Провадження № 22-ц/803/6859/24 Справа № 205/14190/23 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
01 серпня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвестохіллс Веста» на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% у відповідності до ст.625 ЦК України, -
У грудні 2023 року ТОВ « ФК Інвестохіллс Веста» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% у відповідності до ст.625 ЦК України
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між позичальником ОСОБА_1 та АКБ "Форум" 03.06.2008 р. був укладений кредитний договір № 0220/08/15-N, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 32500 доларів США зі сплатою 13 % річних. 05.10.2011 р. рішенням по справі № 2-93/11, Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 38150,98 доларів США та 5000 грн заборгованості за кредитним договором та 1700,00 грн судового збору, та 120 грн інформаційно-технічного забезпечення справи. Станом на дату подачі позову вищевказане рішення суду залишається не виконаним. 28.03.2019 р. між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" було укладено договір відступлення прав вимоги 0002/19/6, відповідно до якого ПАТ "Банк Форум" відступило ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", а ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором кредиту №0220/08/15-14 та договором поруки № від 03.06.2008 р. Постановою Донецького апеляційного суду від 10.06.2020 р. замінено стягувача у справі № 2-93/11 на ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Таким чином, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" наділено правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ "Банк Форум" втратив такі права. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав: не припиняє правовідносин сторін цього договору; не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання; не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення. Відповідачами після набрання законної сили рішення суду не було виконано, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3% річних. Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання кредитор набуває право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню станом на 15.11.2023 р., відповідно до розрахунку заборгованості становить 1461,23 доларів США, що за курсом НБУ на дату подачі позову складає 53067,64 грн, з яких: нараховані 3% річних -1461,23 доларів США. Просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" 3% у розмірі 1461,23 доларів США, що за курсом НБУ на дату подачі позову складає 53067,64 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн, на сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% у відповідності до ст.625 ЦК України - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» подало апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішенням суду першої інстанції в повному обсязі.
Відповідач скористався правом та подав заперечення на апеляційну скаргу, прохав у задоволенні апеляційною скарги ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відмовити у повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, з огляду на таке.
Судом встановлено, що між позичальником ОСОБА_1 та АКБ "Форум" 03.06.2008 р. був укладений кредитний договір № 0220/08/15-N, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 32500 доларів США зі сплатою 13 % річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03.06.2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0220/08/15-N(П), за умовами якого поручитель в повному об'ємі відповідає по зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору.
Згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.10.2011 р. по справі № 2-93/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 38150,98 доларів США та 5000 грн. заборгованості за кредитним договором та 1700,00 грн судового збору, 120 грн інформаційно-технічного забезпечення справи.
28.03.2019 р. між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" було укладено договір відступлення прав вимоги 0002/19/6, відповідно до якого ПАТ "Банк Форум" відступило ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", а ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором кредиту №0220/08/15-14 та договором поруки № від 03.06.2008 р.
Постановою Донецького апеляційного суду від 10.06.2020 р. замінено стягувача ПАТ "Банк Форум" у справі № 2-93/11 на ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19.01.2022 року у справі №2-93/11 у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. Ухвала суду набрала законної сили 19.01.2022 р.
Також з матеріалів справи вбачається, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.10.2011 р. по справі № 2-93/11 на даний час не виконано.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 15.11.2023 р. загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню, становить 1461,23 доларів США, що за курсом НБУ на дату подачі позову складає 53067,64 грн, з яких: нараховані 3% річних -1461,23 доларів США.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц (провадження №61-32171сво18)).
Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (частина перша статті 267 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (стаття 625 ЦК України).
Не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності (пункт 4 частини першої статті 602 ЦК України).
Відповідно до правової позиції Верхового Суду, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 285/3536/20, тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності свідчить, що:
-натуральним зобов'язання (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном;
-задавненим зобов'язанням є зобов'язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред'являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності;
-законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов'язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред'явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності;
-очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов'язанні має бути й стосовно 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов'язанні. Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3% річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги;
-приватне право не може допускати ситуацію за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо строку пред'явлення виконавчого листа до виконання не беруться до уваги, оскільки фактичні обставини цієї справи, за яких ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19.01.2022 року у справі №2-93/11 у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено, свідчать, що основна вимога позивача, яка виникла на підставі рішення суду, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, а тому між сторонами виникло натуральне зобов'язання, до якого не можуть бути застосовані положення ст.625 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт неперебування виконавчого листа за основним борговим зобов'язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою судом у задоволенні заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише за грошовим зобов'язанням, яке підлягає виконанню.
У зв'язку із цим вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними.
Слід зазначити, що сплив строків пред'явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.
При цьому суд враховує не лише право стягувача, а й права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення.
Суд, встановивши відсутність обов'язку відповідача перед позивачем у грошовому зобов'язанні за договором №0220/08/15-14 та договором поруки № від 03.06.2008 р. у зв'язку зі спливом часового проміжку, наданого законом для пред'явлення виконавчого листа до виконання, є очевидною відсутністю правової підстави для стягнення з відповідача на користь позивача можливого похідного зобов'язання, передбаченого ст.625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції, їм у рішенні суду дано вірну правову оцінку.
Покликання в апеляційній скарзі на постанову Київського апеляційну суду не заслуговує на увагу, враховуючи, що постанови Київського апеляційну суду, на які покликається позивач, не можна застосувати до зазначених правовідносин у зв'язку з тим, що вони стосуються інших обставин справи і не є релевантними щодо даних правовідносин.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи є власним тлумаченням чинного законодавства та не спростовують висновків суду, не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.
З урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги позивача, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвестохіллс Веста» на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 травня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна