01 серпня 2024 року Справа № 160/14448/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/14448/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
04.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 СДРПОУ НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, відповідно до постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 1 лютого 2023 року і по 21 липня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_3 додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень щомісячно, відповідно до постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 1 лютого 2023 року і по 21 липня 2023 року.
Ухвалою суду від 06.06.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 06.06.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:
- копію бойового розпорядження Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 02.06.2022 року № 69;
- копії всіх бойових розпоряджень виданих військовою частиною НОМЕР_1 стосовно солдата ОСОБА_1 на виконання ним заходів із забезпечення надійної охорони та оброни особливо важливого об'єкту Усть-Самарського мосту;
- надати інформацію/відомості з приводу того, чи віднесений Усть-Самарський міст до об'єктів критичної інфраструктури з 24.02.2022 року по теперішній час;
відомості щодо здійсненого грошового забезпечення позивачу за сіпний період;
- бойового наказу (бойового розпорядження) стосовно позивача за спірний період;
- журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад) стосовно позивача в період часу - липень 2023 року;
- рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця позивача (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за спірний період;
- звернення позивача про необхідність здійснення заходів щодо соціального та правового забезпечення позивача/ виплату додаткової винагороди за спірний період;
- листи/відмови (рішення) відповідача на звернення позивача щодо спірних виплат (накази, тощо) та інші докази щодо суті спору;
- та інші докази щодо суті цього спору.
14.06.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 01.08.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що за спірний період (з 01.02.2023 року по 21.07.2023 року) не отримував передбачену законодавством додаткову винагороду за несення військової служби щодо охорони об'єкту критичної інфраструктури.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від військової частини надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі.
У обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі - Постанова №168).
Вказаною Постановою №168 було встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям зокрема і Державної спеціальної служби транспорту виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Вказують, що ця додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. відповідно до Постанови № 168 виплачувалась усім військовослужбовцям військових частин Державної спеціальної служби транспорту не залежно від умов проходження ними військової служби, зокрема і позивачу ОСОБА_1 .
Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» були внесені зміни до Постанови №168, а саме: пункт 2-1 (в редакції дійсній на час виникнення спірних правовідносин) викладено в такій редакції: «Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень".
Відповідно до пункту 6 Роз'яснення від 11.04.2023 року №423/1932 «Щодо переліку об'єктів критичної" інфраструктури», перелік об'єктів критичної інфраструктури затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об'єктів критичної інфраструктури (1 категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника».
Для виконання бойових (спеціальних) завдань з охорони та оборони об'єктів критичної інфраструктури військова частина отримує відповідне бойове розпорядження.
Відповідач вказує, що перелік об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду військовими частинами Державної спеціальної служби транспорту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1833-034 «Про затвердження переліків об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного та особливого періоду».
Усть-Самарський автомобільний міст через р. Самара, охорону якого, зокрема нк вказує позивач він здійснював у спірний період в складі сил і засобів військової частини НОМЕР_1 відряджених до військової частини НОМЕР_4 , в переліку об'єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1833-034 відсутній.
Отже, вважають, що твердження позивача, що він виконував бойове завдання з охорони та оборони об'єкту саме критичної інфраструктури в умовах воєнного стану в складі військової частини НОМЕР_1 є помилковим.
Окрім того, наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 року № 44, яким були внесенні зміни до наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року на час спірних правовідносин не було передбачено здійснення доплати за охорону важливих об'єктів (в тому числі і об'єктів транспортної інфраструктури), які не віднесені до об'єктів критичної інфраструктури в установленому порядку.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Згідно матеріалів справи, відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 року №34, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 69/2022 «Про загальну мобілізацію», 71/2022 «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань» та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та на підставі мобілізаційного розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.03.2022 року №3231/20/2/44/595дск, громадянина України ОСОБА_1 з 14 квітня 2022 року було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 року №34 солдата ОСОБА_1 було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду кухара 1 взводу охорони 4 роти охорони 4 батальйону охорони.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2022 року №103 військовослужбовців 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , зокрема солдата Самовола СМ. було відряджено до військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
У подальшому, згідно Бойового розпорядження командира 783 полку охорони (військової частини НОМЕР_4 ) № НОМЕР_5 ОКП-ДНІПРО від 28.06.2022 року відрядженим особовим складом 1 взводу охорони 4 роти охорони 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_6 полк охорони) прийнято під охорону та оборону об'єкт інфраструктури у АДРЕСА_1 .
На підставі бойового розпорядження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №69 від 02.06.2022 року відповідно до звернення Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 24.05.2022 року № 52-24/0/426/426-22-дск солдата ОСОБА_1 було включено до складу сил і засобів для здійснення заходів із забезпечення надійної охорони та оброни особливо важливого об'єкту Усть-Самарського мосту.
У період з 07.02.2023 року по 16.02.2023 року солдат ОСОБА_1 знаходився в частині щорічної відпустки, отже виконання відповідно бойового завдання з охорони об'єкту Усть-Самарський автомобільний міст через р.Самара не здійснював.
З 01.06.2023 року, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2023 №16, 9 солдат ОСОБА_1 посаду сапера розмінування відділення розмінування 1 взводу розмінування 3 роти розмінування батальйону розмінування прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
З 09.06.2023 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2023 року №178 солдат ОСОБА_1 вибув у зв'язку з необхідністю переміщення особового складу в розпорядження командира батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 , до КП батальйону розмінування в с. Розкопанці, Богуславського району, Київської області з 09.06.2023 року з об'єкту Усть-Самарський автомобільний міст через р. Самара.
Таким чином, солдат ОСОБА_1 був залучений до охорони об'єкту Усть-Самарський автомобільний міст через р. Самара по 08.06.2023 року включно, відповідно окрім часу перебування у частині щорічної відпустки з 07.02.2023 року по 16.02.2023 року.
Позивач у позові зазначає про те, що згідно довідки про суми грошового забезпечення від 8 травня 2024 року №1318, солдату ОСОБА_1 з червня 2022 року, фактично, коли останній на підставі бойового розпорядження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №69 від 02.06.2022 року, відповідно до звернення Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 24.05.2022 року №52-24/0/426/426-22-дск почав виконувати заходи із забезпечення надійної охорони та оброни особливо важливого об'єкту Усть-Самарського мосту по лютий 2023 року виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30000 тисяч гривень щомісячно на підставі Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», однак з лютого по 2023 року по червень 2023 року додаткова винагорода не виплачувалась, хоча останній продовжував виконувати заходи забезпечення надійної охорони та оброни особливо важливого об'єкту.
З метою встановлення підстав невиплати додаткової винагороди у період часу з лютого 2023 року по червень 2023 року, представником ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 був направлений адвокатський запит з вимогою нарахування та виплати додаткової винагороди.
На адвокатський запит від 29.04.2024 року від військової частини надійшла відповідь від 10.05.2024 року за № 1448 щодо відсутності підстав нараховувати та сплачувати додаткову винагороду ОСОБА_1 за спірний період, а також надали довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 та витяг з наказу від 13.04.2022 року № 34 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, враховуючи наведене, позивач зазначає, що йому неправомірно не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає мовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022 року.
Вказана Постанова № 168 у спірному періоді мала декілька редакцій щодо предмета спору.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» були внесені зміни до Постанови №168, а саме: Пункт 2-1 викладено в такій редакції: «установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень».
На виконання вищезазначених змін, наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 44 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233), який набув чинності з 01.02.2023, внесені зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260) - доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Відповідно до п. 2 розділу XXXIV Порядоку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
«...30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень...».
При цьому, у зв'язку з введенням в дію наказу Міністра оборони України від 25.01.2023 № 44, Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України розроблено роз'яснення від 11.04.2023 №423/1932 окремих питань щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого.2022 р. №168.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Згідно з пунктом 6 «Щодо переліку об'єктів критичної інфраструктури» Роз'яснення від 11.04.2023 № 423/1932 перелік об'єктів критичної інфраструктури затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника.
Для виконання бойових (спеціальних) завдань з охорони та оборони об'єктів критичної інфраструктури військова частина отримує відповідне бойове розпорядження.
Перелік об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду військовими частинами Державної спеціальної служби транспорту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1833-034 «Про затвердження переліків об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного та особливого періоду».
Усть-Самарський автомобільний міст через р. Самара, охорону якого позивач здійснював у спірний період в складі сил і засобів військової частини НОМЕР_4 в переліку об'єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1833- 034 відсутній, так само відсутній цей об'єкт в переліку об'єктів критичної інфраструктури, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року № 1229-рс-ОП.
Крім того, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п. 2-1 Постанови №168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Підставою для виплати відповідно до постанови КМУ №168, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів:
бойовий наказ (бойового розпорядження);
журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно до наявних в матеріалах справи копій бойових наказів, журналі чергувань та рапорті - позивач участі в бойових діях не приймав, на охорону об'єкту критичної інфраструктури не направлявся.
Отже, підстави для виплати додатковї винагороди у спірний період були відсутні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, без задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 01.08.2024 року.
Суддя В.В. Ільков