Справа № 537/751/24 Номер провадження 22-ц/814/2450/24Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
30 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року (повний текст рішення складено 02 квітня 2024 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (надалі також - позивач, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» посилалось на те, що ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі також - первісний кредитор, ТОВ «Авентус Україна») з метою отримання грошових коштів, у зв'язку з чим підписала договір про надання споживчого кредиту № 4723270 від 04 вересня 2021 року, відповідно до якого вона отримала грошові кошти в сумі 11200,00 грн.
В свою чергу, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, оскільки не повернула своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, не сплатила відсотки за прострочення сплати кредиту. У зв'язку з цим виникла заборгованість, яка становить 34147,51 грн: 10785,60 грн - тіло кредиту, 23361,91 грн - нараховані проценти.
Позивачем вказано, що 17 січня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема й за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Станом на дату звернення до суду із позовом, відповідач продовжувала ухилятись від виконання своїх зобов'язань, з огляду на що, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 34147,51 грн, а також судові витрати, що складаються зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 34147,51 грн, яка складається із суми кредиту - 10785,60 грн, процентів за користування кредитом - 23361,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Позиції учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року не погодилася відповідач та оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохала суд скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Відповідач зауважує, що стягнення відсотків за користування кредитними коштами було здійснено поза межами строку кредитування, який був обумовлений умовами спірного кредитного договору. Місцевий суд, стягуючи з відповідача відсотки за користування кредитними коштами, не вказав період, за який здійснено таке стягнення, а також дійшов до помилкового висновку, що пролонгація договору неодноразово відбувалася, оскільки такі дії можуть вчинятися за пропозицією споживача. Доказів пролонгації кредитного договору №4723270 від 04 вересня 2021 року позивачем не надано, а тому після закінчення строку дії договору останній втратив право нараховувати відсотки на залишок заборгованості.
ОСОБА_1 наголошує, що нарахування позивачем заборгованості по відсоткам на період часу після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованим, що підтверджується й правовою позицією, що висловлена Верховним Судом.
Крім того, жоден супровідний документ позивача та первісного кредитора не містить даних про вартість кредиту при його автопролонгації та вказівки про її можливість взагалі, що свідчить про викладення договору саме в такій формі з метою введення в оману споживача.
З огляду на внесення періодичних платежів, відповідач вважає, що непогашена сума заборгованості за тілом кредиту становить 4846,67 грн, що є обґрунтованим розміром заборгованості.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач прохав суд залишити судове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення та стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000,00 грн.
Позивач наголошує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснено в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 34147,51 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 04 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 4723270 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 11200,00 грн (пункт 1.3. кредитного договору); строк кредиту 30 днів (пункт 1.4. кредитного договору). Дата повернення кредиту (04 жовтня 2021 року) вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (пункт 1.4. кредитного договору).
Пунктом 1.5. визначено види процентних ставок, що узгоджені сторонами правочину: стандартна - 1,90 % в день, знижена - 0,95 % в день (т.1, а.с. 12-16).
Розділом 4 «Пролонгація строку договору» договору № 4723270 про надання споживчого кредиту від 04 вересня 2021 року передбачені положення стосовно пролонгації строку кредиту, згідно пункту 4.1. якого передбачено, що строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктом 4.2. договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в пункті 4.3. договору.
Відповідно до підпункту 4.2.2. пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства в розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із вказаних способі в цьому пункті.
Підпункт 4.2.3. передбачає, що товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.
Що ж стосується порядку автопролонгації, то він закріплений положеннями підпунктів 4.3.1.-4.3.2. договору.
Згідно підпункту 4.3.1. договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев?яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до підпунктів 4.2.2.-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопрологації є новою датою повернення кредиту.
Підпунктом 4.3.2. договору передбачено, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в підпункті 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому пунктом 4.2. договору.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 по кредитному договору №4723270 від 04 вересня 2021 року здійснювала на користь ТОВ «Авентус Україна» переказ коштів, а саме: 02 жовтня 2021 року було перераховано 3500,00 грн (414,40 грн - оплата основного боргу, 3085,60 грн - оплата процентів); 04 жовтня 2021 року було перераховано 102,46 грн (оплата процентів); 02 листопада 2021 року було перераховано 5942,87 грн (оплата процентів) (т.1, а.с. 71-83).
17 січня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 17.01/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно пункту 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (т.1, а.с. 48-52).
Відповідно до витягу Реєстру боржників за договором факторингу № 17.01/23-Ф від 17 січня 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги, зокрема до відповідача в сумі 34147,51 грн, з яких: 10785,60 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 23361,91 грн - сума заборгованості за відсотками (т.1, а.с. 60).
Згідно копії свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_2 у зв'язку з одруженням змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (т.1, а.с. 101).
Позиція апеляційного суду
Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини першої-другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами спірного договору про надання споживчого кредиту, що підписаний сторонами спору, узгоджено, що строк кредиту становить 30 днів, який може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору (згідно пункту 1.4. договору).
Розділом 4 «Пролонгація строку договору» договору № 4723270 про надання споживчого кредиту від 04 вересня 2021 року передбачені положення стосовно пролонгації строку кредиту, згідно пункту 4.1. якого передбачено, що строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктом 4.2. договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в пункті 4.3. договору.
Відтак, сторонами справи була передбачена можливість продовження строку договору про надання споживчого кредиту або за ініціативою споживача, або шляхом автопролонгації, що мають певні особливості застосування та обмежені узгодженими сторонами правочину часовими проміжками.
Порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача передбачений підпунктами 4.2.1. - 4.2.4. договору. Зокрема, відповідно до підпункту 4.2.2. пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства в розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із вказаних способі в цьому пункті.
Підпункт 4.2.3. передбачає, що товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 по кредитному договору №4723270 від 04 вересня 2021 року здійснювала на користь ТОВ «Авентус Україна» переказ коштів, а саме: 02 жовтня 2021 року було перераховано 3500,00 грн (414,40 грн - оплата основного боргу, 3085,60 грн - оплата процентів); 04 жовтня 2021 року було перераховано 102,46 грн (оплата процентів); 02 листопада 2021 року було перераховано 5942,87 грн (оплата процентів).
З огляду на обставини справи, а також узгоджені між сторонами спору умови кредитних зобов'язань, відповідач, здійснивши 02 жовтня 2021 року оплату на часткове погашення заборгованості за основним боргом та процентів на загальну суму 3500,00 грн, тим самим висловила ініціативу на пролонгацію строку кредиту до 02 листопада 2021 року (на 30 днів), а здійснивши 02 листопада 2021 року оплату на часткове погашення заборгованості за основним боргом та процентів на загальну суму 5942,87 грн - ще раз ініціюючи пролонгацію кредитного договору на строк 30 днів, тобто до 02 грудня 2021 року, що було акцептовано кредитором, шляхом направлення повідомлення про погодження ініціативи боржника на електронну адресу останньої (т.1, а.с. 133).
Слід зауважити, що матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не було подано доказів того, що остання повідомляла первісного кредитора про те, що здійснюючи вище зазначені платежі вона не бажає продовжувати строк користування кредитом, як було обумовлено умовами спірного договору (підпункт 4.2.2.).
Крім того, умовами договору про надання споживчого кредиту передбачено, що у випадку акцептування товариством пропозиції споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в підпункті 4.2.2. цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті (згідно підпункту 4.2.4.).
Що ж стосується порядку автопролонгації, то він закріплений положеннями підпунктів 4.3.1.-4.3.2. Згідно підпункту 4.3.1. договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев?яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до підпунктів 4.2.2.-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопрологації є новою датою повернення кредиту.
Підпунктом 4.3.2. договору передбачено, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в підпункті 4.3.1 договору.
Отже, у випадку на дату закінчення строку кредиту наявності заборгованості, сторони кредитного зобов'язання узгодили можливість автопролонгації спірного договору на строк, що не повинен перевищувати 90 календарних днів поспіль.
У зв'язку з наявністю у відповідача кредитної заборгованості, 03 грудня 2021 року первісний кредитор повідомив боржника, що відповідно до підпункту 4.3.1. кредитного договору строк кредиту продовжено на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль (т.1, а.с. 153).
Відтак, первісним кредитором, у зв'язку з неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань за укладеним кредитним договором, було застосовано положення про автопролонгацію строку кредиту, термін дії якого становить до 90 календарних днів поспіль.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що кредитором відповідно до умов договору було автопролонговано строк кредиту до 90 календарних днів поспіль із врахування попередніх двох пролонгацій кредиту на строк 30 днів кожна, які відбувалася за ініціативою споживача, шляхом часткової оплати заборгованості в період дії договору.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до місцевого суду, вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося за період часу з 04 вересня 2021 року по 24 лютого 2022 року, що відповідає строку дії кредитного договору з урахуванням його продовження в узгодженому сторонами порядку.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
З огляду на узгоджені положення спірного договору, а також беручи до уваги матеріали справи, колегія суддів вважає необґрунтованим довід відповідача про те, що стягнення відсотків за користування кредитом здійснено поза межами строку кредитування.
Щодо черговості погашення кредитної заборгованості
У поданій апеляційній скарзі відповідачем було здійснено власний розрахунок заборгованості, однак при його виконанні боржником не було враховано черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням.
Так, статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Сторонами спору пунктом 6.3. договору було узгоджено черговість здійснення платежів споживачем: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості: прострочені зобов?язання по процентам; прострочені зобов?язання по кредиту (підпункт 6.3.1.); у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості: строкові зобов?язання по процентам; строкові зобов?язання по кредиту (підпункт 6.3.2.); у третю чергу здійснюється сплата інших платежів за договором (підпункт 6.3.3.).
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу позивач прохав суд, зокрема стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача разом з відзивом на апеляційну скаргу було подано до суду: копію довіреності у порядку передоручення на представлення інтересів ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» ОСОБА_4 (т.2, а.с. 08); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Крюковою М.В. (т.2, а.с. 35); копію договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В., згідно умов якого сторонами правочину узгоджено, що оплата за надані послуги складається із суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі, а факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги (т.2, а.с. 11-12); копію звіту про надання правової допомоги згідно договору №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, яка датована 25 червня 2024 року, та в якій наведено перелік видів наданої правової допомоги і їх вартість, а саме: правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу і його подання до суду апеляційної інстанції - 4 год, 8000,00 грн (т.2, а.с. 36); копія платіжної інструкції в національній валюті від 25 червня 2024 року № 5329, згідно якої ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» оплатив адвокату Крюковій М.В. надані юридичні послуги у розмірі 8000,00 грн (т.2, а.с. 37).
Слід зауважити, що відзив на апеляційну скаргу та додані до нього документи були направлені представником позивача до електронного кабінету відповідача, що підтверджується квитанцією про доставку 27 червня 2024 року документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (т.2, а.с. 38-39).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
З матеріалів справи вбачається, що отримавши в електронному кабінеті системи ЄСІТС поданий представником позивача відзив на апеляційну скаргу, відповідач будь-яких заперечень щодо заявлених у ньому вимог про відшкодування судових витрат до суду апеляційної інстанції не подала.
Крім того, частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З огляду на предмет спору з урахуванням ціни позову, вказаний перелік наданих адвокатом послуг ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», зокрема правова експертиза документів та подання відзиву на апеляційну скаргу до суду, враховуючи принципи справедливості та верховенства права, а також беручи до уваги майновий стан відповідача, колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягають кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року - без змін.
Щодо судових витрат в частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат в частині судового збору та відсутні підстави для розподілу судових витрат в частині судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 липня 2024 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко