30 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6514/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо не нарахування тане виплати пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11 )/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР; зобов'язання здійснити перерахунок основної пенсії за період з 20.12.2023 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-BP у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка має право на одержання пенсії як інвалід 3 групи у розмірі не нижчому за 6 мінімальних пенсій за віком після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(II)/2021, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч.3 ст. 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII. На думку позивача, відповідач протиправно не виконує дане рішення та відмовляє у проведенні перерахунку пенсії.
Ухвалою судді від 26.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відзив на позов до суду не надходив.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачка має статус потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 3 групи із захворювання пов'язаного з аварією на ЧАЕС (посвідчення серії НОМЕР_1 )
Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, листом від 10.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило позивача про те, що відповідно до ч.3 ст.54 Закону №796 із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 29.06.2021 №1584-ІХ, які набрали чинності та передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими, зокрема, для ІІІ групи інвалідності - 3 700 грн.
Не погоджуючись із відмовою, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується наступним.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Такі положення щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ).
Відповідно до статті 49 цього Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з положеннями статті 54 Закону України № 796-XII у редакції до 01 січня 2015 року, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Верховною Радою України 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII (далі - Закон України №76-VIII), яким текст статті 54 Закону України № 796-XII викладено у новій редакції. Зокрема, частину 3 та 4 замінено положеннями такого змісту: «Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
Наведені зміни набрали чинності з 01 січня 2015 року.
Конституційний Суд України 07 квітня 2021 року за результатами розгляду справи №3-333/2018(4498/18) ухвалив рішення №1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону України №796-ХІІ у редакції Закону України №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також у рішенні суду зазначено, що наведена правова норма втрачає чинність через 3 місяці з дня його ухвалення, а Верховна Рада України протягом цього часу має привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням.
У разі не приведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня його ухвалення застосуванню підлягатиме частина 4 статті 54 Закону України №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року №230/96-ВР:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
На виконання рішення Конституційного Суду України 29 червня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» №1584-ІХ (далі - Закон України №1584-ІХ).
Пунктом 2 розділу І цього Закону частину 3 статті 54 Закону України №796-ХІІ викладено у новій редакції наступного змісту: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».
Також зазначену правову норму доповнено частинами 4 та 5, а саме: «Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.».
Згідно пункту 1 розділу ІІ Закону України №1584-ІХ він набирає чинності з 01 січня 2022 року, крім пункту 2 розділу І цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 01 липня 2021 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що положення частини 3 статті 54 Закону України №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року №230/96-ВР застосуванню не підлягають, оскільки Верховною Радою України виконано рішення Конституційного Суду України у визначений у ньому термін.
Так, Конституційний Суд України 13 вересня 2023 року ухвалив рішення № 7-р(I)/2023 у справі № 3-51/2021(115/21), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного Кодексу України згідно із Законом № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII передбачали, окрім іншого, що норми і положення статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Безспірно, вказані положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного Кодексу України» утрачають чинність із дня ухвалення вказаного Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 7-р(I)/2023 у справі №3-51/2021(115/21).
Позивачем не враховано, що положення частини 3 статті 54 Закону України №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року №230/96-ВР до спірних відносин застосуванню не підлягають, оскільки Верховною Радою України виконано рішення Конституційного Суду України у визначений у ньому термін шляхом внесення відповідних змін до Закону №796-XII.
Зокрема на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон № 1584-ХІ, який вносить зміни до Закону №796-ХІІ, що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За таких обставин, посилання позивача на той факт, що підлягає застосуванню положення статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР є необґрунтованими.
Суд зауважує, що Закон №1584-ІХ був прийнятий саме з метою виконання рішення Конституційного Суду України, є чинним, неконституційним не визнавався та підлягає обов'язковому застосуванню органами пенсійного фонду.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачка отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІІ групи, щодо якої встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Також варто зауважити, що Рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Однак, у пункті 2 резолютивної частини №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України визначено, що частина третя статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не вправі застосовувати вказане Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 до правовідносин, які виникли до його прийняття та з урахуванням відстрочення втрати чинності (визнання неконституційної норми), що встановлено самим рішенням, а саме - через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Встановлені в ході розгляду обставини справи свідчать, що, відповідач, виплачуючи позивачу пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.54 Закону №796-XII у розмірах, визначених постановою КМУ від 23.11.2011 №1210, та з 12.07.2021 з урахуванням норм Закону №1584-IX, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже правомірно.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи встановлені у ході судового розгляду справи обставини та зважаючи на норми законодавства, які їх регулюють, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 139, 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826)
Суддя В.В. Дмитрук