04 липня 2024 року
м. Харків
справа № 953/3452/23
провадження № 22-ц/818/1587, 1588/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.
за участі секретаря : Тітченко О.В.учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційні скарги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2023 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова року від 05 грудня 2023 року у складі судді Бобко Т.В.,-
У травні 2023 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в якому просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 153380,00 гривень, моральної шкоди - в розмірі 10000 гривень, витрати, пов'язані з проведенням експертної оцінки збитків у розмірі 3000 гривень, здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , яка розташована над квартирою позивача. 22 серпня 2022 року з квартири АДРЕСА_3 сталося залиття квартири позивача, за результатами обстеження квартири АДРЕСА_4 , яка належить позивачу, співробітниками дільниці № 11 КП «Жилкомсервіс» було виявлено та зафіксовано обсяг та характер пошкодженого майна та встановлено причину залиття - поломка шлангу на пральній машині власника квартири АДРЕСА_3 , власники квартири № 48 26.08.2022 своїми силами перекрили кран на стояку холодного водопостачання, який проходить по сходовій клітині, перекривши таким чином постачання холодної води в свою квартиру. Зазначені обставини також підтверджуються відеозаписом та фото, здійсненим 26.08.2022 особою, що надала доступ до квартири позивача - ОСОБА_5 . Отже, позивач зазначає, що причиною залиття належної їй квартири стало необережне поводження з сантехприладами відповідачем. Для визначення матеріального розміру завданих внаслідок залиття квартири збитків суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 здійснено оцінку завданих збитків, про що 15.09.2022 складено звіт, за яким вартість матеріальних збитків внаслідок залиття квартири визначено в розмірі 153380,00 гривень. При проведенні оцінки оцінювачем використано зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва, який здійснив інженер проектувальник ОСОБА_7 . Вартість виконаної роботи з визначення розміру матеріальних збитків становить 3000 гривень.
Крім того, по вині відповідача було пошкоджено майно позивача, що призвело до порушення життєвого устрою позивача, а отже призвело до незручностей, хвилювань, душевних страждань та інших негативних наслідків. Позивач була позбавлена можливості вести звичайне життя, розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в сумі 10000 гривень.
Позивач також зазначає розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи: судовий збір за подання позову - 1663,80 гривень, орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу - від 15000 гривень.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2023 року, позовні вимоги задоволені.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 153380,00 гривень в рахунок відшкодування завданої внаслідок залиття квартири матеріальної шкоди, 3000,00 гривень в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням оцінки вартості збитків, 10000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та 1663,80 гривень в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова року від 05 грудня 2023 року стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень в рахунок витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Рішення обґрунтовано тим, що позивачем доведено розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, враховуючи, що у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що її не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Апелянт зазначив, що докази надані на підтвердження позовних вимог не є належними, допустимими та достатніми для їх задоволення та судом першої інстанції неправильно встановлено дійсні обставини справи, внаслідок чого ухвалене незаконне та необґрунтоване рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2008 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер довідки 308379466).
Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2020 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер довідки 327126754).
30 серпня 2022 року комісією у складі інженера дільниці №11 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_8 , в.о. майстра дільниці №11 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_9 , складено акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), який затверджений начальником дільниці № 11 КП «Жилкомсервіс», згідно якого 22 серпня 2022 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_5 , оскільки пошкодження утворені від проникнення води з верхнього поверху. Причина залиття - поломка шлангу на пральній машині власника квартири АДРЕСА_3 . 26 серпня 2022 року власники квартири АДРЕСА_3 своїми силами перекрили кран на стояку холодного водопостачання, який проходить по сходовій клітині, чим перекрили постачання холодної води в свою квартиру, ні в аварійну службу КП «Харківводоканал», ні на дільницю №11 КП «Жилкомсервіс» власники квартири АДРЕСА_3 не звертались. Отже, комісія дійшла висновку за визначеним характером шкоди, що шкода заподіяна з вини власника квартири АДРЕСА_3 .
Також при обстеженні комісією виявлені наступні пошкодження: в жилій кімнаті на стелі виявлені сліди залиття площею 2,5 кв.м, часткове відшарування побілки та цементної штукатурки, при простукуванні в другій кімнаті (спальня) - сліди залиття в кутку на стику стелі зі стінами площею 0,5 кв.м; в приміщенні підсобки, яка розміщена поряд з кухнею, на стелі відшарування шпалер та намокання стін площею 3 кв.м; в коридорі квартири сталося здуття паркету площею 4.4 кв.м; в коридорі та кімнаті № 2 відсутнє світло, в інших кімнатах періодично зникає.
Наявність зазначених в акті пошкоджень в квартирі АДРЕСА_4 також вбачається з дослідженого в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції відеозапису, на якому зафіксовані пошкодження внаслідок залиття, та підтверджується показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , який з його слів доглядав за належною позивачці квартирою та виявив факт залиття 22 серпня 2022 року. Крім того зазначений свідок пояснив, що разом з двома чоловіками підіймався 28 серпня 2022 року в квартиру АДРЕСА_3 , останні в його присутності встановили, що залиття відбулось через поломку вмонтованого в стіну шлангу пральної машини.
Як вбачається зі звіту про визначення розміру матеріальних збитків, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 918/20 від 09.10.2022), розмір збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ОСОБА_1 , власниці квартири АДРЕСА_1 , внаслідок залиття квартири, що сталось 22 серпня 2022 року та зафіксовано актом про залиття від 30 серпня 2022, становить 153380,00 гривень з урахуванням ПДВ.
На підставі акту прийому-передачі робіт з незалежної оцінки майна згідно угоди від 06 серпня 2022 року, вартість робіт щодо складання звіту про оцінку вартості збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ОСОБА_1 , власниці квартири АДРЕСА_1 , внаслідок залиття квартири, що сталось 22 серпня 2022 року, становить 3000 гривень, яка оплачена позивачем за квитанцією від 07.09.2022.
01 квітня 2023 року адвокатом Гончаренко Н.А., як представником позивача ОСОБА_1 на адресу відповідача цінним листом з повідомленням направлена претензія про відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок залиття квартири 22 серпня 2022 року, до якої додані, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, інформаційна довідка, акт про залиття від 30.08.2022, витяг зі звіту про визначення розміру матеріальних збитків, рахунок-фактура, акт прийому-передачі, квитанція.
Розмір збитків, завданих внаслідок залиття квартири позивача, визначений звітом про визначення розміру матеріальних збитків, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 918/20 від 09.10.2022), становить 153380,00 гривень та відповідачем не спростований. Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача.
Згідно даних Рецензії на Звіт звіт класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна , є неякісним та ( або ) непрофесійним та не може бути використаний(т. 1 а.с. 184 - 187).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що збитки, спричинені позивачу внаслідок залиття квартири з вини відповідача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, зазначене підтверджується належними та допустимими доказами, тому заподіяні збитки повинні бути відшкодовані відповідачем у повному обсязі з підстав, передбачених ст.22, 1166, 1192 ЦК України.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила) передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17 (провадження № 61-1857св19).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Статтею 317 Цивільного кодексу України, передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до частини другої статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572 (зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом положень частини третьої статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання ним шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, при цьому обов'язок доведення відсутності вини несе відповідач.
Судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , власником квартири АДРЕСА_3 цього будинку є відповідач ОСОБА_2 . Факт залиття 22 серпня 2022 року квартири АДРЕСА_4 підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 30 серпня 2022 року, складеним комісією у складі інженера дільниці №11 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_8 , в.о. майстра дільниці №11 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_9 , наданим позивачем відеозаписом та показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 .
Причиною залиття квартири АДРЕСА_1 водою за висновками комісії стала поломка шлангу на пральній машині з вини власника квартири АДРЕСА_3 цього будинку.
Зазначений акт суд апеляційної інстанції вважає належним і допустимим доказом у справі.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). У додатку № 4 до цих Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207, зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік ); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії.
За змістом акту в результаті залиття водою квартири АДРЕСА_4 в жилій кімнаті на стелі виявлені сліди залиття площею 2,5 кв.м., часткове відшарування побілки та цементної штукатурки, при простукуванні в другій кімнаті (спальня) - сліди залиття в кутку на стику стелі зі стінами площею 0,5 кв.м.; в приміщенні підсобки, яка розміщена поряд з кухнею, на стелі відшарування шпалер та намокання стін площею 3 кв.м.; в коридорі квартири сталося здуття паркету площею 4.4 кв.м.; в коридорі та кімнаті № 2 відсутнє світло, в інших кімнатах періодично зникає.
Наявність зазначених в акті пошкоджень в квартирі АДРЕСА_4 також вбачається з оглянутих в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції фото, на яких зафіксовані пошкодження внаслідок залиття, та підтверджується показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 .
Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний акт не може братися до уваги як доказ факту залиття квартири позивачки та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, спричиненою позивачу, є необґрунтованими, оскільки доводи щодо складення акту за відсутності відповідачки не спростовують вказані в ньому обставини щодо фіксації пошкоджень квартири залиттям та заподіяння внаслідок цього майнової шкоди позивачці та не тягнуть за собою його недійсність.
Таким чином, відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляла та не надала доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц (провадження № 61-28098св18).
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи представника відповідача про те, що акт про залиття від 30.08.2022 року є неналежним доказом наявності вини відповідача у залитті квартири АДРЕСА_4 , оскільки вказаний акт загалом відповідає вимогам, встановленим вищезазначеними Правилами, оскільки в ньому зазначені всі відомості: дата та місце складання, члени комісії, місце залиття, подія, що трапилась, наслідки залиття, причини залиття.
Тобто, наданий позивачем акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачем не спростовані.
Доводи відповідача про те, що акт залиття квартири складений некомпетентними особами і не відповідає за формою вимогам законодавства України не приймаються судом, оскільки із пояснень сторін по справі у судовому засіданні встановлено, що члени комісії, які склали акт обстеження квартир, є працівниками організації, що обслуговує будинок і у їх компетентності сумнівів у суду не виникає.
При цьому порушення процедури при складенні акту, зокрема і щодо його форми, і щодо його змісту, не виключає вину відповідачки і дає підстав вважати доведеними обставини, що шкода позивачці спричинена не з вини відповідачки.
Відповідачем доказів, що залиття квартири відбулось не з її вини суду не надано.
Клопотання про призначення по справі судової експертизи з метою визначення причини залиття позивачкою заявлено не було.
Отже, даними акту про залиття від 30.08.2022 року підтверджено факт залиття квартири АДРЕСА_1 , власником квартири квартири АДРЕСА_2 з причини поломки вмонтованого в стіну шлангу пральної машини.
Згідно частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Належним доказом розміру матеріальної шкоди може слугувати, наприклад, висновок експертизи, кошторис складений відповідною будівельною організацією (зазначені висновки містяться в ухвалах ВССУ від 16 листопада 2016р. у справі № 644/11576/15-ц; від 31 травня 2017 року у справі № 761/10016/13-ц; від 17 серпня 2017 у справі № 667/8086/15-ц).
Розмір збитків, завданих внаслідок залиття квартири позивача, визначений звітом про визначення розміру матеріальних збитків, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 918/20 від 09.10.2022), становить 153380,00 гривень та відповідачем не спростований.
Відповідачкою надана рецензія на Звіт, проте зазначена Рецензія не містить беззаперечного висновку про те, що допущені при складанні Звіту порушення вплинули на достовірність оцінки завданих збитків. Суму яка би відповідала розміру завданих збитків зазначена рецензія не містить.
Отже, розмір матеріальної шкоди, завданої відповідачем внаслідок залиття, підтверджений матеріалами справи.
За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири відповідачем, причину та розмір завданої шкоди, врахувавши, що відповідач не довела відсутність своєї вини у спричиненні шкоди та не спростувала заявленого позивачкою розміру завданої шкоди, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.
Водночас судова колегія вважає, що стягненню підлягає розмір заподіяної позиваці матеріальної шкоди без врахування ПДВ, оскільки збитки у вигляді податку на додану вартість виникають виключно при здійсненні ремонтних робіт платником зазначеного податку. Доказів проведення поточного ремонту після залиття квартири позивачкою не надано.
З огляду на те, що судом першої інстанції не взято цього до уваги, судова колегія доходить висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму збитків за вирахуванням ПДВ.
Тому апеляційна скарга ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення суду підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні в частині визначеного судом розміру матеріальної шкоди. З відповідачки на користь позивачки належить стягнути суму розраховану без врахування ПДВ, тобто зменшити на 20%.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
21 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Гончаренко Н.А. укладений Договір №21 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов'язався надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а клієнт зобов'язався оплатити адвокату надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 26 серпня 2022 року між вказаними сторонами укладена Додаткова угода №1, а 26 грудня 2022 оку - Додаткова угода №2, які також підписані сторонами.
Акт приймання-передачі наданих послуг №2 підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Гончаренко Н.А. 02 жовтня 2023 року. Зі змісту вказаного акту вбачається, що з 0 адвокатом надано, а клієнтом отримано наступні юридичні послуги: 27.04.2023-02.05.2023 - аналіз документів, що стосуються спору, аналіз судової практики по аналогічних справах для формування правової позиції, складання позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири, направлення позову з додатками відповідачу та до Київського районного суду міста Харкова вартістю 5000 гривень; 07.06.2023 та 03.07.2023 - участь у судових засіданнях (з урахуванням часу, витраченого адвокатом на прибуття до суду) вартістю по 2500 гривень за кожне засідання; 14.07.2023 - складання та подання до суду заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, направлення заяви відповідачу вартістю 1000 гривень; 31.07.2023 та 27.09.2023 - участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції вартістю по 1500 гривень за кожне засідання; 02.10.2023 - підготовка, складання та подання до суду заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу, направлення заяви відповідачу вартістю 1000 гривень, а всього на суму 15000 гривень.
02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 сплатила 15000 гривень на рахунок адвоката Гончаренко Н.А. за умовами договору про надання правових послуг та акту приймання-передачі.
Судом першої інстанції не всі визначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу визнані обґрунтованими та доведеними щодо необхідності їх надання у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг.
Так, судом першої інстанції встановлено, що наведені адвокатом докази є об'єктивними й такими, що підтверджують надання позивачу правничої допомоги адвокатом за всі перелічені в акті приймання-передачі послуги, окрім участі адвоката в режимі відеоконференції у судовому засіданні 31 липня 2023 року вартістю 1500 гривень. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, судове засідання, призначене на 31 липня 2023 року не відбулось у зв'язку з неможливістю підключення відеоконференції з технічних причин та було знято з розгляду цих підстав, про що свідчить довідка секретаря судового засідання від 31 липня 2023 року.
Щодо інших наданих адвокатом послуг, на переконання суду, наведені докази є об'єктивними й такими, що підтверджують надання позивачу правничої допомоги адвокатом Гончаренко Н.А. у розмірі 13500 гривень.
Із матеріалів справи та наданих представником позивача документів на підтвердження несення позивачем витрат по сплаті правничої допомоги адвоката вбачається, що такі дії представника відповідають умовам договору про надання правової допомоги. Витрати на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) в межах розгляду даної справи, з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а також з обсягом, наданих адвокатом послуг та значенням справи для сторони. При цьому така сума витрат повністю відповідає розміру гонорару, визначеному сторонами в Додатковій угоді №1 до договору.
Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволені частково, судова колегія доходить висновку про необхідність стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 831,90 грн судового збору сплаченого в суді першої інстанції та витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, що складає 12000,00 грн, тим самим змінити додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова року від 05 грудня 2023 року.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2023 року в частині стягнення коштів в рахунок відшкодування завданої внаслідок залиття квартири матеріальної шкоди - змінити.
Зменшити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої внаслідок залиття квартири матеріальної шкоди до 122704 (ста двадцяти двох тисяч сімсот чотирьох) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 831 (вісімсот тридцять одну) грн 90 коп судового збору сплаченого в суді першої інстанції.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова року від 05 грудня 2023 року - змінити.
Зменшити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок витрат на правничу допомогу до 12000 (дванадцяти тисяч) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 липня 2024 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук