Номер провадження 22-ц/821/786/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/3569/18 Категорія: 308010000 Гудзенко В.Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
30 липня 2024 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
секретар Новицька Н.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради;
особа, що подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_3 адвокат Патрикєєва Інна Вікторівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Патрікєєвої Інни Вікторівни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради про вселення у житлове приміщення та усунення перешкод при користуванні ним,
У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради про вселення у житлове приміщення та усунення перешкод при користуванні ним.
В обґрунтування вимог заяви зазначала, що у вересні 2001 року вона, будучи неповнолітньою, разом зі своїми батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також сестрою Інною вселилась у квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із 4-х кімнат. Дану квартиру батько придбав по договору купівлі - продажу у 2001 році. Після вселення вони всі, а також відповідач, який є її рідним дідом, були зареєстровані у даній квартирі. Відповідач по справі у квартирі не проживав, оскільки постійно працював у м. Київ. З березня 2017 року позивач за місцем своєї реєстрації стала проживати тільки періодично.
Скориставшись її відсутністю відповідач у 2018 році змінив замки на вхідних дверях квартири, чим позбавив її доступу до квартири та можливості користуватися нею. Одразу звернутися до суду за захистом своїх інтересів вона не могла, оскільки була вагітна та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_7 , яку зареєструвала за своєю адресою, тобто по АДРЕСА_2 . Після народження дочки у неї стали напружені відносини з батьком дитини, з яким вона проживала, тому вона залишилася з дочкою на вулиці, адже відповідач категорично відмовив їй з дочкою проживати у квартирі.
У зв'язку з цим батько позивача ОСОБА_5 , який також зареєстрований у даній квартирі, не маючи доступу до неї, у червні 2018 року звернувся з заявою до правоохоронних органів з проханням посприяти їм у вселенні в квартиру. Після проведення відповідної перевірки працівником поліції дійсно було встановлено факт, що замки на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 змінені, а тому вони не мають доступу до неї. Сам відповідач в квартирі не проживає, оскільки знаходиться за межами м. Умані і категорично відмовляється впускати в квартиру свого сина, батька позивача, ОСОБА_5 , а також позивача з дитиною, мотивуючи це тим, що вони не проживають в квартирі з 90-х років. Хоч вона народилася тільки у 1994 році, а батько придбав цю квартиру тільки у вересні 2001 року.
Як потім їй стало відомо, квартира, про яку іде мова, на підставі рішення Уманського міського суду від 01.11.2002 року перейшла у власність діда, відповідача по справі.
За наведених підстав позивач просила суд вселити її та її малолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві особистої власності відповідачу ОСОБА_2 та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй та її дочці перешкод у користуванні вказаною квартирою.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року позов задоволено .
Вселено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві особистої власності відповідачу ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 та її доньці ОСОБА_7 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивовано тим, що позов підлягає до задоволення, оскільки позивач з дочкою на відповідній правовій підставі має право проживати у належній відповідачу квартирі та була відсутня з дитиною і не проживала в квартирі лише періодично, при цьому з досліджених доказів було встановлено, що відповідач перешкоджав позивачу користуватися квартирою.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, адвокат Патрікєєва Інна Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 став унаслідок укладення договору дарування квартини від 26.01.2024 року. Вказану квартиру він отримав в дар від своєї матері, яка її придбала у відповідача у справі за відплатним договором від 09.08.2023 року. На момент укладення даного договору у квартирі був прописаний ОСОБА_2 та його дружина.
Вказує, що суд першої інстанції в своєму рішенні послався на наявні в матеріалах справи документи, які датовані 2018 роком, тобто на неактуальні станом на листопад 2023 року, а відомості щодо цих обставин мали б бути встановлені судом на момент прийняття рішення.
Зазначає, що в матеріалах справи міститься заява відповідача від 28.04.2023 про те, що позивач та її дочка зняті з місця реєстрації в квартирі. При цьому суд проігнорував дану інформацію та не вчинив жодних дій направлених на підтвердження або спростування даної інформації. Судом не було встановлено фактичних обставин справи.
Наголошує на тому, що задовольняючи позовні вимоги суд порушив права третіх осіб, загалом права відповідача та не з'ясувавши обставини належності права власності на дану квартиру, фактично права дійсних та законних на той час власників об'єкта нерухомості.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 вказуючи на те, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що постановлене без об'єктивного з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що позивач у вказаній квартирі була зареєстрована безпідставно, без його згоди на те. На підставі рішення суду за ним у 2002 році було зареєстровано одноособове право власності на зазначену квартиру та протягом всього цього часу позивач в квартирі не проживала.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, які з'явились у судове засідання, та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони перебувають у родинних відносинах, зокрема позивач є онукою відповідача.
Згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 листопада 2002 року за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками останньої є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .
Згідно довідки відділу державної реєстрації Уманської міської ради від 30.03.2018 року про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 30 березня 2018 року (а.с.19).
Згідно копії свідоцтва про шлюб від 09 жовтня 2021 року ОСОБА_4 після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 отримала прізвище « ОСОБА_10 ».
Згідно довідки відділу державної реєстрації виконавчого комітету Уманської міської ради від 26.10.2021 року про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 18.01.2012 року по теперішній час.
Згідно висновку ДОП СП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 05.07.2018 встановлено, що 21.06.2018 до Уманського ВП ГУНП надійшло звернення від ОСОБА_5 про те, що його батько ОСОБА_2 перешкоджає у проживанні ОСОБА_5 та його дочці ОСОБА_4 , не допускає своїх родичів до вказаної квартири, змінивши замки вхідних дверей.
В рапорті ДОП СП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області від 04.07.2018 ОСОБА_11 зазначено, що в нього на виконанні знаходяться матеріали перевірки ЄО №6178 та ЖЄО №6189 від 21.06.2018 по зверненню ОСОБА_5 . В ході телефонної бесіди із ОСОБА_2 було встановлено, що він перебуває за межами м. Умані, в свою квартиру свого сина та вказаних родичів впускати для проживання не бажає, оскільки дані особи у вказаній квартирі не проживають із початку 90-х років.
У довідці № 3168 паспортиста КП РЕУ 3 від 22.08.2018, що видана ОСОБА_2 , 1945 р.н., вказано, що він зареєстрований, проживає в АДРЕСА_2 . Склад сім'ї: син ОСОБА_5 , 1969 р.н., внучка ОСОБА_12 , 1992 р.н., ОСОБА_13 , 1994 р.н., правнучка ОСОБА_7 , 2018 р.н.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 чинить перешкоди та не допускає ОСОБА_1 із дочкою до належної йому квартири.
До пояснень відповідача про те, що позивач ОСОБА_14 та її малолітня дитина не зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , суд віднісся критично, вказуючи у рішенні, що таке твердження не доведено належними та допустимими доказами.
Ухвалюючи рішення судом було взято до уваги довідки про реєстрацію місця проживання дочки позивача у зазначеній квартирі станом на 2018 рік та позивача станом на 2021 рік, при цьому інформацію про реєстрацію їх місця проживання на день ухвалення рішення судом перевірено не було.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Апеляційним судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 09.06.2023 року, посвідченим ОСОБА_15 , приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області 09.06.2023 року за реєстровим № 1421, ОСОБА_2 (продавець) передав у власність покупцю ОСОБА_16 квартиру АДРЕСА_1 .
Таким чином на час ухвалення судом першої інстанції у даній справі рішення 21 листопада 2023 року, відповідач ОСОБА_2 вже не був власником вказаної квартири.
Відповідно до договору дарування даної квартири від 26.01.2024 року ОСОБА_17 подарувала її і безоплатно передала своєму синові ОСОБА_3 .
Питання про залучення нового власника квартири як належного відповідача у даній справі районним судом не вирішувалось та на обговорення не ставилось.
Зважаючи на те, що заявлення позовних вимог про вселення у житлове приміщення та усунення перешкод при користуванні ним до ОСОБА_2 у даному випадку є неефективним способом захисту порушеного права і не призведе до поновлення прав позивача, адже останній не є власником спірної квартири та не є належним відповідачем у справі з наведених вище підстав, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість ухвалення рішення у даній справі за вказаного кола осіб, оскільки до участі у справі не був залучений власник спірної квартири.
Суд першої інстанцій не вирішив питання про склад осіб, які повинні брати участь у справі та не звернув уваги на те, що заявлений позивачем спір неможливо вирішити за вказаного в позові кола осіб, а тому наведені позивачем доводи не мають правового значення для правильного вирішення спору.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України)
Згідно з положеннями ЦПК України суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження позбавлений процесуальної можливості визначити суб'єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів.
Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 на час ухвалення рішення суду була у власності ОСОБА_17 , яка не була залучена до участі у справі, наразі вказана квартира знаходиться у власності ОСОБА_18 , а відповідач ОСОБА_2 вже не має будь-якого відношення до спірного житла, тому колегія суддів вважає, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Оскільки суд першої інстанції порушив вимоги цивільно-процесуального законодавства та не залучив суб'єкта, який має відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідач, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову з цих підстав.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, з позивача на користь ОСОБА_18 необхідно стягнути понесені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1056 грн.
Керуючись статтями 315, 367, 374, 376, 377, 382 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Патрікєєвої Інни Вікторівни задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року скасувати та прийняти нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради про вселення у житлове приміщення та усунення перешкод при користуванні ним відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1056 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах викладених в статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 31.07.2024 року.
Судді