01 серпня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 705/2454/24
Провадження № 22-ц/821/1361/24
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Мунтян К.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»,
розглянувши упорядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року(постановлену в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Піньковського Р.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання права власності, -
22 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання права власності, в якому просив суд визнати, що вузол обліку електроенергії, розташований в квартирі по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 згідно договору дарування від 27.05.1994; зобов'язати ПАТ «Черкасиобленерго» свій вузол обліку демонтувати і привести власність позивача до попереднього стану, а також вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання права власності (№705/2454/24, провадження №2/705/1620/24) - направлено за підсудністю на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси (вул. Гоголя,316, м. Черкаси, 18015).
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що оскільки з матеріалів позовної заяви не вбачається підстав для застосування альтернативної або виключної підсудності, то за правилами територіальної підсудності, дана справа за місцем знаходження відповідача віднесена до юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Суд дійшов висновку, що дана цивільна справа не підсудна Уманському міськрайонному суду Черкаської області, у зв'язку з чим її необхідно передати за підсудністю до суду за місцезнаходженням відповідача, а саме до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
В апеляційній скарзі, поданій 27 червня 2024 року ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена із порушенням норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року та ухвалити нове рішення про продовження розгляду справи за його позовом в іншому складі суду.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що позов виник із невиконання договору енергопостачання 2-9-004 від 13.08.2013 відокремленим структурним підрозділом «Уманські енергетичні мережі ПАТ «Черкасиобленерго» ( вул. Енергетична, 14, м. Умань) щодо його домогосподарства по АДРЕСА_1 ; поданий вказаний позов з метою захисту порушених прав споживача, тому і пред'явлений за зареєстрованим місцем проживання позивача, що відповідає вимогам ст. 30 та ч. 5, 6, 7, 8, 16 ст. 28 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання права власності.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року матеріали цивільної справи № 705/2454/24 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання права власності- передано за підсудністю на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Постановляючи ухвалу про передачу позовної заяви на розгляд Придніпровського районного суду м. Черкаси, суд першої інстанції виходив із того, що цивільна справа не підсудна Уманському міськрайонному суду Черкаської області, належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а саме Придніпровського районного суду м. Черкаси за місцезнаходженням відповідача.
Проте, такі висновку суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Згідно зі ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За загальним правилом територіальної підсудності, встановленим статтею 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, для яких передбачена підсудність за вибором позивача.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, коли позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів лише у деяких категоріях справ, коли доцільно або необхідно зробити судовий захист суб'єктивних прав більш зручним для позивача.
Згідно з частиною п'ятою статті 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
З преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно з п. 3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавцем є суб'єкт господарювання, який виконує роботу або надає послуги.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що даний спір виник з підстав договору користування електричною енергією №2-9-004 від 19.08.2013, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Черкасиобленерго», який є споживачем послуги, які надає ПАТ «Черкасиобленерго», відокремлений підрозділ «Уманські енергетичні мережі АТ «Черкасиобленерго».
Зважаючи на вищевикладене, на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач у даній справі використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області за місцем своєї реєстрації вул. Садова, 16, м. Умань, Черкаської області.
Крім того, згідно із ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Місцем виконання договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Черкасиобленерго» є місце реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо територіальної підсудності справи залишив поза увагою наведені вище норми матеріального і процесуального закону та помилково передав справу на розгляд іншому суду з порушенням правил альтернативної підсудності.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на суд щодо своїх прав, інтересів, свобод та/або обов'язків, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Суд не звернув уваги на те, що розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року - скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання права власності - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та окремому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков