31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/2247/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок-ринок «Київський» (далі - ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський», скаржник)
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок-ринок «Київський»
про стягнення 1 018 146, 95 грн,
ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський» 24.07.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 916/2247/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський» відмовити. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/2247/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючої, Бенедисюка І. М., Ємця А. А.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський» 27.06.2024 вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 916/2247/23.
Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 916/2247/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню з тих підстав, що ціна позову у цій справі не перевищує та є меншою п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а подана вперше касаційній скарзі ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський» не містила жодних обґрунтувань оскарження судових рішень у цій справі з посиланням на підпункти «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та фактично зводилась до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст оскаржуваного судового рішення.
Між тим скаржник у касаційній скарзі поданій вдруге з посиланням на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає:
що для касатора дана справа має виняткове значення, адже винесені протиправні рішення судів попередніх інстанцій, ставлять скаржника в необґрунтоване, протиправне становище, яке шкодить діловій репутації самого ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський», на якому працюють чимало співробітників.
При умові не відкриття касаційного провадження по даній справі, а як наслідок залишення рішення судів попередніх інстанцій в силі, співробітники ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський», будуть вважати діяльність керівництва касатора незаконною та протиправною, що є безпідставним та неправдивим, адже касатор має на меті довести в суді касаційної інстанції протиправні дії позивача та незаконне нарахування заборгованості з плати за скид понаднормативних забруднень стічних вод за період з 09.12.2022 року до 27.02.2023 року у розмірі 1 018 146, 95 грн;
дана справа становить значний суспільний інтерес, адже ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський» є одним із найбільших торгових ринків в м. Одесі, при умові не відкриття касаційного провадження, а внаслідок залишення в силі рішення судів попередніх інстанцій, які є протиправними та необґрунтованими, ТОВ «Ярмарок-ринок «Київський» в очах суспільства та робітників стане таким, який здійснює незаконну діяльність, що є невірним та оманливим.
Також скаржник звертає увагу суду на аналогічні справи, в яких було відкрито касаційне провадженні, навіть при умові меншої заборгованості, що становить ціну позову, постанови: від 03.06.2021 у справі № 920/528/19, від 17.05.2020 у справі № 916/1126/19, від 17.02.2022 у справі № 910/20566/20, від 20.05.2020 у справі № 910/7164/19. У всіх аналогічних спорах, Верховним Судом було відкрито касаційне провадження, адже дані справи є важливими та мають виняткове значення для сторони скаржника, а також становлять суспільний інтерес, а тому з огляду на вищевикладене, скаржник вважаємо, що суд касаційної інстанції має всі законні підстави для відкриття провадження у даній справі та законного розгляду даної справи.
Також скаржник зазначає підставу передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що попередні судові інстанції не враховали практику Верховного Суду викладену в постанові від 17.05.2020 у справі № 916/1126/19 та фактично позбавили касатора належного захисту у суді. Більше того, з огляду на розгляд справи № 910/20566/20, Верховний Суд висловив позицію про те, що суди повинні досліджувати та оцінювати кожний доказ окремо та у їх сукупності, враховуючи вірогідність, з іншими доказами як в первісному позові, так і в зустрічній позовній заяві, відповідно до статті 236 ГПК України.
Проте, Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що ціна позову у цій справі не перевищує та є меншою п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак застосування критерію ціна позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України був передбачуваним, а скаржник у касаційній скарзі поданої вперше доводи щодо наявності випадків для відкриття касаційного провадження у цій справі належним чином не обґрунтував, тоді як можливість реалізувати свої процесуальні права та межі їх реалізації залежить від суб'єктивної волі скаржника.
Суд враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.
Приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення та є загальним для всіх суб'єктів, що також узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи скаржника, що в інших справах було відкрито касаційне провадженні, навіть при умові меншої заборгованості, що становить ціну позову, не приймаються до уваги, адже наявність/відсутність підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження залежить: 1) від ціни позову обрахованої відповідно до вимог ГПК України, на момент звернення до суду першої інстанції; 2) підстав наведених скаржником у скарзі; 3) їх мотивованою обґрунтованістю. Тобто у кожній конкретній справі Суд оцінює наявність випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Разом з тим Суд вважає за необхідне зазначити про те, що правилами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України касаційному суду приписано імперативно відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов'язку.
Пункт 3 частини першої статті 293 ГПК України не передбачає для суду касаційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.
Відповідно, у випадку повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд касаційної інстанції зобов'язаний відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.
Таку правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 903/682/21 відповідно до якої Суд дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.08.2022 у справі № 903/357/21 щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.
Отже, наявна підстава, що виключає можливість розгляду по суті його повторної касаційної скарги на ті ж самі судові рішення.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок-ринок «Київський» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки ухвалою Верховного Суду від 17.07.2024 вже відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї ж особи на це саме судове рішення.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника не розглядається.
Керуючись статтею 234, пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок-ринок «Київський» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 916/2247/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець