Провадження № 22-ц/803/7402/24 Справа № 175/9536/23 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
01 серпня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Деркач Н.М., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2023 року АТ “Акцент-банк” звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог АТ “Акцент-банк” посилалися на те, що 17 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ “Акцент-банк” з анкетою заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в “А-Банк”, на підставі якої відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ “Акцент-банк” з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети - Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Підписом заяви відповідач погодилась з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Позивачем було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку НОМЕР_2 . Зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. 17 листопада 2020 року банк встановив відповідачці кредитний ліміт у розмірі 14400 грн., який в подальшому було збільшено до 53900 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. У порушення умов вказаного договору відповідачка не виконала належним чином свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим, станом на 30 жовтня 2023 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 84082 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 53890 грн. 19 коп., заборгованості по відсоткам - 30192 грн. 66 коп. На підставі викладеного АТ “Акцент-банк” просив суду стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 17 листопада 2020 року, що утворилася станом на 30 жовтня 2023 року у розмірі 84082 грн. 85 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 53890 грн. 19 коп., заборгованості по відсоткам - 30192 грн. 66 коп., а також судові витрати у справі у розмірі 2684 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2024 року задоволено позовні вимоги АТ “Акцент-банк”. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ “Акцент-банк” заборгованість за кредитним договором б/н від 17 листопада 2020 року у розмірі 84082 грн. 85 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 53890 грн. 19 коп. та заборгованості по відсоткам у розмірі 30192 грн. 66 коп., а також судовий збір у розмірі 2684 грн., а всього стягнути 86 766 грн. 85 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 22 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ “Акцент-банк”, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ “Акцент-банк” просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду від 22 березня 2024 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до увагу ціну позову у розмірі 84082 грн. 85 коп., розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, АТ “Акцент-банк” просили суду стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 17 листопада 2020 року станом на 30 жовтня 2023 року у розмірі 84082 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 53890 грн. 19 коп., заборгованості по відсоткам - 30192 грн. 66 коп., а також судові витрати у справі у розмірі 2684 грн., посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором №б/н від 17 листопада 2020 року у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка нею у добровільному порядку не погашається.
Задовольняючи позовні вимоги АТ “Акцент-банк”, суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість належними доказами у справі, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з”ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ “Акцент-Банк”).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У справі встановлено, 17 листопада 2020 року між АТ “Акцент-Банк” та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір у вигляді Анкети-заяви б/н, згідно умов якого відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.23).
У заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.23).
У Анкеті-заяві позичальника від 17 листопада 2020 року, на яку посилається банк у позовній заяві, яка підписана позичальником, базова процентна ставка за кредитним лімітом не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, комісії, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
На підставі Анкети-заяви позивачем було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку НОМЕР_2 (а.с.24).
Банк свої зобов'язання виконав та 17 листопада 2020 року встановив відповідачці кредитний ліміт у розмірі 14400 грн., в подальшому - 12 серпня 2021 року було збільшено кредитний ліміт до 53900 грн. (а.с.25).
До кредитного договору банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ “Акцент-Банк” та витяг з Тарифів користування кредитною карткою “Універсальна” , “Універсальна GOLD”, “Зелена” (а.с.26-32, 33).
З наданого банком розрахунку заборгованості, виписки по картці вбачається, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №б/н від 17 листопада 2020 року станом на 30 жовтня 2023 року у розмірі 84082 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 53890 грн. 19 коп., заборгованості по відсоткам - 30192 грн. 66 коп. (а.с.5-8, 10-22).
Відповідач добровільно заборгованість не сплачує.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту - 53890 грн. 19 коп., стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 30192 грн. 66 коп. (а.с.1-4).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ “Акцент-Банк”, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ “Акцент-Банк” в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Правила надання банківських послуг АТ “Акцент-Банк”, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 листопада 2020 року шляхом підписання Анкети- заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року “Про захист прав споживачів”.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ “Акцент-Банк” дотрималися вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Відповідач ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ “Акцент-Банк”, не довела відсутність заборгованості.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги АТ “Акцент-Банк” є обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17 листопада 2020 року, що утворилася станом на 30 жовтня 2023 року у розмірі 53890 грн. 19 коп. за тілом кредиту.
В іншій частині позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом є недоведеними фактом досягнення сторонами домовленості про сплату відповідачем у будь-якому розмірі процентів.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ “Акцент-Банк”.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Акцент-банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-банк” (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором б/н від 17 листопада 2020 року, що утворилася станом на 30 жовтня 2023 року, у розмірі 53 890 грн. 19 коп. - за тілом кредиту.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-банк” (ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 1720 грн. 22 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01 серпня 2024 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Н.М.Деркач
О.В.Свистунова