Справа № 344/13148/24
Провадження № 2-а/344/132/24
31 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 07.07.2024 року працівник відповідача інспектор поліції Євстафєв Р.Є. виніс постанову серії БАД №531850 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій зазначив, що 07 липня 2024 року о 23 год. 10 хв. водій транспортного засобу Рено, державний номерний знак НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , здійснив зупинку в місці виїзду з гаража, чим порушив п.п. 15.9.и., Правил дорожнього руху. На підставі цього працівник відповідача вирішив, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та постановив накласти штраф в розмірі 680 грн., не дослідивши в повній мірі обставини даної справи і не взявши до уваги пояснення позивача та пояснення свідків як це передбачено КпАП України.
З винесеною постановою по справі про адміністративне правопорушення від 07.07.2024 року позивач не згідний та оскаржує її в судовому порядку. Матеріали адміністративної справи не містять жодного переконливого та отриманого законним шляхом доказу вчинення позивачем правопорушення. На його номер телефону подзвонили працівники поліції та попросили вийти у двір будинку, оскільки начебто він перегородив виїзд з гаража іншому автомобілю. Коли позивач зійшов вниз то повідомив працівників поліції, що він зупинився у дворі будинку і його автомобіль знаходиться за 12-15 м. від виїзду з гаража і водій може вивернути руль і виїхати, однак його пояснення взяті до уваги не були і працівники поліції попросили позивача перепаркувати автомобіль та склали відносно нього постанову.
Працівник поліції безпідставно стверджував, що позивач здійснив зупинку саме на території виїзду з гаражу, оскільки його автомобіль знаходився за 12-15 м. від виїзду з гаража. При цьому буд-яких доказів, в тому числі пояснень свідків, показань технічних приладів та засобів (відстані від його транспортного засобу до краю гаражу, найближчого будинку, схеми його розташування зроблено не було), як цього вимагає ст. 251 КУпАП і інших отриманих у законний спосіб даних які б підтверджували скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано не було, жодних замірів проведено не було.
Відповідач не взяв пояснення позивача до уваги і пояснення свідків, і одразу виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає, що ним були чітко виконані усі приписи Правил дорожнього руху. Він здійснив зупинку за 15-20 м. від проїжджої частини дороги, однак відповідач поверхнево підійшов до розгляду його справи. Відповідач не роз'яснив йому права, передбачені ст..268 КУпАП, надавши на підпис Постанову, чим унеможливив використання ним законного права на захист та права на клопотання про перенесення розгляду адміністративної справи, з-за необхідності отримання правової допомоги, хоча таке клопотання було ним заявлено.
Жодних доказів визначених ст. 251 КУПАП, які б засвідчували факт вчинення ним правопорушення, відповідач не надав.
Позивачем зазначається, що при винесенні даної постанови він був позбавлений на реалізацію своїх прав передбачених ст. 268 КУпАП, а також таких прав людини, як користування правовою допомогою адвоката, перекладача, надання доказів, заяви та клопотання також вимагає певного часу. А тому розгляд справи прямо на дорозі і без надання тимчасового інтервалу для реалізації своїх прав є грубим їх порушенням. За таких обставин, вважає дану постанову необгрунтованою, та такою що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень, оскільки Правила дорожнього руху України ним порушені не були, а вимоги відповідача грунтуються на припущеннях про нібито вчинене правопорушення. Просить скасувати постанову серія серія БАД N?531850 від 07.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про стягнення штрафу у розмірі 680 грн., судові витрати покласти на відповідача.
25.07.2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обгрунтовує тим, що 07.07.2024 близько 22 год. 42 хв. екіпаж Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції отримав на службовий планшет повідомлення «Порушення ПДР», за адресою м.Івано-Франківськ вул.Вагилевича, 6. Заявник повідомив, що за вказаною адресою транспортний засіб RENAULT KLIO д.н.з. НОМЕР_2 , перешкоджає проїзду, а саме заїхати заявнику в гараж. Прибувши за вказаною адресою працівники поліції виявили вказаний ТЗ. Встановивши особу водія, який згодом прибув на місце події, поліцейські представились, проінформували водія про порушення ним правил дорожнього руху. Після чого позивач усунув порушення на місці. Встановивши факт та обставини правопорушення, відповідно до статті 279 КУпАП, поліцейський ОСОБА_2 , як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені у статті 222 КУпАП, в тому числі за частиною третьою статті 122 КУпАП, провів розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Позивача ознайомлено з правами особи, що притягується до адміністративної відповідальності, передбаченими статтею 268 КУпАП, статтею 63 Конституції України, видом та розміром стягнення передбаченим частиною третьою статті 122 КУпАП. Розглянувши справу, поліцейський ОСОБА_2 прийняв рішення та виніс постанову серії БАД №531850 від 07.07.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Позивача ознайомлено з винесеною постановою, роз'яснено порядок її виконання та оскарження, вручено копію оскаржуваної постанови, що підтверджується особистим підписом позивача у графі №9 оскаржуваної постанови. На місці події був присутній заявник, саме якому позивач перешкоджав проїхати в гараж, усні пояснення якого, були взяті до уваги. Під час розгляду справи, позивача було ознайомлено зі статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, останнім не було заявлено жодних клопотань, також він не надав пояснень, а навпаки визнав факт вчинення порушення, та усунув його. Факт порушення ПДР позивачем був виявлений поліцейським, який з дотриманням вимог закону та обгрунтовано прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої частиною третьою статті 122 КУпАП. Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог чинного законодавства, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії БАД № 531850 від 07.07.2024 є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не з'явився, в позові просив провести розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2024 року поліцейським УПП в Івано-Франківській області ДПП Євтодьєвим Р.Є. винесено постанову серії БАД №531850 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .
Зі змісту даної постанови вбачається, що 07.07.2024 року о 23:10 год. у місті Івано-Франківську по вул.Вагилевача, 6 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT KLIO, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зупинку транспортного безпосередньо в місці виїзду з гаража, а також створив перешкоду дорожньому руху чим порушив п.15.9 й ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП України.
За вчинення вказаного адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Із зазначеної вище постанови про адміністративне правопорушення, вбачається, що в пункті 7 «До постанови додається», відео з нагрудної камери №471279.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Пунктом 15.9 й ПДР України передбачено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
При цьому, відповідно із приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, які використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до ст.283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху надано відеозапис, в якому зафіксовано стоянку транспортного засобу RENAULT KLIO, державний номерний знак НОМЕР_2 безпосередньо в місті виїзду з гаража. Крім того, стоянка транспортного засобу перешкоджала проїзду автомобілів. Також позивача ознайомлено з його правами, передбаченими ст.268 КУпАП, що підтверджується наданим відеозаписом та підписом позивача у постанові. Крім того, наданий відеозапис спростовує твердження позивача про подане клопотання про необхідність правової допомоги та перенесення розгляду справи .
Відтак, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Отже, враховуючи вищезазначене, представник відповідача діяв відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення відповідачем призначено відповідно до норм цього Кодексу, в межах санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП, та в межах наданих йому повноважень під час виконання службових обов'язків, з підстав чого не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування постанови.
Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, вітсутні підстави для відшкодування з відповідача на користь позивача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9 КАС України, ст. ст. 247, 280, 288, 289, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя О.А. Татарінова