Житомирський апеляційний суд
Справа №295/10240/23 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 31 Доповідач Борисюк Р. М.
30 липня 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Григорусь Н.Й., Трояновської Г.С.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/10240/23 за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Янчука Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна, про визнання договору дарування недійсним,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Янчука Максима Олександровичана ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 29 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Воробйової Т.А. у місті Житомирі,
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати недійсним договір дарування 35/100 частин будинку АДРЕСА_1 , який укладений 13 січня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 26 березня 2024 року у задоволенні позову - відмовлено.
24 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Янчук М.О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із позивача судових витрат на правничу допомогу у сумі 37 000,00 грн.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 29 квітня 2024 року вказану заяву залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Янчук М.О., просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постановлена ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в ній не відповідають обставинам справи.
Вказує, що відповідно до договору про надання адвокатських послуг № 48/1/23 від 25 серпня 2023 року, за послуги адвоката клієнт сплачує гонорар у розмірі 37 000,00 грн, оплата послуг здійснюється під час підписання даного договору в готівковій формі, у національній валюті гривні, на умовах 100% попередньої оплати, а обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не взяв до уваги докази, які підтверджують надання правничої допомоги, і безпідставно залишив заву про стягнення цих витрат без розгляду.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Янчук М.О. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити і надав пояснення, які відповідають доводам скарги.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).
Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення у даній справі було ухвалене 26 березня 2024 року, а з урахуванням приписів частини 8 статті 141 ЦПК України докази на підтвердження витрат, які сторона понесла або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, повинні були бути подані відповідачем протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, тобто до 01 квітня 2024 року включно (з урахуванням того, що 30 та 31 березня 2024 року вихідні дні).
Проте, заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представник відповідачки подав до суду лише 24 квітня 2024 року, тому місцевий суд залишив таку заяву без розгляду.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Установлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., про визнання договору дарування недійсним, - відмовлено (а.с.96-100 том 2).
24 квітня 2024 від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до суду надійшла заява, у якій він просить стягнути із позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 37 000,00 грн (а.с.116-117 том 2).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Отже, зі змісту частин першої і четвертої статті 127 ЦПК України вбачається, що поновлення відповідного строку судом можливе з поданням заяви про поновлення процесуального строку.
Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку представник відповідачки не заявляв та не вказав про існування поважних причин, які призвели до пропуску процесуального строку.
Також установлено, що сама ОСОБА_1 заяв по суті справи до суду не подавала, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, немає.
Матеріали справи також не містять жодного документу, який би до дня ухвалення судового рішення у справі свідчив про намір відповідача скористатись правом на розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи, що представником відповідачки у встановлений цивільним процесуальним законом строк не було подано доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, заява про ухвалення додаткового рішення залишається без розгляду.
Крім того, представником відповідачки докази витрат правової допомоги надані всупереч статті 246 ЦПК України, оскільки йому нічого не заважало надати докази понесених судових витрат в установлений законом строк до закінчення судових дебатів, оскільки весь обсяг правової допомоги був наданий до закінчення судового розгляду. Отже не існувало поважних причин, які б унеможливлювали їх подання.
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З таких обставин, колегія суддів вважає, що є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Янчука М.О. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись частиною 1 статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, так як ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Янчука Максима Олександровичазалишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 29 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 01 серпня 2024 року.