Справа № 543/1273/23 Номер провадження 22-ц/814/2678/24Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є.А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
30 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб кизи, на ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони справи мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу батьків проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні, у зв'язку з чим наявна необхідність стягнення з відповідача - батька дитини аліменти на його утримання.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач прохала суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2024 року позов задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 грудня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2024 року прийнято заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду до розгляду та відкрито провадження по справі.
Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року цивільну справу № 543/1273/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів зупинено до демобілізації ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.
У поданій апеляційній скарзі позивач прохала суд скасувати ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року і направити справу в суд першої інстанції для подальшого розгляду справи.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку позивача, ухвала місцевого суду постановлена з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною та необґрунтованою, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому є такою, що підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 наголошує, що заочне рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2024 року набрало законної сили 26 березня 2024 року, що підтверджується довідкою, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», однак місцевим судом було повідомлено позивача про неможливість видачі виконавчого листа у зв'язку з ненабранням рішення суду першої інстанції законної сили, хоча за приписами положень діючого законодавства передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Зазначаючи частину другу статті 252 ЦПК України, вказує на заборону суду зупиняти провадження у справі про стягнення аліментів.
Наголошено, що суд, без наявності відповідного клопотання відповідача, за власною ініціативою вирішив зупинити провадження у справі до демобілізації ОСОБА_2 , не врахувавши при цьому можливість останнього самостійно приймати участь у судових засіданнях.
Крім того, зупинення провадження у справі фактично призводить до безпідставного затягнення провадження у справі та надає змогу відповідачу і надалі ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків, а також порушує право дитини на рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач прохав суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року залишити без задоволення.
ОСОБА_2 зауважує, що він, 22 березня 2024 року, в межах строку, встановленого положеннями частини другої статті 284 ЦПК України, звернувся до Оржицького районного суд Полтавської області із заявою про перегляд заочного судового рішення від 23 лютого 2024 року.
Також вказано, що зупинення провадження з підстав, що передбачені статтею 251 ЦПК України, є не правом, а обов'язком суду.
Крім того, 03 червня 2024 року відповідачем - ОСОБА_2 скеровано рапорт щодо здійснення відрахування із отриманого ним доходу на користь сплати аліментів колишній дружині - ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 у розмірі 25 % від нарахованого грошового забезпечення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Предметом перегляду є ухвала про зупинення провадження у справі, яка відповідно до пункту 14 частини першої статті 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала зазначена в частині другій статті 369 ЦПК України, то справа підлягає розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Приписи цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до цього часу.
Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом з Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», введеним у дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, вирішено Начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам інших військових формувань невідкладно привести Збройні Сили України та відповідні військові формування у бойову готовність «ПОВНА» згідно з уточненими планами приведення військ (сил) у бойову готовність.
Бойова готовність «ПОВНА» - це стан найвищого ступеня бойової готовності військ, при якій вони здатні приступити до виконання бойових завдань.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України. Бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 мобілізований до складу Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
На підтвердження вище викладеного, відповідачем було надано до місцевого суду: довідку, видану командиром військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2024 року про те, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 118); витяг з послужного списку, згідно якого солдат ОСОБА_2 (станом на 12 березня 2024 року) призваний у Збройні Сили України по мобілізації 08 серпня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 і з 08 серпня 2022 року по 16 січня 2023 року обіймав посаду гранатометника, з 16 січня 2023 року по 24 листопада 2023 року - водія-механіка, а з 24 листопада 2023 року по теперішній час - водія-електрика (а.с. 119); витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 , згідно якого, зокрема солдат ОСОБА_2 є таким, що вибув у відрядження з 26 січня 2024 року для виконання службових (бойових) завдань за призначенням в польових умовах (а.с. 120).
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України, яка переведена у повну бойову готовність, безпосередньо брав участь у виконанні службових (бойових) завдань.
Виходячи з вищевказаного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Подібні висновки висловленні у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23 (провадження № 61-10894св23), від 05 червня 2024 року у справі № 317/3364/21 (провадження № 61-6041св24), від 19 червня 2024 року у справі № 490/1923/23 (провадження № 61-5751св24).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що провадження у справі не підлягало зупиненню з огляду на предмет спору не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на імперативність приписів частини першої статті 251 ЦПК України.
З аналізу норм процесуального права, а саме статей 251, 252 ЦПК України вбачається, що зупинення провадження у справі можливе як за ініціативою учасника справи, так і за власною ініціативою суду у випадках, що передбачені вище вказаними нормами права.
Також колегія суддів бере до уваги поданий до суду апеляційної інстанції рапорт відповідача на ім'я командира ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , згідно якого останній прохав утримувати з його грошового забезпечення аліменти у розмірі 25 % та перераховувати їх на користь колишньої дружини - ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повноліття дитини.
Також матеріали справи містять копії платіжних інструкцій, які підтверджують факт періодичного здійснення перерахування коштів відповідачем на картковий рахунок позивача.
Разом із тим, колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.
Зважаючи на наведене, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів та підстав для зупинення провадження у справі згідно положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є необґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив матеріали справи, із дотриманням норм процесуального права ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Абдуллазаде Л.Р. кизи слід залишити без задоволення, а ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року - без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб кизи - залишити без задоволення.
Ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 липня 2024 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко