Справа № 127/17726/24
Провадження № 33/801/658/2024
Категорія: 146
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М.
Доповідач: Береговий О. Ю.
01 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого - адвоката Дідиченка О.О.,
розглянув апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Дідиченка Олега Олександровича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №626467 від 19 травня 2024 року, цього ж дня о 15:14 год. у м. Вінниці по вул. Лесі України, 12 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , не переконалась у безпечності маневру та перед поворотом ліворуч не зайняла завчасно відповідне крайнє положення на проїзній частині в результаті чого допустила зіткнення з транспортним засобом «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Дідиченко О. О. оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Адвокат вказує, що місцевий суд, розглядаючи справу, неправильно встановив усі фактичні обставини справи, не оцінив покази ОСОБА_1 щодо її маневру на відповідність вимогам п. 10.4 Правил дорожнього руху, який передбачає здійснення маневру повороту з крайнього лівого положення, а за межами перехрестя - водій повинен надати дорогу як зустрічному, так і попутним транспортним засобам. Оцінюючи дії водія ОСОБА_1 суд не врахував, що на відеозаписі транспортний засіб «Renault Megane» здійснює маневр праворуч, що з огляду на п. 10.4 Правил дорожнього руху забороняє здійснювати поворот ліворуч/розворот, а при здійсненні такого маневру за межами перехрестя ще й зобов'язує пропускати зустрічний та попутний транспортний засіб. Крім того, суд не врахував той факт, що маневр здійснювався через дорожню розмітку 1.1 (суцільна лінія) перетин якої заборонено. Суд не врахував, що відповідно до пояснень ОСОБА_1 на даній ділянці дороги дві смуги для руху в обох напрямках, ширина яких, відповідно до схеми місця ДТП, 5,40 м у смузі руху учасників ДТП та 4,40 у зустрічній смузі руху. За таких даних, за твердженням адвоката, у справі достатньо доказів на підтвердження вини особи, яка притягується до відповідальності і такі докази були неправильно оцінені та залишені поза увагою судом.
Адвокат окремо вказує на порушення порядку розгляду справи, а також порушення прав потерпілого, оскільки він не був викликаний у судове засідання.
Також адвокат просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки потерпілий участі у справі не брав, а про наявність оскаржуваної постанови дізнався після дзвінка УПП у Вінницькій області 04 липня 2024 року. Відповідно 05 липня 2024 року звернувся за правничою допомогою та після ознайомлення з матеріалами справи 09 липня 2024 року, отримання підтвердження дати обізнаності щодо оскаржуваної постанови подано апеляційну скаргу.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід зазначити таке.
Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно матеріалів справи постанова Вінницького міського суду Вінницької області винесена 17 червня 2024 року, її копія потерпілому ОСОБА_2 не направлялася, при цьому останній не був повідомлений судом про час та місце розгляду справи відносно ОСОБА_1 та участі у даному розгляді згідно оскаржуваної постанови не брав.
04 липня 2024 року Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Герасимова П. П. було повідомлено про необхідність прибуття для розгляду звернення ОСОБА_1 щодо притягнення його до відповідальності з долученою до нього копією постанови Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/17726/24, що підтверджується листом від 11 липня 2024 року №119Аз/41/21/13/02-2024.
Апеляційна скарга на вказану постанову подана 11 липня 2024 року згідно штемпеля суду.
З огляду на вищенаведене, причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, тому такий строк слід поновити.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП прийшов до правильного висновку про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №626467 від 19 травня 2024 року, цього ж дня о 15:14 год. у м. Вінниці по вул. Лесі України, 12 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , не переконалась у безпечності маневру та перед поворотом ліворуч не зайняла завчасно відповідне крайнє положення на проїзній частині в результаті чого допустила зіткнення з транспортним засобом «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за статтею 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. З огляду на те, що диспозиція статті 124 КУпАП є бланкетною, яка відсилає до норм, викладених у Правилах дорожнього руху, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах, зазначених протоколом працівника поліції порушень конкретних Правил дорожнього руху, які спричинили пошкодження транспортних засобів, іншого рухомого чи нерухомого майна.
Згідно п. 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до п. 10.4 Правил дорожнього руху перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.
До протоколу про адміністративне правопорушення суду надана схема місця ДТП, відповідно до якої зафіксоване розташування транспортних засобів, місце їх зіткнення, а також виявлені на автомобілях механічні пошкодження.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , долучених до справи, вона, керуючи автомобілем «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у сторону вул. Щедріна, під'їжджаючи до перехрестя вул. Лермонтова по вул. Лесі Українки увімкнула лівий покажчик повороту, але взяла більший радіус для повороту ліворуч. Зустрічних автомобілів не було. Починаючи поворот ліворуч відчула зіткнення з її автомобілем на зустрічній смузі руху. На даній ділянці дороги дві смуги руху для руху в обох напрямках.
За письмовими поясненнями ОСОБА_2 , рухаючись по вул. Лесі Українки у сторону вул. Генерала Арабея на автомобілі «Opel Astra» на перехресті вул. Лермонтова автомобіль «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , прийняв праворуч на узбіччя після чого різко повернув ліворуч. Зазначає, що увімкненого покажчику повороту він не бачив, чому і в результаті сталося зіткнення.
З наявного в матеріалах справи відеозапису з місця ДТП, переглянутого апеляційним судом, убачається, що рух по вул. Лесі Українки у м. Вінниці здійснюється в обох напрямках та має по одній смузі для руху у кожному напрямку. Автомобіль «Renault Megane» рухаючись по своїй смузі руху, увімкнувши лівий покажчик повороту, розпочав здійснювати маневр повороту вліво зі збільшеним радіусом прийнявши трохи праворуч. Автомобіль «Opel Astra» їхав у попутному напрямку позаду та у момент коли автомобіль «Renault Megane» прийняв правіше почав здійснювати його обгін зліва. В результаті одночасного руху обох транспортних сталося зіткнення.
Положення п.1.10 Правил дорожнього руху визначено поняття смуги руху. Зокрема, смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів.
Згідно з п.11.1 Правил дорожнього руху кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
З наявної в матеріалах справи схеми вбачається, що ширина проїзної частини дороги у смузі руху учасників ДТП становить 5,40 м та у зустрічній смузі руху - 4,40 м. Тобто ширина дорожньої смуги, якою рухалися учасники ДТП об'єктивно не передбачає можливості мати дві повноцінних смуги руху в попутному напрямку. При цьому, з відеозапису не встановлено обабіч проїзної частини наявності жодних перешкод руху транспортних засобів в обох напрямках, враховуючи ширину проїзної частини.
У відповідності до п. 11.2 Правил дорожнього руху нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини. В цьому пункті Правил закріплений головний принцип правостороннього руху - вести транспортний засіб якнайближче до правого краю проїзної частини. Виконання цієї вимоги особливо важливо для збільшення пропускної здатності доріг, забезпечення безпечного виконання випередження. Вимоги цього пункту Правил стосуються доріг як з однією, так із двома і більше смугами, для руху в одному напрямку. Якщо дорога має по одній смузі для руху в кожному напрямку, розміщення транспортних засобів на дорозі повинно постійно здійснюватися до правого краю проїзної частини, в першу чергу для здійснення безпечного роз'їзду і наданні можливості виконання обгону.
Разом із тим, п. 1.10 Правил дорожнього руху надає визначення поняттю крайнє положення на проїзній частині, яким є положення транспортного засобу на відстані від краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги), яка не дає можливості рухатися попутному транспортному засобу (у тому числі двоколісному) ще ближче до краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги).
Таким чином, за наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на конфігурацію проїзної частини дороги, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 порушень п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, на противагу доводів апеляційної скарги, оскільки нею здійснювалася зміна напрямку руху зі смуги, що передбачає рух лише в одному напрямку, при цьому нею подано сигнал про намір повороту ліворуч, тоді як автомобіль «Opel Astra», який рухався в попутному напрямку позаду здійснював обгін зліва, внаслідок чого і відбулося ДТП.
Щодо перетину ОСОБА_1 лінії дорожньої розмітки 1.1 (суцільна лінія), то належить зауважити, що на перехресті у межах, де безпосередньо останньою здійснювався поворот ліворуч наявна і дорожня розмітка - переривчаста лінія, що дозволяє здійснення повороту/розвороту учасникам дорожнього руху.
Апеляційній суд також критично оцінює доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм КУпАП внаслідок неповідомлення потерпілого про дату, час та місце розгляду справи, адже чинним законодавством не встановлено обов'язкової його участі під час розгляду справи.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене у статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожний довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи в цілому не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові. З урахуванням наведеного вимогу апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції апеляційний суд визнає необґрунтованою та не знаходить підстав для її задоволення.
У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов'язок національного суду переконатися, що провадження у цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, були справедливими. У справі «Бакланов проти Росії» ( рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року ), у справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ).
З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об'єктивних підстав для скасування правильної, належно умотивованої та справедливої постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2024.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
Клопотання представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Дідиченка Олега Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити представнику потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Дідиченка Олега Олександровича строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Дідиченка Олега Олександровича залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року, якою на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП у зв'язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий