31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 569/5837/24
провадження № 61-10293ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР ЛОТС» про розірвання договору комісії та стягнення попередньо сплачених коштів,
26 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ «КАР ЛОТС» про розірвання договору комісії на надання послуг № 1538 від 02 листопада 2023 року, укладений між ТОВ «КАР ЛОТС» та ОСОБА_1 ; стягнення з відповідача попередньо сплачених коштів за умовами Договору № 1538 від 02 листопада 2023 року в сумі 9 375,00 грн.
Ухвалою від 30 квітня 2024 року Рівненський міський суд Рівненської області повернув позовну заяву особі, яка її подала.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою від 20 червня 2024 року Рівненський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу заявнику.
У липні 2024 року представник Оніщук С. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи Закону України «Про судовий збір», внаслідок чого протизаконно нарахував судовий збір за подання апеляційної скарги та внаслідок його несплати повернув скаргу заявнику.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що Оніщук С. П. подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, не сплатив судовий збір, у встановлений судом строк зазначений недолік апеляційної скарги не усунув.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Правила апеляційного провадження закріплені у Главі 1 Розділу V ЦПК України.
Так за змістом пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою апеляційної скарги на ухвалу суду підлягає сплаті судовий збір, який дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має врахувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, проте не надав доказів сплати судового збору. При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам заявника стосовно того, що останній має статус учасника бойових дій, а отже має пільги щодо сплати судового збору у разі звернення до суду за захистом визначених законом його прав. Встановивши, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, на вимоги якого не розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки вимоги не стосуються тих прав, вичерпний перелік яких зазначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд апеляційної інстанції встановив суму судового збору, необхідну до сплати за подання апеляційної скарги та надав строк п'ять днів з дня отримання заявником копії ухвали.
Копію вказаної ухвали апеляційного суду адвокат Оніщук С. П. отримав 04 червня 2024 року.
Станом на 20 червня 2024 року від ОСОБА_1 та його представника Оніщука С. П. до апеляційного суду не надходило будь-яких заяв чи клопотань про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або про усунення недоліків скарги зазначених в ухвалі суду.
За змістом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з приписами статей 185, 357 ЦПК України якщо заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.
Отже, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши норми права та встановивши, що позовні вимоги не стосуються прав позивача, які входять до переліку, визначеного у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги у зв'язку з несплатою позивачем судового збору.
Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, натомість зводяться до незгоди з судовим рішенням та до суб'єктивного неправильного тлумачення норми права, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких умов колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи те, що касаційна скарга визнана необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР ЛОТС» про розірвання договору комісії та стягнення попередньо сплачених коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров