“30” липня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 вересня 2024 року включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що долучені до клопотання матеріали досудового розслідування ставлять під сумнів обґрунтованість підозри.
Всі допитані свідки, як і ОСОБА_7 , були працівниками КП Агрофірма «Радгосп «Білозерський» під час окупації, зокрема після перереєстрації окупаційною владою підприємства добровільно залишилися там працювати.
З протоколу огляду від 03.07.2024 документів, виданих КП Агрофірма «Радгосп «Білозерський» вбачається, що ОСОБА_7 під час роботи на вказаному підприємстві виконував лише свої функціональні обов'язки на займаній ним посаді, що, на думку апелянта, жодним чином не свідчать про вчинення будь-яких дій, зазначених у повідомленні про підозру.
Вважає, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими.
Зазначає, що слідчим суддею не достатньо враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який є особою з інвалідністю, має малолітнього сина, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024230000000251 від 04.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
10.07.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується долученими до клопотання матеріалами, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; протоколами пред'явлення свідкам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . ОСОБА_7 для впізнання за фотознімками; протоколу огляду від 03.07.2022 документів, виданих КП Агрофірма «Радгосп «Білозерський».
Слідчий суддя, врахувавши обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про його особу, який раніше не судимий, має інвалідність 3 групи, одружений, але дружина з малолітньою дитиною проживають окремо, не працевлаштований, а також вік та стан здоров'я підозрюваного, які не є перешкодою для утримання його в умовах слідчого ізолятору, дійшов висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливості підозрюваним переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею враховані вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч.1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Слідчий суддя застосував запобіжний захід щодо ОСОБА_7 без визначення розміру застави, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги, заяву про бажання брати участь при апеляційному розгляді не подав.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Пунктом «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Зокрема, у п. 126 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18), Суд зазначив, що особа може бути затримана відповідно до п. 1 (с) ст. 5 Конвенції лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення. Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог закону, а висновки слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному є правильними та такими, що узгоджуються з позицією, висловленою ЄСПЛ у вищезазначених рішеннях. Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
Колегією суддів, всупереч доводам апелянта, встановлено, що під час апеляційного розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, мають місце.
У клопотанні слідчий зазначив, як ризики задля запобігання яких необхідне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою те, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням, наведеним слідчим суддею, щодо наявності цих ризиків, оскільки слідчий суддя навів з цього приводу достатньо мотивів.
Слідчий суддя дійшов правильного висновку, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки в разі доведеності його вини судом можливе призначення покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Окрім того, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що перешкодить повному, всебічному та неупередженому дослідженню обставин у кримінальному провадженні. Підставою вважати зазначений ризик реальним є те, що підозрюваний не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручуванням або спотворення обставин, які їм відомі.
Також є обґрунтованим ризик можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, оскільки він за час окупації набув зв'язки з представниками держави-агресора (рф), державними зрадниками та колаборантами, серед яких є особи (чиї дані наразі встановлюються), які продовжують вчиняти дестабілізаційні заходи та зрадницькі дії на деокупованій території.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, дані про особу ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддям прийняв рішення з урахуванням вимог п. 6 ст. 176 КПК України, згідно яким під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч.1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України застосував запобіжний захід щодо ОСОБА_7 без визначення розміру застави.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
З огляду на наведене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_17 ОСОБА_3