01 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 638/10787/23
провадження № 61-10243ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нестеренко Станіслав Олегович на постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 липня 2024 року у справі за позовом керівника Шевченківської обласної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок,
В серпні 2023 року керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, який діяв в інтересах Харківської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради земельні ділянки, утворені з земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:16:013:0044 та земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:16:013:0045.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року у задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, який діяв в інтересах Харківської міської ради відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року, апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове. Позовні вимоги керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах Харківської міської ради задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради земельні ділянки, утворені з земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:16:013:0044 та земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:16:013:0045.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 липня 2024 року виправлено описку допущену у резолютивній частині постанови Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року.
17 липня 2024 через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко С. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року та в порядку статті 406 ЦПК України на ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 липня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги. Вимоги ухвали від 26 липня 2024 року виконані,адвокатом Нестеренком С. О. надано суду належним чином оформлений ордер на представництво інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді.
Втім, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в установлених порядку та розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У підпункті 1 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Безпосередньо у касаційній скарзі викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що матеріальне становище заявника не дозволяє сплатити судовий збір у повному обсязі. На підтвердження зазначених обставин заявником надано довідку форми ОК-5 з Пенсійного фонду України від 12 липня 2024 року, з якої вбачається, що розмір доходу ОСОБА_1 за 2023 рік складає 130 706, 79 грн.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпро виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, § 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, § 111).
Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною третьою статті 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Зважаючи на подані докази майнового стану, а також враховуючи, що забезпечення права на касаційне оскарження є однією із основних засад цивільного судочинства, беручи до уваги те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору частково.
Таким чином, заявнику слід сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 6 535 грн 34 коп, що не перевищує 5 % розміру річного доходу сторони за попередній календарний рік та узгоджується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», а від сплати судового збору решти суми судового збору звільнити.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати платіжний документ або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково.
Звільнити частково ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду касаційної скарги.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 липня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян