04 липня 2024 року
м. Харків
справа № 635/6137/17
провадження № 22-ц/818/1940/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа -державний нотаріус Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Кормілець Юлія Миколаївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 травня 2018 року ухвалене у складі судді Назаренко О.В.
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому просила суд визнати заповіт від 09 червня 2011 року недійсним; визнати право власності на 3/5 частини будинку літ.»А-1» загальною площею 75,50 кв.м. та надвірні будівлі: льох Г, сарай 3, літня кухня И, сарай Л, баня М, гараж Н, душ О, вбиральня П, басейн Р, льох Т, вигрібна яма С, водопровід К, огорожа №3-6, водопровід К, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 09 червня 2011 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області був посвідчений заповіт за реєстровим № 3-502, відповідно до якого спадкоємицею зазначеного в заповіті майна спадкодавця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач та її нині покійний чоловік ОСОБА_3 проживали у АДРЕСА_1 починаючи з 2002 року. Станом на день подання позовної заяви продовжує проживати за вказаною адресою. Чоловік позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був сином спадкодавця за заповітом ОСОБА_4 . Вказує, що у разі відсутності заповіту чоловік позивача був би єдиним спадкоємцем своєї матері ОСОБА_4 , оскільки інших дітей вона не мала, а її чоловік помер раніше. Також позивач зазначала, що є спадкоємцем свого чоловіка (3/5 частини спадкового майна), а тому має безпосереднє відношення до частини майна, яке зазначене у заповіті.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Заповіт від 09 червня 2011 року, посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Кормілець Ю.М.., зареєстрований в реєстрі за № 3-502 - визнано недійсним;
Визнано право власності на 3/5 частини будинку літ. «А-1» загальною площею 75,50 кв.м. та надвірні будівлі: льох Г, сарай З, літня кухня И, сарай Л, баня М, гараж Н, душ О, вбиральня П, басейн Р, льох Т, вигрібна яма С, водопровід К, огорожа № 3-6, водопровід К., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Рішення обґрунтовано тим, що нотаріус Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Кормілець Ю.М. не мав права видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки такі дії не узгоджуються із Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та цивільним законодавством України.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд розглянув справи без її участі та без належного її повідомлення. Відповідно до ст.127 ЦПК України, в редакції що діяла на час відкриття провадження у справі, після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження. Одночасно з ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви. Суд вимоги вказаної статті не виконав, копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками апелянту не надіслав. Скаржник зазначила, що відповідно до законодавства України, існує три підстави для визнання заповіту недійсним, а саме:коли волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі; заповіт складений особою,яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу дієздатності для складання заповіту); заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення відсутність нотаріального посвідчення, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Проте жодної із вказаних підстав визнання заповіту недійсним позивачем в позові не зазначено, під час розгляду справи у суді не встановлено, не доведено та не підтверджується матеріалами спадкової справи та судової справи. Заповіт за реєстровим N?3-502 від 09.06.2011 був складений ОСОБА_4 у встановленій законом формі, порядку та зареєстрований в реєстрі, у повній відповідності до вимог ст.ст. 1234-1236, 1247 ЦК України, зокрема з додержанням письмової форми, з вказівкою місця та часу його складання, підписаний особисто спадкодавцем та засвідчений нотаріусом. Обсяг дієздатності спадкодавця ОСОБА_4 був встановлений нотаріусом під час складання та посвідчення оскаржуваного заповіту у 2011 році. Також нотаріусом було встановлено вільне волевиявлення спадкодавця. Скаржник зауважив, що те, що суд прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що спадкодавець мала намір переписати заповіт та залишити майно своєму синові ОСОБА_3 , не доводить того факту, що оскаржуваний заповіт був складений під впливом, волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі. Вказані твердження свідків є лише їх суб'єктивною думкою та не підтверджуються матеріалами справи.
Апелянт наголосив, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 був жив її батько, спадкоємець першої черги за законом. Він погодився із волею своєї матері та не заперечував проти заповіту, з позовом до суду про визнання заповіту недійсним не звертався. ЇЇ мати, позивач у справі, взагалі ніяких прав на отримання спадку після смерті її свекрухи ОСОБА_4 не має. Жодну із вказаних вище підстав визнання заповіту недійсним позивачем не доведено. Те що позивач жила в спірному будинку починаючи з 2002р. не дає їй права та отримання цього будинку у власність.
Отже, заповіт, складений ОСОБА_4 09.06.2011, відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме він викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в Спадковому реєстрі.
Суд не встановив, що у момент складення заповіту у ОСОБА_4 були фізичні вади або хвороби, які б позбавляли її дієздатності. Належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача суду позивачем надано не було та судом не встановлено. Отже, було дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії Позивачем не зазначено в позові та не доведено порушень вимог закону щодо складання та посвідчення заповіту.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 09 червня 2011 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області був посвідчений заповіт за реєстровим № 3-502, відповідно до якого спадкоємицею зазначеного в заповіті майна спадкодавця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкодавець ОСОБА_4 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 18.01.2015 року.
14 листопада 2015 року на підставі вищевказаного заповіту державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Кормілець Ю.М. було видане свідоцтво про право на спадщину спадкоємиці ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 14.11.2015 року спадщина складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташований житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 75,50 кв.м та надвірні будівлі: льох Г, сарай З, літня кухня И, сарай Л, баня М, гараж Н, душ О, вбиральня П, басейн Р, льох Т, вигрібна яма С, водопровід К, огорожа № 3-6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних копії спадкової справи, що була заведена Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області заповіт за №3-502 був посвідчений 09 червня 2011 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Кормілець Ю.М. та відповідно заведено спадкову справу №254/2015, реєстровий номер 3-1564.
Спірний будинок з надвірними будівлями та спорудами належав сестрі спадкодавця ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.01.2011 року. ОСОБА_8 володіла вказаною нерухомістю на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 04.05.1979 року у справі № 2-988, зареєстрованого у Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації 25.06.1979 року у реєстрову книгу 9, за реєстровим № 1129.
Спадкоємицею ОСОБА_8 була її сестра ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 та її нині покійний чоловік ОСОБА_3 проживали у АДРЕСА_1 починаючи з 2002 року. Станом на день судового розгляду позивач продовжує проживати за вказаною адресою.
Чоловік позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, був сином спадкодавця за заповітом ОСОБА_4 .
Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтвердили намір спадкодавця залишити спірний будинок сину. Проте не маючи на це своєї доброї волі, вона була вимушена скласти заповіт на онуку ОСОБА_2 . Потім ОСОБА_4 мала намір змінити заповіт і звернутися із цим до нотаріуса, але потрапила до лікарні і не встигла це зробити.
Відповідно до положень статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Отже, як позов щодо встановлення нікчемності заповіту з підстав складення заповіту з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, так і позов про визнання заповіту недійсним з підстав відсутності вільного волевиявлення заповідача і не відповідності заповіту його волі, може бути подано до суду виключно заінтересованою особою, тобто особою, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному правочині (заповіті).
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання заповіту недійсним (нікчемним), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.
Критерієм визначення заінтересованості позивача є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання заповіту недійсним (нікчемним) майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті визнання заповіту недійсним (нікчемним) (права, майно).
Статтями 1217, 1258 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до частини першої та другої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах (частина перша статті 1257 ЦК України), тобто з дотримання вимог статей 1268, 1270 ЦК України щодо прийняття спадщини у шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон чи договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб'єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Встановивши, що відповідно до складеного ОСОБА_4 заповіту позивачка, яка є невісткою спадкодавиці, судова колегія доходить висновку, що ОСОБА_1 не є заінтересованою особою, яка наділена правом на звернення до суду з позовом про визнання заповіту недійсним (нікчемним).
Таким чином, з урахування того, що позивач не є учасником спадкових правовідносин після смерті ОСОБА_4 , а інтерес позивачки законом не охороняється, висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи і чинному законодавству.
Оскільки визнання заповіту недійсним (нікчемним) на теперішній час не тягне для позивача жодних правових наслідків, натомість позивач по справі являється боржником відповідача, відповідно до оспорюваного заповіту, позивач по справі не є заінтересованою особою, яка наділена правом на звернення до суду з позовом про визнання заповіту недійсним (нікчемним).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім цього позивачкою не доведено існування таких обставин, які б свідчили про нікчемність заповіту на противагу дійсного волевиявлення спадкодавиці щодо розпорядження своїм майном.
Свобода заповіту, як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 травня 2018 року - скасувати. Ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 11.07.2024
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук