Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1133/24
Провадження № 2-а/376/14/2024
"24" липня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря Борисевич Д.Л.
розглянувши в місті Сквирі Київської області у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 03.04.2024 серії АА № 00018434,
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що постановою головного спеціаліста відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті від 03.04.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві власності належить транспортний засіб DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп контейнеровоз SCHMITZ SCS 24, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 . Так, 11.04.2024 поштовою кореспонденцією одержано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України від 03.04.2024 серія НОМЕР_5 . Відповідно до постанови від 03.04.2024 серія АА №00018434 головним спеціалістом відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті ОСОБА_2 , який розглянув відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM5.5, встановив: 28.03.2024 о 22 год. 05 хв., за адресою М-05, км 36+303, Київська обл., ОСОБА_1 , власник DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,2% (2.48 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв'язку з чим на нього накладено штраф у сумі 8 500,00 грн. Вважає постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.04.2024 серія АА №00018434 незаконною. Вказав, що Правила дорожнього руху не були порушені з огляду на те, що для перевезення вантажу був використаний загальний напівпричіп контейнеровоз, державний номерний знак НОМЕР_2 . Як зафіксовано товарно-транспортною накладною № 1 від 28.03.2024, здійснювалося перевезення вантажу вагою нетто 27 500 кг, а брутто 44 240 кг. В особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 вказано, що цей транспортний засіб: «ЗАГАЛЬНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР- КОНТЕЙНЕРОВОЗ в 2022 р. ПЕРЕОБ. В Н/ПР- КОНТЕЙНЕРОВОЗ». Таким чином відповідальність за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає тільки в разі перевищення від норми на 5 і більше відсотків. Вказує, що виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу не перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів та допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, за яких настає адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 03.04.2024 серія АА №00018434, стосовно нього, не відповідає вимогам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.
Просив поновити строк звернення до суду і визнати протиправною та скасувати постанову серії АА № 00018434 від 03.04.2024 у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 17 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін та призначено судове засідання на 20.05.2024 року.
02.05.2024 року до суду від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - Коломієць В.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити позивачу у задоволенні вимог, посилаючись на те, що здійснюючи перевезення вантажу із певними відхиленнями від встановлених нормативів, користувач транспортним засобом завідома погоджується на перевищення встановлених вагових та габаритних параметрів транспортного засобу. Зазначає, що відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Вказує, що відповідно до Додатка 1 до Інструкції № 512 в частині «Установив (-ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі має міститися інформація про марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, яка вказана в оскаржуваній постанові, а саме інформація про тягач (до якого приєднаний причіп, що не може рухатись самостійно). У свою чергу напівпричеп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів власник якого є суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП. Відповідно до пункту 17 Порядку №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі. Постановою АА №00018434 від 03.04.2024 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2640 мм, 2-3: 1310 мм, 3-4: 5600 мм, 4-5: 1300 мм; 5-6: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 6000 кг, 2 - 5600 кг, 3 - 9400 кг, 4 - 8500 кг, 5 - 8700 кг; 6 - 9000 кг; загальна маса - 47200 кг. Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою АА №00018434 від 03.04.2024 загальна маса транспортного засобу скала 47200 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 6.2% (2.48 тон) Отже, розрахунок відсоткового перевищення навантаження на строєні осі: (47200- 40 000 -(10%* 47 200))/40 000)*100 %= 6,2% Наголошує, що одного зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, що напівпричіп є контейнеровозом не є свідченням того, що вантаж перевозився у контейнерах. Адже, контейнеровоз є лише платформою на яку кріпляться контейнери або змінні кузови для перевезення вантажу. Так як перевезення вантажу контейнеровозом з контейнером являє собою можливість здійснення перевезення більшої маси, то відповідні норми мають бути дотримані. Відповідно до фотофіксації транспортного засобу вбачається, що напівпричіп не має верхньої частини, тобто до конструкції контейнера внесено зміни - додано тентований верх. Також, з фотофіксації вбачається відсутність будь-якого маркування та пломбування. Отже, якщо в реєстраційних документах транспортного засобу вказано «контейнеровоз», він є типу причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільним дорогам, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, допускається навантаження, передбачене п. 22.5 ПДР. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
08.05.2024 року позивач подав відповідь на відзив, у якому вказав, що згідно з п. 1.10 ПДР визначено тлумачення терміну причіп, а саме причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. Тобто причіп є окремим транспортним засобом і враховуючи, що від типу причепу розраховується ваговий параметр, то безумовні відомості про цей причіп і його тип мають бути вказані в постанові. Зазначає, що відповідачем при складані протоколу було допущено порушення вимог Інструкції № 512, а саме не зазначено марку, модель, державний номерний знак напівпричепу - контейнеровозу. Зазначає, що ніяких змін до конструкції контейнеровозу не вносилось і про тип причепу «Контейнеровоз» вказано у свідоцтві про реєстрацію серії НОМЕР_4 , окрім того сертифікованою експертною установою підтверджено приналежність даного напівпричепу у відповідній конструкції та з наявними обладнаннями до типу «контейнеровоз». На підставі зазначеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судових засіданнях позивач надав пояснення аналогічні тим, що викладені ним у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судових засіданнях представник відповідача - ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення позову з підстав, викладених нею у відзиві, окрім того зазначила, що відповідачем не заперечується того факту, що перевезення здійснювалося напівпричепом - контейнеровозом. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що 03.04.2024 року головним спеціалістом відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Любомиром Миколайовичем було винесено постанову серії АА №00018434 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У судовому засіданні встановлено, що оскаржувану постанову було постановлено без участі ОСОБА_1 . Постанову головного спеціаліста відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Л.М. від 03.04.2024 ОСОБА_1 отримав поштою 11.04.2024.
Згідно з ч. 1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За таких обставин, оскільки позивачем надані докази того, що він отримав копію постанови 11.04.2024, суд вважає, що позивач з поважних причин пропустив строк на оскарження постанов в справі про адміністративне правопорушення, а тому вважає можливим поновити йому пропущений строк на звернення до суду із позовом.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Зі змісту постанови серії АА № 00018434 від 03.04.2024 вбачається, що 28.03.2024 о 22 год. 05 хв., за адресою М-05, км 36+303, Київська обл., ОСОБА_1 , власник DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,2% (2.48 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, є спеціалізованим вантажним сідловин тягачем.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 SCHMITZ SCS 24, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2002 року випуску є напівпричепом контейнеровозом. В особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 вказано, що цей транспортний засіб: «ЗАГАЛЬНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР- КОНТЕЙНЕРОВОЗ в 2022 р. ПЕРЕОБ. В Н/ПР- КОНТЕЙНЕРОВОЗ.
Згідно з транспортно-товарною накладною № 1 від 28.03.2024 вага брутто складає 44 240 тон.
Відповідно до постанови серія АА № 00018434 від 03.04.2024, порушення було зафіксовано 28.03.2024 о 22 год. 05 хв. за адресою М-05, км 36+303, Київська обл., за допомогою приладу WIM 5,5.
За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення одним з основних завдань Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю та стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Відповідно до частини другої статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення,3,75 м), за висотою від поверхні дороги4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах4,35 м), за довжиною22 м (для маршрутних транспортних засобів25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь11 т (для автобусів, тролейбусів11,5 т), здвоєні осі16 т, строєні22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь11 т, здвоєні осі18 т, строєні24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Щодо доводів позивача про те, що Укратрансбезпекою помилкового при розрахунку застосовано нормативний показник як до звичайної вантажівки - 40,000 т., суд зазначає наступне.
У вказаній справі позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови саме з мотивів неврахування відповідачем факту приєднання до тягача «DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , напівпричепу-контейнеровоза SCHMITZ SCS 24, державний номерний знак НОМЕР_2 , що, у свою чергу, за посиланням позивача, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
В якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 03.04.2024. серії АА № 00018434 зазначено: «DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 ».
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи, «DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 », є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова та фотозображення з інформаційного файлу не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача DAF XF 105.460.
Разом з тим, відповідно до Додатка 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 (далі - Інструкція №512), встановлено вимоги щодо зазначення марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу).
Згідно з абзацом 5 пункту 15 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» (далі - Порядок №1174) метадані повинні містити дані про фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака.
З огляду на встановлення пунктом 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , причеп SCHMITZ SCS 24, державний номерний знак НОМЕР_2 , є загальний напівпричіп контейнеровоз (а. с. 19).
З огляду на вказане, суд вважає безпідставним неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу DAF XF 105.460 з напівпричепом- контейнеровозом.
При цьому, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів - фактична маса - до 40 т.
Разом з тим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу вбачається, що тип причепу - загальний напівпричіп - н/пр-контейнеровоз, отже, згідно з п. 22.5 ПДР допустима загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 000 кг, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
Суд враховує, що адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт».
У той же час, зазначене не обмежує посадову особу Укртрансбезпеки у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції №513, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Інструкції №513 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Інструкції №512 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями пункту 4 розділу ІІ Інструкції опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.
У постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а Верховний Суд зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Доказів того, що позивач, на виконання п. 6 Інструкції №512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови у спірному випадку, зокрема, виду причіпу позивача, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.
Доводи відповідача про відсутність необхідного маркування контейнера суд вважає необґрунтованими, оскільки недотримання позивачем вимог щодо маркування контейнеру не спростовують факт того, що спірний транспортний засіб (тягач) рухався із напівпричепом-контейнеровозом, для якого встановлені інші допустимі вагові параметри. З даних фотофіксації правопорушення чітко вбачається проїзд транспортного засобу з напівпричепом, завантаженим контейнером. Останнє також підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу та ТТН. Окрім того представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався факт того, що спірний транспортний засіб (тягач) рухався із напівпричепом-контейнеровозом.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Інструкції №513 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Закон України „Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст.14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.
Крім того, у п. 1.5 ПДР вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно з ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно з ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відносно вимоги визнати постанову протиправною, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Повноваження адміністративного суду, розглядаючи справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України, диспозиція якої не передбачає визнання постанови протиправною.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які докази, які б підтвердили порушення позивачем ПДР відсутні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП, відтак справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено частково на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, а тому з урахуванням вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті необхідно стягнути на користь позивача сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 302 грн. 80 коп.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 132-1 ч. 2, 245, 280, 283-285, 287, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 19, 77, 132, 139, 242-246, 250, 268, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 03.04.2024 серії АА № 00018434 - задовольнити частково.
Скасувати постанову головного спеціаліста відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Любомира Миколайовича серії серії АА № 00018434 від 03 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП.
Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 302 грн. 80 коп.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.Г.Батовріна