій лінії - 6500,00 грн.
Відповідно до витягу з наказу № 124 від 29.04.2020 позивача у період часу з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року було залучено до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. За вказаний період часу позивачу здійснювались виплати додаткової винагороди відповідно до часу виконання ним службових обов'язків на 2 лінії ООС, що підтверджено довідкою про виплачене грошове забезпечення.
Отже, відповідачем нарахована та виплачена винагорода позивачу за безпосередню участь в ООС з урахуванням кількості днів в ООС на другої лінії оборони (за травень 2020 року - 6500 грн., червень 2020 року - 1048,39 грн., липень 2020 року - 4550 грн., серпень 2020 року - 6500 грн., вересень 2020 року - 6500 грн., жовтень 2020 року - 6500 грн., листопад 2020 року - 3774,19 грн., жовтень 2021 року - 3683,33 грн., листопад 2021 року - 6500 грн., грудень 2021 року - 6500 грн.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів щодо залучення ОСОБА_1 у спірні періоди до проведення заходів ЗНБО чи АТО на лінії безпосереднього бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів.
Суд підкреслює усвідомлення змісту ст. 3 Конституції України (де указано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю), змісту ст. 17 Конституції України (відповідно до якої держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей), змісту ст. 65 Конституції України (згідно з якою захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України), усі ризики для життя та здоров'я людини, спричинені безпосереднім та особистим виконанням громадянином завдання із захисту суверенітету України та територіальної цілісності України, проте у силу приписів ст. 6 Конституції України не знаходить підстав для втручання в зазначену свободу адміністративного розсуду суб'єкта владних повноважень із інших підстав, ніж окреслені вище.
Більш того, суд зазначає, що оскільки і заявник, і згадана компетентна військова посадова особа (командир, начальник) особисто та безпосередньо виконують завдання із захисту суверенітету України та територіальної цілісності України, то суд не знаходить у останньої об'єктивних мотивів існування будь-якого інтересу до вчинення відносно заявника протиправного управлінського волевиявлення в частині обліку часу військової служби, кваліфікації умов несення військової служби, визначенні розміру додаткової винагороди, окрім неприязні, помсти, конфлікту.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21, також указано, що: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Відтак, у межах даного спору заявник має виконати обов'язок із доведення обставин безпосередньої та особистої участі у бойових діях чи безпосередньої та особистої участі у заходах з оборони, відсічі і стримування збройної агресії та обов'язок із доведення обставин фізичного знаходження у районах бойових дій чи районах забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони або районах забезпечення здійснення заходів з відсічі і стримуванні збройної агресії.
Усупереч ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України заявником таких доказів до суду у ході розгляду справи подано не було.
На виконання приписів ч. 4 ст. 9 КАС України судом не виявлено існування будь-яких об'єктивних даних на підтвердження існування у будь-якої військової посадової особи із штату Військової частини НОМЕР_2 прагнення чи наміру вдаватись до неправильної кваліфікації умов несення заявником військової служби в аспекті участі у бойових діях, участі у заходах з оборони, відсічі та стримування збройної агресії ворога, місця фізичного знаходження військовослужбовця.
При вирішенні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 року у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011 року у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010 року у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 року у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 року у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 року у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; у достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні мотиви тлумачення змісту належних норм права, оцінки обставин справи та аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про виплату винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки, є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі № 200/2584/24 не здійснювати.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про виплату винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко