22 липня 2024 рокуСправа №160/11030/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмові в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії № 045550023777 від 23.02.2024 року та від 19.04.2024 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразились у не зарахуванні до пільгового стажу за списком № 2 періодів роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , скасувавши рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії па пільгових умовах або за вислугу років від 21.03.2024 року № 3;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” з дати звернення, а саме з 18.02.2024 року, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 13.08.1990 року по 16.10.2012 року.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла віку 52 років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Відповідно трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 працювала на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 13.08.1990 по 16.10.2012. Атестація робочого місця за відповідним списком № 2 була проведена роботодавцем та здійснені відповідні записи у трудовій книзі позивача. Отже, рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 21.03.2024 № 3 підлягає скасуванню. Період роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 на підприємстві ВАТ «Дніпрошина» підлягає зарахуванню до пільгового стажу, а саме період роботи з 13.08.1990 по 16.10.2012 до пільгового стажу за Списком №2.
07.06.2024 року від ГУ ПФУ в Миколаївській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-3 зазначив наступне. 12.04.2024 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). 19.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 045550023777 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно із даними паспорта громадянина України на ім'я позивача, її вік станом на день подання заяви про призначення пенсії становив повних 52 роки 09 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До страхового стажу позивача зараховано всі періоди згідно наданих документів до заяви від 12.04.2024. До пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи з 13.08.1990 по 31.12.2001, згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.03.2024 № 3. На підставі наданих до заяви про призначення пенсії документів встановлено, що страховий стаж позивача склав 31 рік 03 місяці 0 днів, пільговий стаж роботи позивача за Списком № 2 склав 11 років 04 місяці 19 днів. Отже, оскільки позивачем не досягнуто віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, то рішення від 19.04.2024 №045550023777 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання його протиправним та скасування.
07.06.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив де зазначено, що відповідач-3 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
13.06.2024 року від ГУ ПФУ в Житомирській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. ОСОБА_1 18.02.2024 звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.02.2021 за № 339/35961, якою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій. після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 23.02.2024 № 045550023777 про відмову у призначенні пенсії. Вік позивача - 52 роки. За доданими документами до страхового стажу позивача враховано всі періоди трудової діяльності. До пільгового стажу не зараховано періоди згідно довідки від 03.11.2013 № 686, оскільки довідка видана 2013 року підприємством, яке на дату подання заяви про призначення пенсії є ліквідованим, а в разі ліквідації підприємства пільговий стаж підтверджується рішенням комісії про зарахування пільгового стажу. Рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи згідно зазначених довідок, яка створена при Головних управліннях Пенсійного фонду України, що дає право на призначення пенсії відсутнє. Належними документами підтверджено страховий стаж - 31 рік 03 місяці, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній, оскільки не підтверджений в порядку визначеному законодавством, що є недостатнім для призначення пенсії. Позивач наполягає на призначенні пенсії відповідно до рішення Конституційного суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 та на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Управління зазначає, що рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020 не відновлює дію Закону № 1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі Крім того, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про Конституційний Суд України» з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності. В свою чергу висновки Конституційного Суду України у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 стосувались змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 до Закону № 1788, який як зазначено вище станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не діяв і Управлінням під час прийняття рішення не застосовувався. Водночас Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся. Отже, на час виникнення умов на призначення пенсії позивача Закон № 1788, як зазначено вище, уже втратив чинність, правовідносини щодо призначення пенсії на пільгових умовах виникли після втрати ним чинності і до них цей Закон не застосовується, тому неможливе задоволення позовних вимог у цій справі на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, Управління просить суд врахувати положення ст. 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення (перерахунку) пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та 23.02.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку. Отже, дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
14.06.2024 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. ОСОБА_1 (далі - Позивач) вперше 18.02.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон № 1058). Згідно положень п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” документи позивача засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для розгляду питання призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №045550023777 від 23.02.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки на дату звернення у позивача відсутній необхідний стаж на пільгових умовах та недосягнено віку 55 років згідно як передбачено п.2 ч. 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Повторно позивач звернулась 12.04.2024 з заявою та документами для призначення пенсії згідно п.2 ч. 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Заяву та документи позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та рішенням від 19.04.2024 відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю визначеного Законом віку. Стаж роботи позивача на пільгових умовах по Списку№ 2 становить 11 років 04 місяці 19 днів, що підтверджено Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, що діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Заяви позивача про призначення пенсії розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за результатом яких прийняті відповідні рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Отже, Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймались рішення по суті заяв позивача про призначення пенсії, відтак відповідальними за опрацювання заяв позивачки та прийняття відповідних рішень є, в даному випадку, визначені у встановленому порядку територіальні органи Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є суб'єктом прийняття рішення. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у даній справі. Згідно рішення Комісії, з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, що діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 3 від 21.03.2024 до стажу позивача на пільгових умовах по Списку № 2 зараховано період роботи з 13.08.1990 по 31.12.2001. Позивач на дату звернення не досягла віку передбаченого п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, а саме: 55 років. Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини, лише у випадках передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до положень ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до змін внесених Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, Закон доповнено розділом XIV-1 (зміни набрали чинності 11.10.2017 року). Дія Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року не поширюється на ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки Конституційним Судом не розглядалось питання та не приймалося рішення щодо відповідності Конституції даної статті Закону. Спірні правовідносин між позивачем та відповідачем регулюються виключно положеннями ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Таким чином, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з підстав недосягнення необхідного для призначення пенсії віку. Відповідно абзацу другому ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 30.04.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 06.05.2024 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
20.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 звернулась 18.02.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, надавши всі необхідні документи, в тому числі пільгову довідку та архівні документи, підтверджуючі пільговий характер роботи на підприємстві ВАТ «Дніпрошина».
За принципом екстериторіальності надану заяву про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач-2). За результатом розгляду заяви Головним управлінням в Житомирській області прийнято рішення № 045550023777 від 23.02.2024 року про відмову в призначенні пенсії. Підставою відмови в призначенні пенсії стало наступне:
«...До пільгового стажу не зараховано періоди згідно довідки №686 від 03.11.2013 року, оскільки довідка видана 2013 року підприємством, яке на дату подання заяви про призначення пенсії є ліквідованим, а в разі ліквідації підприємства пільговий стаж підтверджується рішенням комісії про зарахування пільгового стажу. Рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи згідно зазначених довідок, яка створена при Головних управліннях Пенсійного фонду України, що дає право на призначення пенсії відсутнє.
Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності.
Не працює.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 07.07.2034 року, або при набутті необхідного пільгового стажу.
Враховуючи вищевикладене гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та не настанням пенсійного віку 55 років...».
На адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь № 0400-010304-8/44559 від 05.03.2024 року, де повідомлено:
«Вік заявниці на момент звернення за призначенням пенсії становив 52 роки 7 місяців 10 днів.
Заяву від 18.02.2024 року було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 23.02.2024 року №045550023777, відповідно до Закону №1058, у зв'язку з недосягненням заявницею віку 55 років та відсутністю необхідного пільгового стажу.
Загальний страховий стаж, зарахований по 31.12.2023 року, становить 31 рік 3 місяці.
Пільговий стаж роботи за Списком №2 - не підтверджено.
До загального страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період навчання з 01.09.1986 року по 26.06.1990 року в Дніпропетровському хіміко-механічному технікумі (згідно диплому від 29.06.1990 року НТ №926790), періоди роботи 13.08.1990 року по 31.12.2023 року - відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 20.08.1990 року та згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється у відповідності зі списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, виданих підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно частини 3 статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Провести перевірку довідки від 18.11.2013 року № 686, яка видана ВАТ “Дніпрошина”, немає можливості, оскільки згідно даних реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на момент звернення за призначенням пенсії підприємство ліквідовано.
У разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленою для окремих категорій працівників, здійснюється у Порядку, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.
Згідно зазначеного Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які створені при Головних управліннях Пенсійного фонду України.».
З урахуванням рішення комісії від 21.03.2024 року за № 3, заяву про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач-3). За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення № 045550023777 від 19.04.2024 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2. Підставою відмови стало наступне: «Заявниця не має права на призначення пенсії за віком (на пільгових умовах) у зв'язку з недосягненням відповідного віку…».
Не погоджуючись з прийняттям спірних рішень та такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що не заперечується ПФУ у відзиві.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
ОСОБА_1 на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 18.02.2024 року про призначення пенсії. Позивачу на момент першого звернення з такою заявою виповнилось 52 роки.
На момент повторного розгляду документів позивача 12.04.2024 року виповнилось 52 роки 09 місяців. З урахуванням рішення Комісії від 21.03.2024 року за № 3 з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії зараховано періоди роботи до пільгового стажу пільговий стаж ОСОБА_1 склав 11 років 04 місяці 19 дні та загальний стаж - 31 рік 03 місяці.
Стаж роботи позивача підтверджений належним чином оформленими: трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , дипломом НОМЕР_3 , пільговою довідкою № 686 від 18.11.2013 року, копіями відомостей про проведення атестації робочих місць, довідками про заробітну плату для обчислення пенсії, тощо.
Зазначені документи були вперше надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії 18.02.2024 року, розглянуті пенсійним органом, на їх підставі обчислено стаж роботи ОСОБА_1 , зауваження щодо оформлення цих документів у пенсійного органу - відсутні.
Разом з цим, як слідує зі змісту рішення від 23.02.2024 року № 045550023777, підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах слугував висновок пенсійного органу про відсутність у Позивача досягнення пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Так, пенсійний орган зазначив, що необхідною умовою для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІУ є досягнення 55 років.
Долученим до позовної заяви рішенням про відмову призначенні пенсії підтверджено, що обчислений пенсійним органом страховий стаж ОСОБА_1 загалом складає 31 рік 3місяці. Спеціальний страховий стаж складає 11 рік 04 місяці 19 днів.
Тобто, загального страхового та спеціального стажу Позивача достатньо для призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 за списком №2 є більшим за 10 років.
Позивач звернулась із заявою про призначення пенсії у віці 52 років, як передбачено пунктом "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020.
А тому, за правилом, встановленим у абзаці четвертому пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ, ОСОБА_1 має право на зменшення пенсійного віку, визначеного статтею 12 Закону №1788-ХІІ (55 років), на один рік за кожні два повні роки роботи за списком №2.
Як наслідок, з урахуванням наявності у позивача стажу роботи за списком №2 тривалістю 11 років 04 місяці 19 днів ОСОБА_1 має право на зменшення пенсійного віку, тобто має право реалізувати на пенсійне забезпечення у віці 52 років.
На дату звернення до пенсійного органу із заявою від 12.04.2024 про призначення пенсії позивач досягла 52-річного віку, а тому, з урахуванням вищенаведеного, мала право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 під час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах надала трудову книжку, пільгову довідку № 686 від 18.11.2013, видану ВАТ «Дніпрошина», копії наказів про проведення атестацію робочих місць, архівні довідки.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала на підприємстві ПАТ «Дніпрошина»:
- з 13.08.1990 по 26.05.1996 - стикувальником смуг складального цеху №1 виробництва масових шин;
- з 27.05.1996 по 19.08.1996 - перезарядником складальних станків у тому ж цеху;
- з 20.08.1996 по 16.10.2012 - складальником браслетів і брекерів складального цеху №1.
На підприємстві ВАТ «Дніпрошина», відповідно до наданих документів позивач, були проведені атестації робочого місця відповідно до наказів від 19.07.1996 року № 257р, від 15.05.2000 року № 132 рр., від 13.05.2005 № 252р, від 18.08.2006 року № 384р, від 22.12.2008 року № 567р.
Також підтвердженням роботи на займаних посадах, проведення атестації робочого місця ОСОБА_1 було надано архівну довідку № 8/1-2467 від 02.09.2021 року, виданої Управлінням архівної справи Дніпровської міської ради, копії наказів про проведення атестації робочого місця, картки особового обліку та отриманої заробітної плати.
Відповідно до рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 21.03.2024 № 3 зараховано періоди роботи до пільгового стажу лише з 13.08.1990 року по 11.12.2000 року.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637). За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Таким чином, слід зазначити, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вказувати щодо відсутності трудового стажу позивача за спірний період.
Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, в т.ч. і профспілкові квитки.
Аналогічний висновок висловлено постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18).
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п.п. 8, 9).
Аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б»-«з» ст. 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 та Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 18.07.2018 по справі № 521/10502/14-а.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше ЗО років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
За правилами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі Порядок № 22-1).Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документів про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Відповідно до пункту 9 Порядку № 383 пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються:
1) за Списком № 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1, а інша в Списку № 2;
2) на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1 або Списку № 2, а інша цими Списками не передбачена.
Згідно із пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020року у справі № 550/927/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
При цьому, уточнююча довідка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Зазначена довідка необхідна для подальшого її надання відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 працювала на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 13.08.1990 року по 16.10.2012 року. Атестація робочого місця за відповідним списком № 2 була проведена роботодавцем та здійснені відповідні записи у трудовій книзі позивача.
Період роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на підприємстві ВАТ «Дніпрошина» підлягає зарахуванню до пільгового стажу, а саме період роботи з 13.08.1990 року по 16.10.2012 року до пільгового стажу за списком №2.
Щодо не включення до пільгового стажу періодів щодо яких не надано пільгові довідки, або в яких є не точності слід зазначити наступне.
З даного приводу 09.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21- 519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 та Списком № 2, відповідно до пункту «а» «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а варто наголосити, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 045550023777 від 23.02.2024 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 045550023777 від 19.04.2024 року та рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії па пільгових умовах або за вислугу років від 21.03.2024 року № 3 є протиправними та підлягають скасуванню.
В той же час, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмові в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразились у не зарахуванні до пільгового стажу за списком № 2 періодів роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 не підлягають до задоволення, оскільки достатнім захистом порушеного права позивача є визнання судом протиправними та скасування спірних рішень про відмову у призначенні пенсії.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов'язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу період роботи з 13.08.1990 року по 16.10.2012 року та повторно розглянути заяву позивача від 18.02.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав заяву та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 3633,60 грн.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, протиправними рішеннями яких безпосередньо порушено права позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 045550023777 від 23.02.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 045550023777 від 19.04.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії па пільгових умовах або за вислугу років від 21.03.2024 року № 3.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 13.08.1990 року по 16.10.2012 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2024 року за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник