30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 369/7891/23
провадження № 61-8591ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан Олени Олександрівни, на постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у провадженні за скаргою ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Миколайовича, стягувач, - ОСОБА_2 ,
У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан О. О., на постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, повний текст якої складено 11 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року визнано наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
У липні 2024 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01 липня 2024 року.
Усуваючи недоліки касаційної скарги, заявник подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, в якій заявник повторно вказує та наполягає, що копію судового рішення апеляційного суду він вперше отримав 14 травня 2024 року, при цьому, апеляційний суд не виконав вимогу статті 272 ЦПК України та не направив копію оскаржуваного судового рішення заявнику.
На підтвердження зазначених обставин, заявник додає копію довідкового листа до справи, у якому міститься його особистий допис (розписка) про отримання ОСОБА_1 копії постанови апеляційного суду вперше саме 14 травня 2024 року, завірена (розписка) підписом працівника суду та відтиском печатки суду, отримання стороною інших доказів на підтвердження отримання судового рішення нормами процесуального закону не передбачено, так само, на переконання заявника, процесуальний закон не пов'язує поважність причин пропуску строку з несвоєчасним вручення судового рішення.
Додатково вказує, що апеляційний розгляд справи відбувся без повідомлення сторін.
Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд констатував відсутність належних доказів пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення апеляційного суду, водночас, суд касаційної інстанції наголосив, що до клопотання, заявником не додано доказів невиконання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України, при цьому, до відкриття касаційного провадження у справі, тобто за відсутності матеріалів справи, Верховний Суд не має можливості перевірити вказаний довід.
Додана до заяви про поновлення пропущеного строку копія довідкового листа до справи не дає підстав для безумовного висновку щодо обставин, зазначених у вказаному документі, оскільки відсутній зв'язок з приналежністю цього документа саме до справи № 369/7891/23.
Так само, заявником не підтверджено невиконання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України, тобто не надсилання ОСОБА_1 копії оскаржуваного судового рішення, а довід, що апеляційний розгляд справи відбувся без повідомлення сторін, спростовується змістом постанови апеляційного суду, відповідно до якого, ОСОБА_1 , належним чином повідомлений час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Аргумент заявника, що процесуальний закон не пов'язує поважність причин пропуску строку з несвоєчасним вручення судового рішення є помилковим тлумаченням норм процесуального закону, оскільки норми процесуального закону хоча і не містять перелік обставин, які зумовили пропуск строк та можуть бути визнанні поважними, проте, у будь-якому випадку, у разі пропуску процесуального строку особа має навести поважні причини пропуску такого строку, які об'єктивно зумовили відтермінування вчинення особою процесуальної дії, як то подання скарги, та підтвердити їх (причини) належними доказами.
Верховний Суд вкотре наголошує, що за відсутності підтверджуючих доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження та матеріалів справи, які витребовуються судом лише після відкриття касаційного провадження у справі, суд касаційної скарги не має можливості перевірити обставини пропуску процесуального строку.
Ураховуючи безповоротність процесуальної дії у вигляді поновлення пропущеного строку, Верховний Суд не може керуватися високою вірогідністю обставин на користь особи, яка просить вчинити таку процесуальну дію, тому, у цьому випадку, наявність певних обставин має бути підтверджена саме особою, яка клопоче перед судом про поновлення строку.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
У зв'язку з зазначеним вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали від 01 липня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху заявником не виконано, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан Олени Олександрівни, на постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року вважати неподаною і повернути заявнику.
Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара