Справа № 638/2427/23
Провадження № 2/638/999/24
Іменем України
31 липня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,
ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з ОСОБА_3 :
- 205 791,00 грн. - відшкодування матеріальної шкоди;
- 35 044,71грн. - величину втрати товарної вартості автомобіля;
- 100 000,00грн. - моральної шкоди.
В обґрунтування позову послався на те, що 09.03.2022 близько 17год. 30хв.. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Volkswagen transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Науки поблизу буд. 3 в м. Харкові, не виконав вимоги п.16.11 правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Volkswagen E-Tharu" р.н. " НОМЕР_2 " під керуванням ОСОБА_4 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Volkswagen E-Tharu" р.н. " НОМЕР_2 " отримав механічні пошкодження, внаслідок чого власнику автомобіля було завдано майнову шкоду.
Автомобіль "Volkswagen E-Tharu" р.н. " НОМЕР_2 " належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу " НОМЕР_3 ".
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 31.08.2022 у справі №638/4401/22 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та справу б закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Харківського апеляційного суду від 31.10.2022 у справі №638/4401/22 було змінено постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 31.08.2022 у справі №638/4401/22, виключивши з постанови перший абзац такого змісту "визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП."
В описовій частині постанови Харківського апеляційного суду від 31.10.2022 у справі №638/4401/22 суд прийшов до висновку, що ДТП мала місце внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог п. 16.11 правил дорожнього руху України.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована у ПРАТ "СК "ПЕРША" за полісам №АР/5673291.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Volkswagen E-Tharu" р.н. " НОМЕР_2 " отримав чисельні механічні пошкодження, чим було завдано власнику майнову шкоду.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №293 від 15.12.2022 проведеного судовим експертом Шаповаловим В.І.:
- сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки Volkswagen Е- Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_4 , 2020 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 09.03.2022 року, складає 307 470 грн. 63 коп.
Відповідно до описової частини висновку, величина втрати товарної вартості автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 35 044,71 грн.
Також у вказаному висновку були зафіксовані пошкодження автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 спричинені при ДТП (09.03.2022), перелік запасних частин та ремонтних робіт необхідних для відновлення вказаного автомобіля.
Для відновлення автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 власником було витрачено 333 191 грн., що підтверджує наряд-замовлення на ремонт автомобіля № MRD-8272- 950524 від 14.01.2023.
ПРАТ "СК "ПЕРША" позивачу було відшкодовано суму у розмірі 127 400 грн., що є максимальним розміром страхового відшкодування, що підтверджується листом №ЦВ23-0080 від 13.02.2023. Невідшкодованою залишається шкода на суму 205 791 грн.
Крім того з відповідача підлягає стягнення втрати товарної вартості автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що становить 35 044 грн. 71 коп.
Також позивач вказує, що йому заподіяна і моральна шкода, яка також має бути відшкодована.
Внаслідок того, що автомобіль довгий час не експлуатувався, позивач поніс значні матеріальні втрати, не міг повноцінно працювати, був вимушений вживати заходи для відшкодування завданої матеріальної шкоди, що призвело до зміни звичного способу його життя.
Період проведення відновлення автомобіля, в умовах військового стану позивач був змушений з моменту ДТП (09.03.2022) до моменту відновлення автомобіля (30.01.2023) користуватися громадським транспортом, який майже не працював у період активних бойових дій. Крім того були складнощі з евакуацією речей, документів із міста Харкова під активних бойових дій. Вказані обставини змушували позивача переживати та в стані стресу знаходитись тривалий час. Це негативно впливало на стан її здоров'я.
Відсутність автомобіля змусило позивача змінити нормальний ритм мого життя, він не міг користуватися при чисельних побутових потребах (їздити в магазин за продуктами харчування, перевозити свої особисті речі, відвідувати лікарню, тощо).
Всі ці фактори були для позивача травмуючими в психологічному плані, потребували значних додаткових зусиль для нормалізації свого життя.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.03.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
13.06.2023 до канцелярії Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника відповідача про призначення автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.08.2023 провадження у справі зупинено у зв'язку із призначенням автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручено Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса».
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.10.2023 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.10.2023 повторно направлено до експертної установи.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.12.2023 провадження у справі поновлено у зв'язку із поверненням матеріалів цивільної справи з експертної установи у зв'язку із не проведенням оплати за виконання експертизи.
25.07.2024 до канцелярії Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання також не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив.
ОСОБА_2 є власником автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 05.10.2021.
09.03.2022 року, о 17:30 год., у м. Харкові, пр. Науки, 3, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Фольцваген, д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з другорядної дороги не надав перевагу у русі автомобілю Фольцваген, днз. НОМЕР_5 , що рухався по головній дорозі та допустив з ним зіткнення.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2022 року у справі № 638/4401/22, визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2022 року змінено, виключивши з резолютивної частини постанови перший абзац такого змісту «визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.». В іншій частині постанову судді залишено без змін.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди.
Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
З огляду на викладене, суд при винесенні даного рішення не з'ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю «Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до висновку судового експерта Шаповалова В.І. №29В, попередженого про кримінальну відповідальність (ст.384 КК України) за завідомо неправдивий висновок, за результатами автотоварознавчого дослідження від 15.12.2022 сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_4 , 2020 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 09.03.2022 року, складає 307 470 грн. 63 коп.
Вказана сума складається з наступного: 240 966,23грн. - вартість замінних нових складових частин, які підлягають заміні під час ремонту; 13 070,00грн. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт; 18 389,69грн. - вартість необхідних для ремонту матеріалів; 35 044,71грн. - величина втрати товарної вартості.
Також у висновку зазначено, що експертом не виявлено наявність ушкоджень, які мали місце до цієї події, або не відносяться до даної ДТП.
Згідно рахунку-фактурі №171 від 05.09.2022, вартість експертного дослідження складає 3 152,94грн., яка була сплачена на рахунок ФОП ОСОБА_5 06.09.2022, що підтверджується квитанцією №0.0.2664482574.1.
Згідно наряду-замовлення на ремонт автомобіля Volkswagen Tharu, E-Tharu, 2020, AX0121ZA, LSVUZ6B22LN034387, загальна вартість ремонту складає 333 191,00грн.
На підтвердження сплати позивачем вартості виконаних відновлювальних робіт, останнім до суду надана довідка ФОП ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 здійснила оплату згідно наряду-замовлення MRD-8272-950524 від 14.01.2023 у готівковій формі у сумі 333 191,00грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Перша» за полісом №АР/5673291.
Згідно відповіді на адвокатський запит, ПрАТ «СК «Перша» по події, яка мала місце 09.03.2022, було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та 21.10.2022 здійснено виплату на рахунок власника транспортного засобу Volkswagen E-Tharu, д.н.з НОМЕР_5 в розмірі 127 400,00грн, що є максимальним розміром страхового відшкодування, передбаченого полісом АР/5673291.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, підтриманої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці.
Також, у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №61-9547св18 зазначено, що системний аналіз ст.ст. 1992, 1994 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3 перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
В частині позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача величини втрати товарної вартості транспортного засобу в сумі 35 044,71грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.
Крім того, при вирішенні справи в цій частині позовних вимог судом врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України від 04.06.2014 року за № 6-49цс14, щодо перегляду судових рішень з підстав неоднакового застосування судами законодавства щодо стягнення шкоди, пов'язаної з втратою товарної вартості транспортного засобу.
У вказаній постанові зроблено висновок про те, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, зapoєднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.
Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики, величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.
Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).
Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 13.05.2019 р. у справі № 369/2403/17
Як зазначалось вище, згідно звіту висновку судового експерта ОСОБА_5 №29В , величина втрати товарної вартості автомобіля складає 35 044,71грн.
Враховуючи викладене, а також з метою відшкодування позивачу в повному обсязі збитків, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням належного йому автомобіля, суд вважає, що наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача суми втрати товарної вартості транспортного засобу в розмірі 35 044,71грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
З приводу відшкодування моральної шкоди суд вказує наступне.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Виходячи з аналізу ст. 1167 ЦК України , зобов'язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності: моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювана шкоди; причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вини заподіювана шкоди.
Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Однак позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено завдання моральної шкоди з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 40 000,00грн. та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження №29В.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги, позивачем суду надано: копію договору про надання правової допомоги №300 від 09.01.2023, укладеного між адвокатом Сагайдаком Едуардом Сергійовичем та ОСОБА_2 ; витяг з договору №300 про надання правової допомоги від 09.01.2023; додаткова угода до договору про надання правової допомоги №300 від 09.01.2023; рахунок-фактура №3 від 09.01.2023 на суму 40 000,00грн. на оплату послуг за договором про надання правової допомоги №300; квитанція до платіжної інструкції №0.0.2885156375.1 на підтвердження сплати 40 000,00грн. на рахунок ОСОБА_7 .
На підтвердження понесених витрат щодо оплати витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження позивачем надана копія рахунку-фактури №171 від 05ю09ю2022 на суму 3 152,94грн.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо суми та обґрунтованості розміру правничої допомоги, суд не вбачає підстав для її зменшення.
Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, враховуючи приписи п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, розмір правничої допомоги, наданої відповідачу, який підлягає відшкодуванню, складає 28 264,14грн. Також позивачу піддягає відшкодуванню вартість автотоварознавчого дослідження у сумі 2 227,86грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 81, 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 205 791,00 грн. - відшкодування матеріальної шкоди; 35 044,71грн. - величину втрати товарної вартості автомобіля.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 2 227,86грн. - вартості автотоварознавчого дослідження; 28 264,14грн. - на відшкодування витрат на правничу допомогу; 2 456,52грн. - на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний тест судового рішення виготовлений 01.08.2024.
Суддя Р.О. Агапов